Без таємниць

«Банківська таємниця померла», «Капітуляція Швейцарії», «Революція в банківській сфері», «Кінець банківського раю» — такі заголовки маячили на перших смугах суботніх випусків найбільших швейцарських друкованих видань. І як же за таких напружених умов перестати бути забобонним? У п’ятницю 13 березня уряд Швейцарії повідомив світові про свою готовність скасувати відмінність між поняттями «ухилення від сплати податків», яке розглядається швейцарським законодавством як цивільно-правовий делікт, і «податковим шахрайством», яке вважається вже серйозним злочином. Після багатомісячного тиску з боку США та Європейського Союзу, а також через острахи опинитися в чорному списку «податкових оазисів», який буде оприлюднено під час проходження саміту G20 у Лондоні 2 квітня цього року, Федеральна рада Швейцарії погодилася ухвалити стандарти ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) із боротьби з податковими правопорушеннями в банківській сфері. Про це заявив журналістам президент Швейцарської Конфедерації Ханс-Рудольф Мерц. Це рішення ухвалене «задля благополуччя нашої країни», — зазначив він.

На практиці це означає, що Швейцарія зобов’язується передавати податковим службам інших країн інформацію про їхніх платників податків, викритих законодавством у несплаті податків. Альпійська країна більш розширено співробітничатиме з іноземними фіскальними органами, однак, вона не має наміру повністю відмовлятися від збереження секретності банківських внесків, яка є основою успіху фінансового сектора цієї країни.

Запити щодо видачі відомостей про клієнтів розглядатимуться окремо в кожному випадку, наголосив президент, він же міністр фінансів: «Жодної масовості, як цього вимагає Вашингтон, у справі про видачу 52 імен американських клієнтів банку UBS. Іноземна держава повинна повідомити ім’я клієнта, назву банку, де знаходяться заощадження, і документальні обставини, які підтверджують підозри в податковому шахрайстві». Пан Мерц визнав, що, хоч дане рішення являє собою «послаблення абсолютної банківської таємниці», але це «жодною мірою не зачіпає платників податків — резидентів Швейцарії». Крім того, швейцарський уряд категорично відкидає автоматичний обмін інформацією з іншими країнами. У комюніке Швейцарській асоціації банкірів (ASB — SwissBanking) прямо вказано, що «Зберігання професійної таємниці швейцарським банкіром гарантоване для іноземних клієнтів, яким ні в чому себе корити. Автоматичний обмін інформацією виключається».

На сьогоднішній день Швейцарія уклала більш ніж 70 договорів про уникнення подвійного оподаткування: договори зі США, країнами Європейського Союзу, Росією, Китаєм й іншими країнами визначають критерії адміністративної взаємодопомоги у випадках податкового шахрайства. Якщо до 13 березня 2009 (вже знаменна дата в історії швейцарської банківської системи), при існуючому розділенні понять «ухилення від сплати податків» і «податкове шахрайство», Швейцарія могла надати інформацію про клієнта банку лише у другому випадку, то після «чорної п’ятниці» та скасування відмінності, становище змінилося. Для адекватного функціонування цих юридичних документів всі існуючі договори про уникнення подвійного оподаткування повинні бути переглянуті. А переговори займуть не менше 2—3 років...

Країни з жорстким податковим режимом прагнуть примусити країни з більш м’яким податковим законодавством відмовитися від принципу банківської таємниці. Відомо, що канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі оголосили про намір просувати механізм санкцій проти «податкових оазисів» і закликали розглянути це питання на найближчому саміті G20. У попередньому варіанті складеного нещодавно ОЕСР «чорного списку» держав, де резиденти інших країн ухиляються від оподаткування, фігурують Андорра, Ліхтенштейн, Монако, Швейцарія, Австрія, Сингапур і Гонконг. Потрапляння держави до цього списку може призвести до її міжнародної ізоляції.

Причини небажання опинитися в офіційному списку ОЕСР очевидні. Тому, напередодні зборів «великої двадцятки» 2 квітня в Лондоні, Андорра та Ліхтенштейн минулого четверга заявили про свою готовність пом’якшити принцип банківської таємниці та ухвалити стандарти ОЕСР. Обмеження на доступ до банківської інформації для податкових цілей діють також в Австрії, Люксембурзі та ряді офшорних зон, наприклад, у Панамі. Але 13 березня влада Австрії заявила про незмінність принципів збереження таємниці внесків у банках країни, вважаючи, що їхні закони не суперечать рекомендаціям ОЕСР. Щодо Люксембургу, то ця країна допускає взяти участь у переговорах про податкову прозорість, якщо вони будуть поширені й на інші території ЄС, включаючи Нормандські острови.

А що ж самі швейцарці? По-перше, їхні фінансові інтереси не порушені, так як законодавство не змінене по відношенню до резидентів. По-друге, вони впевнені, що політико-економічна стабільність Швейцарії є вигідною перевагою для фінансового сектору її економіки. Згідно з опитуваннями громадської думки, проведеними цього місяця Швейцарською асоціацією банкірів, майже 80% населення країни виступають за недоторканість принципів банківської таємниці, насамперед як засобу захисту та поваги особистої сфери людини.

«Банківська таємниця, цей основоположний елемент швейцарського права та культури, буде збережена. Хоч принципи банківської таємниці ослаблені, проте нам вдалося зберегти головне», — вважає Грегуар Бордьє, асоційований партнер одного із найстаріших приватних банків Швейцарії Banque Bordier & Cie, та президент Асоціації приватних банкірів Женеви. На його думку, не варто турбуватися про те, що Швейцарія фігуруватиме в «чорному списку», якщо в ньому означатимуться всі країни, що практикують банківську таємницю, наприклад, американський штат Делавар, трасти у Великій Британії, і багато інших країн — членів Європейського Союзу». Такої ж думки дотримується і відомий женевський адвокат Карло Ломбардіні: «Швейцарія не повинна виступати в ролі «перших у класі», прагнучи будь-якою ціною викупити свою моральну чистоту. Тому що, якщо Сингапур не йде на поступки, то ми безпричинно приносимо себе в жертву!» «Країни, які сьогодні нападають на Швейцарію, просто не можуть втримати своїх платників податків. І їхні атаки залишаться безрезультатними, якщо вони не проведуть реформ своєї системи оподаткування», — резюмує він.

Утеча капіталів із країни в кризовий період це реальне явище, тому дискусії щодо скасування банківської таємниці в Швейцарії або Люксембурзі також важливі і для України, країни, де банківської таємниці ніколи не існувало, і навряд чи передбачається. Скорочення числа європейських країн із ліберальним податковим законодавством, можливо, примусить наших «багатіїв» пошукати собі інші країни для безпечного приміщення своїх «чесно зароблених» капіталів. Хоч, при існуючому рівні корупції в нашій країні можна не побоюватися, що податкові служби раптом виявлять цікавість до зарубіжних банківських рахунків тих, хто робить політичну й економічну погоду в нашій багатостраждальній Україні. Щоправда, мати рахунок в швейцарському банку набагато престижніше, ніж в арабських або азіатських країнах. Але це вже інша історія...