Без хвороб і горя

Зрозуміло, що уваги й турботи держави потребують усі без виключення діти. Але все ж таки є діти, які потребують цього більше за інших. Одна така дитина — герой фотографії Сергія Ваганова «Укольчик», що отримала один із перших призів на фотоконкурсі «Дня» в 2006 році. Цей знімок схвилював багатьох наших читачів, і вони попросили редакцію розповісти про цього хлопчика, дитячий будинок, в якому він живе, а також про те, як йому можна допомогти.

Фотографія має дуже зворушливу історію. На знімку зображений малюк, у якого ще зовсім недавно не було майбутнього, оскільки з самого народження він був приречений. Жахливий діагноз, який ставлять малюкам із дитячого будинку для ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, хворих на СНІД, що на Донеччині, практично не залишає їм шансу, однак лікарі роблять усе можливе, щоб їхні маленькі пацієнти не просто вижили, а й отримали нормальне повноцінне життя та догляд.

Дитячий будинок, про який ідеться, зараз у Донбасі знають усі. Він з’явився тут у 2001 році на базі дитячого санаторію, і останнім часом, на жаль, лише збільшує кількість своїх пацієнтів: якщо з самого початку їх було всього 40, зараз уже 85, і є всі передумови для збільшення й цієї цифри. На жаль, у Донецькій області показники ВІЛ-інфекції та захворювання на СПІД останнім часом лише зростають. Зараз Донбас займає п’яте місце в Україні за поширеністю цього діагнозу, лікарі останнім часом схильні стверджувати, що в регіоні можна фіксувати початок епідемії СНІДу. Зокрема, за даними обласного управління охорони здоров’я, показники поширення ВІЛ у регіоні (245,9 хворих на 100 тисяч населення) вже давно майже вдвічі перевищують середній показник по Україні (115,5 хворих на 100 тисяч населення). Більш того, особлива трагедія, за словами головного лікаря Донецького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Миколи Гражданова, полягає в тому, що сьогодні ця жахлива хвороба значно «помолодшала»: більшість хворих — молодь у віці 19—49 років, причому досить велику частку становлять і хворі діти. Звісно, лікарі наголошують, що їм сьогодні вдалося на 30% знизити заражуваність дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, однак загальна кількість заражень все одно дуже велика. Більше того, дуже часто матері, які народили потенційно хвору дитину, просто відмовляються від неї, кидаючи малюка напризволяще.

Усі ці діточки в результаті потрапляють у дитячий будинок для ВІЛ-інфікованих, де їм доведеться жити до чотирьох років. Герой фотографії — один із них. Це дворічний малюк, який не має батьків, але ще має надію на одужання. За словами лікарів, у дітей 1,5-2 років ще немає чіткого діагнозу, і може статися, що хвороба їх омине. По суті, шанси дуже високі — зі ста дітей лише п’ятеро в результаті виявляються ВІЛ-позитивними. Зараз усі вони перебувають на лабораторному обстеженні, що постійно контролює стан їхнього здоров’я. Усього таких малюків — 42, і всі вони отримують необхідні препарати для того, щоб максимально знизити ризик зараження. На сьогодні в Будинку дитини перебувають 27 немовлят, яким ще не виповнилося й року. Крім того, 29 малюкам уже виповнилося три роки, а решта перебувають у проміжному віці — від року до трьох. Після чотирьох років усіх їх передадуть в інтернати, де вони навчатимуться та житимуть нарівні з іншими дітьми. Шансів на усиновлення в цих дітей немає — в історії дитячого будинку ще не було жодного випадку, коли ВІЛ-позитивний малюк був би усиновлений.

Утім, як розказала «Дню» заступник головного лікаря дитячого будинку Людмила Батіхіна, в найближчому майбутньому вісім малюків усе ж таки матимуть сім’ю — вони будуть усиновлені самими ж співробітницями дитячого будинку, які свідомо забирають їх, щоб лікувати та виховувати в домашніх умовах. Крім того, ще троє дітей повернулися в сім’ї, які спершу відмовилися від них, однак для цього довелося провести велику роботу з родичами.

За словами Л. Батіхіної, попри те, що фінансування установи протягом останніх років дещо збільшилося, однак коштів все одно бракує і на ліки, і на харчування. «Ціни зростають, і якщо ще минулого року ми могли на виділені гроші жити краще, і купити для малюків багато всього», то зараз нам потрібно більше грошей. Особливо бракує коштів на харчування: ВІЛ-позитивним дітям потрібно на 30% більше білка, а отже, для них треба купувати більше м’яса, чого ми, на жаль, не можемо собі дозволити», — ділиться вона.

Аналогічне відбувається і з ліками — безумовно, в дитячого будинку достатньо спонсорів, які дуже багато допомагають, однак їхньої допомоги все одно не вистачає. Особливо сумні справи зі станом самої будівлі, яка була споруджена ще в 1960 році. Наприклад, якщо цього року Будинок дитини ще знайшов спонсорів для того, щоб замінити вікна в приміщенні, то до заміни труб і сантехніки справа не дійшла, і зараз персонал дитбудинку з острахом чекає зими: якщо труби полопаються від морозів, виправити ситуацію буде практично неможливо.

Та й загалом уся будівля стала настільки старою, що вже просто вимагає ремонту, заміни труб, а також меблів й обладнання всередині неї: повністю необладнаним залишається четвертий поверх, а на решті дуже бракує меблів, причому будинок гостро потребує навіть найелементарніших предметів побуту — дитячих стільчиків, маленьких шафок для одягу та білизни, ліжок. Тому дитячий будинок не втомлюється звертатися по допомогу до спонсорів, якщо такі виявлять бажання допомогти малюкам, адже тільки державного фінансування та нечастої допомоги з боку окремих донецьких бізнесменів, на жаль, недостатньо.

Утім, попри все, лікарі не сумують. Їм вдалося практично здійснити диво. Коли дитячий будинок створювався, вважалося, що діти не виживуть і кількох місяців, — вони постійно хворіли й були дуже ослаблені, тепер це 85 малюків, у яких цілком стійкий імунітет, і які майже перестали хворіти, оскільки отримують максимум із того, що можна зробити для них у таких умовах.

Безумовно, зараз важко прогнозувати, як складеться доля всіх цих дітей, яких після чотирьох років, згідно із законом, треба буде передавати в інші установи. І тут також є своя проблема — дуже важливо зберегти медичну таємницю, залишивши в секреті діагноз малюка, адже невідомо, чим може обернутися розголошування цього секрету серед його майбутніх однокласників й однолітків. Зважаючи на цей факт, лікарі будинку дитини сьогодні докладають усіх зусиль, щоб наполягти на продовженні терміну перебування дітей в цій установі, щоб вони могли тут і вчитися, і проходити необхідну терапію й у старшому віці. Поки що це питання, на жаль, не вирішене, однак уже зараз лікарі можуть із цілковитою впевненістю стверджувати: хоч як би склалася доля цих малюків, вони більше не приречені, і вони мають усі шанси на нормальне, гідне життя без хвороб і горя.

Усі, хто хоче допомогти вихованцям цього дитячого будинку, можуть пересилати гроші на рахунок:

Р/р: 35 42 300 100 32 32

банк УДК Донецької області, МФО 834016 ЗКПО 25 96 80 56 КУЗ обласний спеціалізований Будинок дитини.

Адреса дитячого будинку: 86121, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тореза, 2.