Чи адекватною була реакція влади й жителів на стихійне лихо на Західній Україні?
Слідом за буревіями Західну Україну накрила велика вода. Внаслідок тижневих сильних грозових дощів території Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Чернівецької та Івано-Франківської областей опинилися під водою. Негода забрала життя 22 осіб, з них 6 дітей (Івано-Франківська область — 15 осіб, з них 5 дітей; Чернівецька область — 7 осіб, з них 1 дитина). Станом на 28 липня підтопленими надалі залишаються 40 601 житлові будинки та 33 882 га сільськогосподарських угідь. Також пошкоджено 360 автомобільних та 561 пішохідний мости, розмито 680,61 км автомобільних доріг.
Як розповів «Дню» Павло Василенко, речник ГУ МНС у Львівській області, зараз основні сили в регіоні кинуті в Городоцький, Миколаївський та Жидачівський райони, де ще існує загроза підтоплення та руйнування. Аби уникнути нещастя, проводять заходи щодо розчищення русел річок, укріплення берегів, відкачування води з підтоплених приміщень. Крім цього, відновлюють електропостачання в населених пунктах, підвозять воду, продукти харчування та медикаменти в постраждалі райони.
Попри це, окремі інциденти все ж трапляються. Так, в понеділок внаслідок прориву дамби на річці Дністер затоплено площу в понад 400 га. Вода в момент затоплення сягала висоти 5 метрів. В неділю ж на світанку велика вода з Дністра нахлинула на с. Ралівка Самбірського району. Людей у селах про біду сповіщають биттям у церковні дзвони. Подібне трапилося в суботу в с. Пиняни. На заклик церкви люди серед ночі вибігали з власний садиб і поспішали на укріплення дамб. Небезпечні місця закладали мішками із землею, що подекуди допомагало відвернути лихо. Однак повноводдя у районі с. Чернихів у чотирьох місцях прорвало земляну дамбу, і вода могутнім потоком пішла на низинні села Луки, Хлопчиці. Двічі пережили наводнення й жителі с. Кружики, в якому рівень води під час першого припливу сягав висоти вікон хати. Військовим тут доводилося на надувних човнах рятувати людей.
Ще гіршою ситуація виявилася на Прикарпатті. В неділю вночі працівники МНС змушені були евакуювати мешканців с. Нижнів Тлумацького району, яке повністю затопило.
Також евакуйовували жителів с. Петрилів. Понад 150 людей рятувальники знімали вертольотом з дахів будинків. Загалом на Прикарпатті відселені понад 12 тис. та евакуйовані понад 1,5 тис осіб. Людей переважно відселяють в готелі або ж відправляють до родичів чи знайомих. За словами міністра МНС Володимира Шандри, який побував у зоні стихії, ця повінь масштабніша, ніж повінь на Прикарпатті в 1969 році, коли рівень Дністра піднімався на 7 м, тоді як цього разу — на 10 м.
Окрім міністра МНС в зоні біди побували й перші особи держави. Президент Віктор Ющенко оголосив постраждалу територію зоною стихійного лиха. А прем’єр- міністр Юлія Тимошенко пообіцяла виділення адресних допомог сім’ям, що потерпіли внаслідок стихії. Вона також поставила перед місцевою владою завдання якнайшвидше скласти реєстри осіб, які потерпіли від стихії та здійснити оцінку збитків кожного господарства. Юлія Тимошенко пропонує, аби кошти безпосередньо поступили на рахунки селян, а не йшли до них через бюджети різних рівнів. Для цього необхідно якнайшвидше відкрити потерпілим рахунки у банках. Загалом прем’єр-міністр оцінила збитки від повені у приблизно 7 млрд. гривень.
Проте самі люди мало вірять обіцянкам чиновників і бідкаються за свою городину ташила нічого. Найбільше постраждалі мешканці сіл переймаються тим, що на зиму залишаться голодними.
«Ви навіть уявити не можете, що то було. Я скільки живу, такого не бачила. Хату залило так, що вода йшла через вікна. Тепер то все згниє. А городина, то й годі говорити, там уже нічого не буде. Нічого не лишилося, що ми будемо їсти? Кури і свині потопилися. Що ми будемо робити? Ми вже нікому не віримо, знову наговорять, а потім поїдуть і про нас забудуть», — у розпачі говорить «Дню» пані Марія, мешканка села Микулиничі, що на Івано-Франківщині.
Подібна ситуація практично у кожному карпатському селі. Крім проблем, які чекатимуть на людей згодом, зараз взнаки дається гостра нестача продуктів, питної води і палива.
«Ми давно планували відпочинок у Карпатах і тому вирішили не переносити його через негоду. Однак поки не побачили наслідки на власні очі, то навіть не могли увити, що таке може бути. Фактично всю дорогу на Івано-Франківщину нас супроводжували сумні краєвиди. Так, у Стрию було видно, що вода вже трохи зійшла, але люди далі плавали по власних подвір’ях на човнах і збирали з води речі. Потім несподіванкою стало те, що Галич та Івано-Франківськ виявилися закритими, там, здається, мости позносило. Але найгірше те, що про ситуацію ми дізналися при в’їзді в міста. Невже про це не могли попередити водіїв раніше? У самому ж Татареві, де ми відпочиваємо, вода в річці піднялася на 7 м буквально за якісь кілька десятків хвилин, а вже через дві години її рівень знову опустився. І хоча все відбувалося миттєво, вода наробила великої шкоди. Фактично знищено усі будиночки біля річок, які місцеві мешканці здавали в оренду туристам. Порозмивало облаштовані пляжі. Видовище дуже сумне. Тепер по полях валяються лавки, крісла. Коли йшла вода, то в ній можна було побачити що завгодно — навіть альтанки. Практично ніде не можна купити продуктів, особлива проблема з хлібом. У магазинах розпродують старі запаси, а нових товарів везти не поспішають», — розповіла «Дню» львів’янка Оксана, яка поїхала на відпочинок в гори.
КОМЕНТАР
Анатолій ЯЦИК, директор Українського науково-дослідного інституту водо-господарсько-екологічних проблем, завідувач кафедри водогосподарської екології, гідрології та природокористування, доктор технічних наук, професор:
— Щодня ми чуємо, що у світі — катастрофічні паводки. Люди втручаються в природу, відбувається колосальні зміни в кліматі, які відображаються на стані природного середовища. В нашому ж випадку, я б говорив про багатофакторіальну, багатосистемну катастрофу. Чітко спрацювала гідрометеослужба — завчасно дала чіткий прогноз, але сформувався дуже сильний паводок, ніхто не міг спрогнозувати що буде аж так багато води, тим більше — там гірська місцевість, швидкість забігання води — величезна. Окрім того, якщо в басейнах річок є понаднормовані вирубки лісу, то й це сприятиме більшому паводку. Програма по попередженню паводків у нас працює, хоча й не так як би хотілося, але якщо випадають катастрофічно великі опади за малий проміжок часу, то вона не може в повному обсязі спрацювати. Тому нині нам потрібно вже рятуватися.
Якщо взяти Закарпаття, то у ще 1998 році ми розробили експертний висновок Президенту щодо попередження катастрофічних паводків у Закарпатті та запропонували модель вирішення проблем. Якби ми працювали саме за такою моделлю, то у Закарпатті було б менше проблем. Але для цього потрібні величезні кошти. Якби ми їх вчасно виклали, а ще вчасно затверджували бюджет, то нині Україна не несла б таких величезних збитків через паводки у Південно-Західному регіоні. Якщо ми підемо цивілізованим шляхом, думаю, буде менше проблем. А то нині в аварійному порядку виділяємо кошти... Таке ж потрібно зробити й по Дністру — невідкладно розробити правила експлуатації Дністровських водосховищ. Ми його почали робити, але останні 2—3 роки програма не фінансується. Думаю, що після цієї катастрофи її мають профінансувати, щоб ми могли спрацювати на попередження. Тому що Дністровська ГАЕС нині робить катастрофічні скиди — 3,5 тисячі метрів кубічних в секунду. Повірте, це дуже серйозні об’єми, вони вже призвели до підтоплення районів, наприклад Могилів-Подільського, трьох районів Вінничини. Тепер проблеми можуть виникнути в примолдовській стороні та в Одеській області. До цього теж потрібно бути готовим. Думаю, що нам у найбільш небезпечних місцях потрібно зробити не земляні дамби, а кріплення, як це робить увесь світ — кам’яні мішки по 15—20 тонн з відповідною арматурою. Тоді паводки не будуть розмивати береги, як це ми бачили на притоках Дністра у Чернівецькій області. Зауважте, що відразу виникло питання питної води: Чернівці на 80% користуються водою з Дністра, а її якість після паводку значно погіршилася. Тепер в аварійному порядку потрібно займатися очисткою води, щоб не виникла епідеміологічна ситуація. І так — у всіх постраждалих районах. Ми маємо винести з цього урок: до паводків потрібно бути готовим як у Південно- Західному регіоні та Закарпатті, так і на Поліссі. Бо тут, зокрема, на Дніпрі, паводків не було 38 років, а в природі можливо все.
