Чому Мілошевич не підписав договір у Рамбуйє?
Як і в будь-якій війні, «білі плями» косовської зникатимуть довго. Але одна з них, схоже, щезла: чому югославський президент не підписав договір у Рамбуйє, як те зробили косовські албанці? Адже саме цей факт, за риторикою НАТО, став причиною бомбардувань Югославії і поставив світ на грань катастрофи. Засуджуючи «нерозумну» поведінку Мілошевича щодо «непідписання», якось увесь час залишається без уваги зміст договору. Що ж там було такого, що Мілошевич підписати не захотів?
Так поставив питання депутат бундестагу від правлячої Соціал-демократичної партії Німеччини і член її президії Герман Шеєр. Він заявив, що «статті договору в Рамбуйє свідчать: урядовці помилялися, думаючи, що такий договір буде колись підписаний Белградом; навіть поміркований сербський політик на місці Мілошевича ніколи б не підписав цей договір».
Обурили німецького політика статті 6, 8 та 10 так званого воєнного додатку «В», у якому визначено статус 28 тисяч натовських солдатів, які мали бути розміщені в Косово. Але ж у договорі йдеться не про Косово, а про всю Югославію!
Нижче ми наводимо цитати з проекту договору, який 18 березня 1999 року був підписаний косовськими албанцями і не підписаний сербами.
«Стаття 6. а) НАТО користується імунітетом в усіх правових суперечках — цивільних, адміністративних та кримінальних.
б) Особи, що належать до НАТО, користуються за будь- яких обставин і в будь-який час імунітетом щодо юрисдикції ворогуючих сторін.
Стаття 8. Персоналу НАТО дозволяється... пересуватися вільно, без перешкод і обмежень на всій території Союзної Республіки Югославії, включаючи повітряний простір і територіальні води. Це включає — але цим не обмежується — право на спорудження таборів, проведення маневрів і право використовувати за потребою будь- які регіони чи споруди для постачання, тренувань та польових операцій.
Стаття 10. Державні органи Союзної Республіки Югославії повинні усіма засобами й на пріоритетних засадах забезпечувати транспортування персоналу, наземних транспортних засобів, кораблів, літаків, обладнання та спорядження НАТО повітряним, наземним, водним транспортом та через аеропорти. За старт, посадку та навігацію натовських літаків їй не повинні виставлятися рахунки.
Наземні транспортні засоби, кораблі чи літаки, котрі використовуються для натовських операцій, не підлягають жодним дозволам, реєструванням чи комерційному страхуванню».
На думку Шеєра, наведені вище положення договору призначені радше не для групи військ для спостереження за втіленням у життя угоди про автономію Косово, а створюють підвалини для окупації всієї Югославії.
