Бронзовий присмак «Пекторалі»

Помпезним тригодинним шоу обернулося вручення театральної премії «Київська пектораль-99». Схоже, на цей раз організатори всерйоз зібралися показати справжню виставу; зобов’язував і День театру, до якого традиційно приурочено роздачу «Пекторалей». Дійсно святкове, вражаюче дійство показав вуличний Експериментальний театр перед дверима Національного театру імені Франка, де й проходила основна церемонія. Художню частину самої «Пекторалі» було побудовано за принципом «солянки збірної», де змішалося все — від балету до клоунів. Хоча, звичайно, основна інтрига все одно полягала в тому, хто все ж отримає золочений «пекторальний» півмісяць.

І попередні, і остаточні підсумки нинішньої «роздачі слонів» спантеличили багатьох. Досить сказати, що практично в останні дні перед вирішальним туром голосування було зовсім знято номінації «За краще виконання жіночої ролі другого плану», «За кращу режисерську роботу» і «Пластичне розв’язання спектаклю». Присудження призів у інших номінаціях викликало досить різні емоції в багатьох глядачів церемонії. Проте, одна подружня пара була безперечно щасливою: на частку цієї родини припало три нагороди — «Кіну IV» Анатолія Хостікоєва журі присудило престижну «Пектораль» за кращий спектакль, а також за кращий дебют, а Наталя Сумська була визнана актрисою року — за виконання ролі Маші в спектаклі Андрія Жолдака «Три сестри». Сценографію цього спектаклю, виконану Шавкатом Абдуласимовим, також було визнано кращою. У вперше запровадженій категорії «За кращий спектакль камерного театру» перемогла «Емма» — постановка флоберівської «Емми Боварі» театром «Колесо»; відповідно й Михайло Чембержі, композитор цього спектаклю, створив, на думку журі, кращу в сезоні музику. Вагомі акторські номінації принесли дві «Пекторалі» частинi трупи Національного театру імені Лесі Українки, що зайняті в нещодавно здійсненому «Ревізорі»: неперевершеною чоловічою роллю Городничого у виконанні Юрія Мажуги, а найкращою роллю другого плану — Хлопова, зіграного Дмитром Лаленковим. Найвидатнішим дитячим спектаклем стали «Пригоди Тома Сойєра» в Театрі на Липках; художньою подією року — музика Євгена Станковича до балету «Вікінги» (вельми неоднозначне вирішення). І, нарешті, почесні «Пекторалі» за багаторічний внесок у мистецтво отримали балетмейстери Анатолій Бєлов і Олександр Сегаль та драматург Ярослав Стельмах.

Підсумки «Пекторалі» ще обговорюватимуться й ретельно аналізуватимуться, але вже зараз можна з упевненістю сказати, що ця нагорода, колись спрямована на заохочення неординарних, шукаючих режисерів і акторів, на підтримку дійсно нових тенденцій у сценічному мистецтві, стрімко стає все більш офіційною за змістом і виконанням. Це помітно не лише за її зовнішнім, презентативним, так би мовити, боком, але і за стратегією розв’язків. Так, наприклад, Наталія Корпан, котра номінувала в «жіночій» категорії в спектаклі «Увертюра до побачення», зіграла, на одностайну думку і критики, і глядачів, кращу роль сезону; однак прийнята в нинішній «Пекторалі» лінія на затвердження авторитету «зірок», схоже, перешкодила журі оцінити найталановитішу актрису. І, на жаль, таке «художнє непорозуміння» — далеко не одиничне. Схоже, що «Пектораль» упевнено зміщується в сторону офіційного покриття бронзою і може дуже скоро стати лише черговим доповненням до щорічних ритуальних роздач «народних» і «заслужених».