Бомби в Криму підриває «третя сила»

У Криму знову лунають вибухи. Сказати, що це велика несподіванка — означає признатися у відсутності інтересу до процесів, що відбуваються в автономії. Безсумнівно, взаємопротистояння кримських татар і глави кримського парламенту за умов потенційно «козирного» у всякій грі Криму дуже велика спокуса, щоб нею не скористатися. Розуміючи це, Леонід Грач оперативно, різко й категорично відкинув будь-які версії про причетність кримських татар до «акту політичного вандалізму». Він вважає, що якась «третя сила намагається використати ситуацію, щоб кинути тінь на кримських татар і викликати ланцюгову реакцію». Цікаво, що про наявність «третьої сили», зацікавленої в дестабілізації обстановки, висловився й начальник ГУ МВС генерал Москаль, котрий припустив, що хтось хоче «підбурити кримськотатарський народ проти Компартії».

Хоч у нашому разі, враховуючи державний статус лідера комуністів Грача, логічніше говорити про «підбурення» частини кримського народу проти однієї з інституцій місцевої влади. Якщо дивитися на те, що сталося, саме з цих позицій, то НП далеко не кримського масштабу повинна була б викликати оперативну реакцію на найвищому державному рівні. Її на опівдень понеділка, тобто на другу добу з моменту вибуху, ще немає. І цей факт сам по собі досить промовистий.

До цього необхідно додати, що, висловлюючи тверду впевненість у непричетності кримських татар до теракту, Леонід Грач підкреслює, що указ Президента, який, по суті, легалізував меджліс, «підірвав ситуацію в Криму й викликав зростання антимусульманських настроїв». Можна не погоджуватися з позицією Леоніда Грача, котрий ніколи не відзначався гнучкістю в цьому конкретному питанні, але важко заперечувати його право як місцевої влади вимагати від центральної влади узгоджених дій. Чи принаймні передбачуваних...

Хто б не «підривав» Крим у черговий раз — зрозуміло, що простимульовано це створенням вибухонебезпечної ситуації. «Яка ж кінцева мета?» — запитання до Леоніда Грача.

— Кінцева мета: створити якщо не Балкани, то Болгарію точно. Моє невдоволення останнім президентським указом об'єктивне з погляду того, що я державник і шаную Конституцію й закони. І друге: моє невдоволення указом — це своєрідний буфер для пом'якшення того обурення, яке є у кримчан. Хоч хтось повинен сказати, що це помилка, яку треба виправляти? Я ж вносив пропозицію створити Раду з проблем депортованих, включити туди не тільки кримських татар і не тільки меджліс, ввести, крім того, до Ради також місцеву владу. На стадії підготовки мене розуміли, але я полетів після зустрічі з Президентом і отримав за спиною абсолютно інше. Що я сьогодні мушу болгарам, вірменам, німцям відповідати?..

— Ви вперше опинилися в такій ситуації, що хто останній з Президентом говорив, той і виявився правий?

— За великим рахунком — так. Але ж справа не в мені! Якщо б це торкалося особисто Грача — це інше питання. Провокуючі дії зачіпають Крим.

— Чи вважаєте ви, що чинна влада розраховує тільки на кримськотатарський електорат, оскiльки їй у Криму більше ні на кого розраховувати?

— Не дай Боже, якщо хтось використовує таку методику, бо це по-блюзнірському — ставити знак рівності між громадянським миром у Криму і отриманням якоїсь частини голосів. А сьогодні вже цілком очевидно й те, що ці голоси ні татари не віддадуть, ні слов'яни.

— Уперше за рік загострилися ваші відносини з центральною владою. Що буде далі?

— Якщо хтось думає, що шляхом якихось математичних складань, переворотів тощо мене прибере й цим усуне перешкоду для того, щоб творити вакханалію з Кримом, то він глибоко помиляється. Я ще раз говорю: у мене досить серйозні позиції серед кримчан. І якщо піде вакханалія, я залишаю за собою право звернутися до людей за підтримкою. Кримську карту вкинуто в гру за повною програмою. І за найчорнішою. Те, що вона має відношення й до майбутніх виборів у тому числі, — це поза сумнівом. Але я боюся, що ті, хто, можливо, планував пограти нею тільки в передвиборній кампанії, не помітили, як джин уже випурхнув із пляшки. І ми можемо отримати найбільшу геополітичну проблему.

До цього експрес-інтерв'ю слід додати тільки те, що пана Затуліна, «великого друга» Криму та України, чий внесок у провокування подій «мєшковської епохи» важко переоцінити, знову допущено в Україну, хоча його цілком справедливо було свого часу занесено до «небажаних персон». А Кримом роз'їжджає Олександр Севастьянов, завідуючий відділом України й Росії очолюваного паном Затуліним Інституту країн СНД. Це після зустрічей з паном Севастьяновим натхненна партія «Союз» продовжила демонстративно- альтернативне спорудження пам'ятника Катерині II там, де кримські татари увічнили пам'ять свого захисника генерала Григоренка? І знову постає те саме питання: наскільки незалежно від одного зі своїх могутніх заступників народного депутата Льва Мірімського діє партія «Союз» і наскільки є політично незалежним член фракції «Трудова Україна» Лев Мірімський від її творців Пінчука-Деркача?..

Леонід Грач убачає зв'язок між заїздами російських емісарів і подіями, що відбуваються в Криму. Знаменно, що політична ситуація пов'язана і з більш ніж «кривавим» економічним питанням. «Криміналу відступати нікуди, він чинить опір, ми впритул підійшли до найголовнішого питання — питання власності в Криму, — говорить Леонід Грач, — і я можу припустити, що кримінальні структури сподіваються взяти реванш під прикриттям політичних сил. Мимоволі складається враження, що в них є певна підтримка у верхах».