Чотири свободи

Третій аспект афінської зустрічі безпосереднє відношення як до України, так і до її оточення і пов'язаного з цим розвитком відносин. Йдеться про концепцію «розширеної Європи», або «нового сусідства», яка обговорюватиметься на засіданні Європейської конференції, в якому вперше повноправну участь братиме українська делегація на чолі з Президентом Леонідом Кучмою. Зайвим було б говорити, наскільки важливою для України зараз є сама по собі участь у форумі. Тим більше — можливість висловити свої враження і заперечення. Формат Європейської конференції в даному випадку передбачає надання слова саме країнам — «новим членам» ЄС і країнам- «сусідам», тобто тим кого це стосується безпосередньо.

Для української дипломатії ініціатива «ширшої Європи», концепцію якої в лютому Європейська Комісія передала до Європейського парламенту, є неоднозначною. З одного боку, вона містить цілком раціональні моменти — поглиблення співробітництва в економіці, інвестиціях, галузі юстиції і внутрішніх справ, реорганізацію існуючих механізмів технічної допомоги і транскордонного співробітництва, розробку планів дій по кожній із сфер партнерства. Вперше вживалося слово «інтеграція», вперше говорилося фактично про залучення країн-«сусідів» розширеного ЄС до спільних механізмів, вперше висловлювалася можливість застосування до них принципу чотирьох свобод (руху людей, капіталів, товарів і послуг через кордони) — якщо коротко, майже все можливе, окрім перспектив членства.

З другого боку, концепція, розроблена Європейською Комісією, виявилася не планованою довготерміновою стратегією, а, швидше, короткотерміновим проектом, після якого все одно має бути прийнято конкретне рішення, якого в ЄС старанно уникають сьогодні. Тобто перспектив асоціації (і її змісту), а згодом — і повноправного членства України в Європейському Союзі.

Таким чином, участь у конференції з майбутнього розвитку Європи, яка проводиться на найвищому рівні, стає блискучою нагодою не лише заявити про себе, але й нагадати про можливості країни, яка має що додати до загального «казана». А також — позначити, що від того, що ЄС нинi відверто не до України з її проблемами, питання про її майбутнє й перспективи, прямо пов'язане і з проблемою загального глобального значення Європи, і з проблемою спільної європейської системи безпеки, не лише не зникне, але й може загостритися.

Очевидно, що протягом найближчих десяти років, на які й розрахована концепція «ширшої Європи», Україна отримує шанс довести, що вона справдi переходить від слів до справ, «підганяючи» своє внутрішнє життя під вимоги Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС (демократичний устрій, конкурентоздатна ринкова економіка, верховенство права, розвиток громадянського суспільства, свобода слова і преси). Так само очевидно, що за ці десять років у той чи інший спосіб вирішиться «турецьке питання» — Туреччина має угоду про асоціацію ще з 1963 р, визнана країною-кандидатом в грудні 1999 р., але ЄС старанно уникає початку переговорів про її вступ. З другого боку, ЄС «перетравить» десять нових країн- членів, визначиться з пріоритетами власного розвитку, зі своїми механізмами й інституціями. І тоді вже можна буде говорити про щось конкретне.

Сьогодні ж, як і п'ять років тому, ні ЄС, ні Україна просто не готові вести мову про навіть найближче майбутнє. Сьогодні Україна має проблему з «проукраїнським лобі» з країн-«старих членів» ЄС — такого лобі фактично немає, можливо, за винятком Великої Британії. Є також проблема сприйняття українських владних еліт на Заході в цілому і в Європі зокрема. Є й проблема «європейської орієнтованості» в самій Україні. Але це все не є питаннями, які неможливо вирішити.

Своїм баченням можливих результатів Афінського саміту для України з «Днем» поділився держсекретар МЗС України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий (стор. "День планети").