ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ДЕНЬ»?

— Коротка відповідь: бо в Україні, в усякому разі в Києві, в цьому жанрі навряд чи є щось краще. І це не тільки натяк на наше традиційне безриб’я. У реальному світі завжди мусимо вибирати між кращим і гіршим, навіть коли це краще — не без тіней.

«День» я також читаю у США, звідки тепер даю відповідь електронною поштою. Для мене це необхідне джерело інформації про події в Україні, до того ж інформації об’єктивної, професійної. І нерідко дотепної. Одне, на що я донедавна не міг розраховувати, буваючи в Києві, і що мене страх як дратувало — це те, що ніяк не можна було передбачити, в якому кіоску буде «День» українською мовою. Бо мені, пробачте, не «всьо равно». Проте останнім часом україномовний «День» був майже скрізь — отже, вважатимемо, що цю проблему розв’язано. На тлі інших щоденних газет Києва «День» помітно вирізняється широким спектром заторкуваних проблем і стилем, який просто можна назвати «європейським». І зміст, і стиль коріняться в загальній настанові газети, у відкритості, у поцінуванні діалогу і цінностей громадянського суспільства і — зовсім конкретно — у вмінні залучити найкращих авторів-журналістів.