Бібліотеки опинились один на один з «освітнім бумом»

Лариса ЛУГОВА заступник директора Львівської державної обласної дитячої бібліотеки, в бібліотечній системі працює вже 25 років. Минулого року стажувалася за своїм фахом у США, а декілька тижнів тому повернулась iз Польщі, де проходив міжнародний семінар бібліотечних працівників:

— Коли там мене запитали, яку платню отримує український бібліотекар, я не наважилася сказати правду, тобто 165 грн., а відповіла, що 40—50 доларів США. Та й ця сума приголомшила польських колег — як же на ці гроші можна прожити?! До речі, польські бібліотечні працівники отримують щомісяця від 250 до 400 американських доларів і там професія бібліотекаря дуже престижна.

Безперечно, кожен із 32 співробітників нашої бібліотеки міг би підшукати собі більш грошовиту роботу: вони володіють двома-трьома іноземними мовами, вміють користуватися персональним комп’ютером. Але ні, вони вперто та завзято пропагують книгу. З 9 години ранку до 6 вечора життя в бібліотеці вирує: нашими послугами користується 10 тисяч читачів. Трапляється, протягом одного дня їх тут буває до 500. І це на площі у 320 кв. м.

Попри ту обставину, що обласна влада, схоже, бібліотечними проблемами не дуже переймається, колектив бібліотеки (а це виключно жінки) в розпач не впадає. Ми одними із перших в Україні з 1993 року почали застосовувати комп’ютери, а згодом склали електронний каталог на 40 тисяч примірників. Цьогоріч бібліотека здобула гранд посольства США в Україні «Інтернет- центр для публічних бібліотек». А це — 16 тисяч доларів США, причому із 78 претендентів на гранд у число 11 переможців потрапила Львівська обласна дитяча бібліотека. Так що невдовзі кожен читач впродовж однієї години зможе безкоштовно користуватися послугами Інтернету.

Читачі, а це діти від 3—4 років до 17—20, а також їхнi батьки та вчителі віддають перевагу так званому «діловому читанню», яке сприяє кращому засвоєнню шкільних програм. Що стосується художньої літератури, то її фонд складає 80 тисяч примірників, переважно це старі книжки. І хоча всі львівські видавництва безкоштовно надають бібліотеці свої книжкові новинки, з ними спостерiгається скрута. Скажімо, коли з’явилися чотири книги про Гаррі Поттера, охочих прочитати їх в читальному залі виявилось настільки багато, що прийшлось їм записуватись у чергу. Це, мабуть, наслідок того, що із передбачених на 2002 рік обласним бюджетом 8 тис. грн. на нові находження бібліотека поки що отримала лише 2 тис. грн. і то — на періодику.

Людмила БЕРЕЖНА завідуюча інформаційно-бібліографічним відділом Харківської обласної бібліотеки для юнацтва:

— Зарплата у харківських бібліотекарів — 140—150 грн. До речі, прибиральниця одержує 140, 150 — завідувач відділом. Нові надходження, такі необхідні, із бібліотечного колектора рідкісні. Одержуємо по пошті деякі книги та журнали, однак це теж крапля в морі. Більше надходжень від самих читачів, що емігрують з України. Передають також і платівки. Але все це — стара література. Живемо лише на бюджетні кошти. Якщо в обласній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка оформлення абонемента коштує 10 грн., то бібліотека для юнацтва не може собі дозволити такого. Спонсорів також немає. Авторучки та папір працівники приносять з дому. А ще — п’ятий рік бібліотека не опалюється. Раніше її опалювальна система була зблокована з магазином, що міститься у цьому ж будинку. Але магазин від централізованого опалення відмовився, а у обласної бібліотеки для юнацтва немає коштів для того, щоб систему переробити.

Антоніна IВАНИЦЬКА директор Чернiвецької обласної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка:

— Кошти, які виділяються з бюджету на утримання закладу, йдуть на виплату зарплати та сплату комунальних платежів, частково на передплату періодики. На придбання книг кошти практично не виділяються. Бібліотечний фонд поповнюється ще й за рахунок подарованої літератури та з отриманих нами грантів: обласна бібліотека виграла 7 грантів, зокрема, фонду «Відродження», інституту відкритого суспільства у Будапешті, посольства США в Україні та інші. За цей же рахунок у бібліотеці працює Інтернет-центр — для відвідувачів, його послуги безкоштовні. Налагоджено також систему платних послуг — отримані кошти йдуть на поповнення бібліотечного фонду.

Все б нічого, от тільки будівля наша потребує ремонту, а за 10 років на це не виділено ні копійки. Якось пішов дощ, дах почав текти, постраждало приміщення — просто жах. Ми шукали спонсорів, замінили частину покрівлі, зробили «косметичний» ремонт, але цим проблему не вирішено — все впирається в кошти.

Валентина ЖИВОТОВСЬКА заступник директора Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського:

— Наша бібліотека має універсальний фонд літератури, якою користується 26 тисяч читачів. ОУНБ ім. Чижевського завдяки творчій роботі колективу отримала кілька грантів на комп’ютеризацію основних бібліотечних процесів, втілення в життя програми «Англійська мова без кордонів», створення інтернет- класу для читачів тощо. З 1997 року бібліотека стала головним інформаційним центром регіону, почавши створення (однією з перших в Україні) online-каталогу, а в 1999 році створивши один з кращих в Україні веб-сайт, до якого за 2,5 року звернулося понад 40 тисяч користувачів з тридцяти країн світу. За наповненістю фондів і змістом роботи це одна з найкращих бібліотек в державі.

Незважаючи на те, що кількість функцій нашого закладу зростає, що ОУНБ ім. Чижевського — це вже освітній та інформаційний центр Кіровоградщини, оплату праці важко назвати задовільною. Навіть при тому, що заклад має досить високу (другу) категорію, більшість працівників отримує мінімальну зарплату в розмірі 165 гривень. Директор отримує близько 200 грн. У нас працює 82 спеціалісти. Вакансій немає. Коли ми спробували торік прийняти спеціаліста у відділ комплектування на конкурсній основі, подало заявки вісім осіб, всі з вищою освітою та вмінням роботи на комп’ютері. Це свідчить і про престиж роботи в ОУНБ ім. Чижевського, а, може, й про безробіття.

Фінансування з обласного бюджету дозволяє нам поповнювати фонди лише періодикою. Нинішнього року передплачено її на 30 тисяч грн. Книжковий фонд поповнюється за кошти, які заклад отримує від платних послуг. Правда, після видання урядом постанови щодо поповнення бібліотечних фондів нам нещодавно виділено з обласного бюджету 4 тисячі грн.

Лілія ГЕРБІНЧЕНКО директор Голованівської районної централізованої бібліотечної системи Кiровоградської областi:

— В районі діє 31 бібліотека, з них 27 сільських, в них працює 42 спеціалісти. Всього система бібліотек району обслуговує 18530 читачів. Навантаження на одного бібліотекаря — до 750 читачів.

Заробітна плата в системі бібліотек району — переважно в мінімальному розмірі. Штат сільської бібліотеки — це один спеціаліст. Близько половини читачів сільських бібліотек — це учнівська та працююча молодь. Останнім часом спостерігається підвищення інтересу до бібліотек. Особливо до районної бібліотеки, де є комп’ютерний термінал, під’єднаний до мережі інтернет. Читачі цікавляться навчальною літературою, «жіночими» романами, детективами. Цього року передплачено періодики на 10 тисяч грн. Добре, що торік райдержадміністрація виділила 25 тисяч грн. на закупівлю книг. Плануємо створити електронну картотеку.

...Гадаю, це добре, що ми зберегли повністю централізовану систему і не віддали сільські бібліотеки на утримання місцевих рад. Проблема в тому, що через недостатню кількість в деяких селах жителів і, відповідно, читачів, не кожен бібліотекар має зарплату в розмірі повної ставки.

Валентина МАТВІЙЧУК директор Житомирської міської бібліотеки для дорослих імені Василя Земляка і центральної бібліотечної системи (ЦБС) міста (стаж роботи у бібліотечній сфері 22 роки):

— Ще у 1994 році, коли не було ніяких офіційних документів, ми ввели платні бібліотечні послуги. Дякуючи цьому, ми зараз маємо можливість закуповувати нові книжки як для міської бібліотеки, так і для її філій, яких налічується 15, а також проводити поточні ремонти приміщень, сантехніки, доплачувати працівникам до 50 відсотків надбавок до посадових окладів (у мене як у директора цей оклад дорівнює 184 грн., а у бібліотекаря 1-ї категорії — 167 грн.). З міського бюджету у минулому році ми отримали всього 172,6 тисячі гривень. Цього вистачило лише на основну зарплату, комунальні послуги, передплату кількох найменувань газет і журналів. А використовуючи платні засади — і на абонементі, і у читальних залах у нас паралельно з безплатними є комерційні фонди, які ми створили за рахунок внесків читачів — ми у минулому році залучили додатково 55 тис. грн., і у цьому році плануємо заробити ще 70 тис. грн., з яких 20 відсотків віддамо до бюджету як податок на додану вартість. Розміри оплати? 5 відсотків від вартості книги комерційного фонду у читальних залах і 10 відсотків на абонементі. 30—40 тис. грн. з цих грошей ми витрачаємо на закупівлю книг, якими особливо цікавляться читачі — з одного боку це сучасні популярні детективи, зокрема Мариніної, Донцової, любовні романи, фантастика, з іншого — посібники з менеджменту, маркетингу, плануємо розширити закупку словників, довідників, енциклопедій. Книги закуповуємо прямо з розкладок продавців літератури. І на ці видання у нас стоять черги. У дитячих філіях ми плату не беремо, оскільки не хочемо ускладнювати дітям доступ до книг. Більшість із загальних видань не з кола моїх особистих уподобань. Але ми змушені діяти як комерційна структура. Інакше ми б не мали читачів, яких тільки у міській бібліотеці налічується майже 5 тисяч, а у всій ЦБС близько 29 тисяч. До 60 відсотків з них — це студенти вищих навчальних закладів, старшокласники шкіл, просто молоді люди. Чи існує небезпека, що в разі коли таке становище зберігатиметься, бібліотеки можуть поступово втратити значення вогнища культури? Так, існує. Принагідно зауважу, що, наприклад, на виконання існуючої державної програми поповнення бібліотечних фондів, яка передбачає, зокрема, передплату 80— 120 найменувань газет і журналів, нам потрібно 265 тис. грн. — для нас це з царини фантастики. Спонсори ж нас обходять — не той резонанс.

Галина ГРИНДІЙ завідуюча клубом-бібліотекою у селі Баглайки Красилівського району Хмельницької області:

— Вже два роки минуло, відколи створили таке об’єднання: клуб-бібліотека. Отож я, як мовиться, і швець, і жнець, і на дуді грець. В одній особі — завклубом, завідуюча бібліотекою і прибиральниця. Та я палка ентузіастка цієї роботи. Населення села — 219 чоловiк. А читачів — 115, з початку року забезпечила 2031 книговидачу. До нас ідуть і читачі з сусідніх сіл — Западинець, Веселівки, Мотрунок. Це — школярі та пенсіонери.

Діти запитують підручники, твори з шкільної програми. Люди поважного віку читають українську класику — Михайла Старицького, Зінаїду Тулуб, твори українських письменників 60—70 років минулого століття.

З бюджету одержали гроші для передплати трьох місцевих газет. Вони дешевші, ніж центральні. З початку року заробила 529 гривень від надання платних послуг. Це ті послуги, які надають клуб і бібліотека разом. Купила сукно для більярдного стола. Хлопці грають у більярд, дякують.

Щоб краще задовольняти попит читачів, звертаюсь до районної централізованої бібліотечної системи. Торік ця система закупила 712 примірників книг на 2606 грн. Книгу, яку замовляє читач, можна одержати вже через два-три дні. Наш заклад визнано кращою клубною установою області за підсумками роботи у 2001 році. В нас навіть хор-ланка є.

Ніна ШМІДТ директор Недригайлівської централізованої районної бібліотечної системи Сумської області:

— Наша районна бібліотека — єдина в області, котра вже не перший рік працює без вихідних. Контингент її відвідувачів складають переважно учні шкіл і ПТУ, студенти. Відповідно і література, що користується найбільшим попитом, це навчальні посібники і підручники. А їх от якраз і не вистачає. Закуповуємо за кошти, виручені за надання платних послуг. Вартість цих послуг невисока. Оформлення реєстраційних документів, приміром, коштує 1 гривню (для пенсіонерів і пільговиків — безплатно). Стільки ж — замовлена тематична довідка. 50 копійок платить читач, який бере на 5 діб книгу з комерційного абонементу. Це в основному популярні детективи та любовні романи, пригоди і фантастика: розважальну літературу запитують постійно. Багатьом вигідніше прочитати книгу за 50 копійок, ніж купувати її за 4—5 гривень. Та й немає у райцентрi книжкового магазину.

До районної бібліотеки, найкраще укомплектованої, приїздять також жителі інших населених пунктів. Сільським бібліотекам зараз особливо важко. Щоб підтримати їх, запровадили своєрідний кредит, надаючи у користування на певний час свою літературу. Таким чином їм вдається заробити «стартовий капітал» для подальшого розвитку і задовольняти читацькі запити місцевих книголюбів.

Ганна БАНДУРКА директор централізованої бібліотечної системи Ужгорода, до якої входить центральна міська, центральна дитяча і п’ять філіалів у різних частинах міста:

— Є Закон про бібліотеки. Ми його виконуємо, а держава не дуже. Тому говорити про бібліотеку, як про культурно-інформаційний центр, дуже важко. Хоча й готуємося до 100 річчя першої народної бібліотеки Ужгорода — нинішньої центральної міської. Вся бібліотечна система обласного центру має 9 тис. гривень асигнувань на рік на передплату періодики. Покупка книги — справа лише повної ініціативи. Кошти на це маємо з огляду на користування бібліотекою — 1 гривня в рік. У штаті — 16 чоловік із вищою бібліотечною освітою. При всіх негараздах, плинності кадрів немає. За 5 літ прийняли лише 1 працівницю. Бо всі живуть бібліотекою. Такий би патріотизм — усій нашій державі.

Міськвиконком затвердив кошторис. Він ураховує згадані 9 тисяч на періодику, оплату енергоносіїв, сигналізацію, наші малі зарплати. На зароблені гривневі гроші купуємо бодай по одному екземпляру літератури. Головна орієнтація — на студентство. Цікавляться передусім економічною, історичною, юридичною літературою. За всі роки бібліотечна система мала двох спонсорів. Відділ культури міста три роки тому допоміг купити ксерокс. Про один комп’ютер на всю бібліотечну систему ми тільки мріємо. Для сусідів-угорців це — анекдот.

Галина ЦУМЕР завідуюча бібліотекою селища Торомське (околиця Дніпропетровська):

— Молодь йде до нас, оскільки книги і періодика коштують дорого. За традицією погортати газети і журнали приходять люди похилого віку. Їм також не по кишені виписувати або купувати періодичні видання. Успіхом у наших читачів користується навчальна література, а також романи і детективи. Періодику ми виписуємо українську і російську — всього 17 газет і 30 журналів. Для селищної бібліотеки це вельми пристойно. Але нових надходжень, крім періодики, дуже мало. За останні роки всього лише декілька десятків книг. Місцева влада (селищна) матеріально практично не допомагає, хоч ми доводимо, що бібліотека дуже необхідна учням трьох шкіл. Допомогу надав лише депутат міськради — 75 гривень на побілку приміщення. Білили стіни самі.

Беремо замовлення у відвідувачів бібліотеки і з сумками (!) громадським транспортом (!) їдемо до центральної міської бібліотеки. Це особиста послуга, безкоштовна, хочеться якось допомогти людям, нашим постійним читачам. Ніякої оргтехніки у бібліотеці немає, тільки дерев’яні рахівниці і кулькові ручки.

Лариса САВРАН заступник директора Дніпропетровської міської центральної бібліотечної системи для дорослих (у її складі Центральна міська бібліотека і 30 філіалів у районах міста):

— Спостерігається справжній «освітній бум». Приблизно 50 відсотків читачів — студентська молодь та учні шкіл. Друга численна категорія читачів — підприємці і люди, що прагнуть отримати другу освіту самостійно або на різних курсах (бухгалтерів, юристів і т.д.). Зменшується категорія читачів-пенсіонерів. Цікавляться передусім навчальною літературою — спеціальною та науково-популярною. Багато хто прагне вслідкувати за швидко змінним законодавством.

Нових надходжень книг катастрофічно не вистачає — це наш біль. У рік фонд оновлюється або поповнюється лише на 2 відсотки або й менш. Єдине, чим компенсується недостача новітньої літератури — хороша підписка української і російської періодики. Статті з періодичних видань систематизуються в електронному каталозі і читачі легко можуть знайти публікації з тем, що їх цікавлять.

Бібліотека фінансується з бюджету міста. Це дозволяє лише на достатньому рівні сплачувати підписку періодики. Іноді допомагають спонсори. Невеликі кошти дають платні послуги. Для того, щоб задовольнити читацький попит, намагаємося розширити сферу послуг, комп’ютеризувати роботу бібліотеки.

КОМЕНТАР

Микола КОЗЛОВЕЦЬ, завідувач кафедри філософських і економічних дисциплін Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка, доцент:

— В тому, що бібліотеки змушені вводити платні послуги і брати гроші за користування популярною літературою, в принципі нема нічого поганого. Однак є суттєва обставина. Масовий попит нині зорієнтований на літературу не найвищої якості. І намагання бібліотек задовольнити перш за все такий попит, на моє переконання, не буде сприяти зростанню інтелектуального рівня і освіченості читачів, особливо молодих. А також сприйняттю ними високих духовних цінностей. І це в свою чергу негативно відіб’ється на моральному стані суспільства. А тому держава повинна значно активніше підтримувати бібліотеки фінансово.