Чи буде 2008-й роком реформ?
2007 рік, що пішов, не став для України роком системного лікування. Він, швидше за все, увійде в історію як рік заліковування місць, де більш за все «кровоточило». Чи буде таким самим 2008-й? Як вітчизняні, так й іноземні аналітики схильні до думки, що особливих, системних, структурних, глибинних змін у різних сферах нашого життя навряд чи варто чекати, незважаючи на відповідні обіцянки прем’єра Тимошенко. Чому? Бо не за горами президентські вибори, і хоч як прикро це констатувати, але відповідальність наших із вами політиків перебуває на рівні, який не допускає рейтингових самопожертвувань.
Судова, медична, освітня, пенсійна, податкова реформи... Реформа житлово-комунального господарства, місцевого самоврядування... Вони так потрібні країні, проте все ніяк не знайдуть своїх впливових лобістів у високих кабінетах.
«День» поцікавився у власників депутатських мандатів, яка сфера передусім потребує реформування, скільки на це потрібно часу й коштів і чи можна чекати реформаторських зсувів у новому році?
Михайло ВОЛИНЕЦЬ , БЮТ:
— Я вважаю, що вугільна промисловість є підмурком розвитку всієї промисловості нашої країни. Адже це й теплова енергетика, й коксохімія, й машинобудування тощо, список можна дуже довго продовжувати. Сумно, але саме ця важлива сфера сьогодні розграбована, вона перебуває в, м’яко кажучи, кризовому стані. Однак на фоні зростання цін на імпортну нафту й газ дуже необхідно розвивати й реанімувати саме вугільну промисловість України. Скільки для цього необхідно коштів? Дуже багато. На жаль, у нинішньому бюджеті вони не закладені... Я гадаю, що в лютому — березні ми істотно підійдемо до того, щоб змінити бюджет, збільшити інвестиційну складову вугільної промисловості.
Андрій КЛЮЄВ , Партія регіонів:
— Яка сфера передусім потребує реформування? Знаєте, я на перше місце поставив би житлово-комунальну сферу. Для того, щоб провести реформу ЖКГ, часу необхідно, як мінімум, років п’ять. Коштів? Як мінімум, кожного року на це необхідно виділяти мільярди по два гривень. Але хочу зазначити, що старт реформи житлово- комунального господарства був даний урядом Віктора Федоровича Януковича і в 2007 році понад півтора мільярда гривень було вже вкладено в розвиток ЖКГ. Але, як часто в нас буває, — змінюється влада, і важливі урядові програми просто згортаються і, природно, не фінансуються.
Спиридон КИЛИНКАРОВ , Компартія:
— Гадаю, насамперед вугільна промисловість, оскільки це питання енергетичної безпеки країни. Мене, чесно кажучи, трошки дивує заява теперішніх чиновників, мовляв, сталася трагедія на шахті й тому потрібно шахти закривати. За цією логікою, через ту кількість ДТП, які відбуваються в нашій країні, потрібно ліквідувати всі дороги в Україні. Це абсолютно неправильний підхід. Це перше. Друге. Я пам’ятаю заяву Юлії Володимирівни про ринковий підхід до цієї галузі. Ну, зокрема, припустимо, якщо вугілля в Польщі коштує дешевше за українське, то, судячи за їхнім підходом, треба купувати польське вугілля. Але вони не усвідомлюють, що на кожному вугільному підприємстві є інфраструктура, а це реальні робочі місця, це люди, це цілі селища, міста... Хтось про це думає? Тому такий підхід — абсолютно неприйнятний. Але чому це в нас відбувається в країні? Бо, на мій погляд, помилкова думка політиків, які сьогодні кажуть про кризових менеджерів. Зокрема, Юлія Тимошенко зазначає, що, мовляв, якщо людина в умовах нестабільної політичної ситуації, в умовах переломного етапу в житті нашої країни нажила собі капітал (у програмі Ганни Безулик «Я так думаю» прем’єр саме так прокоментувала логіку призначення пана Хорошковського. — Авт. ) так само поводитиметься щодо держави. Але це абсолютно помилкова думка! Ніколи бізнесмен не буде государевою людиною, бо государева людина — це не професія, це стан душі. А душа в бізнесмена — бізнесова.
Я гадаю, що пріоритет потрібно віддати вугільній промисловості, не тільки виходячи, скажімо, з погляду енергетичної безпеки країни, а й виходячи з того, що це цілі регіони нашої держави, які вимагають розвитку. Повірте мені, за хорошого підходу до цієї галузі ми могли б отримати для цього додаткові фінансові та інші джерела...
Чи проводитиме уряд Тимошенко реформи? Ні, гадаю, ніяких глибинних реформ не буде. Сьогодні для того, щоб вивести країну з кризи, потрібно приймати також і непопулярні рішення. А я, на жаль, бачу сьогодні чистий популізм, який не має нічого спільного з реальною політикою, яка необхідна для нашої країни. А те, що ми побачили в бюджеті... ну, це, скажімо так, бюджет передвиборної програми Юлії Тимошенко, не більше того. Це не має нічого спільного з динамікою економічного розвитку країни. Це не має нічого спільного з розв’язанням тих проблем, які сьогодні необхідно вирішувати в терміновому порядку. А таких проблем, повірте, дуже багато.
Михайло СИРОТА , фракція блоку Литвина (лідер «Трудової України»):
— На мій погляд, ми потребуємо комплексного реформування. Гадаю, нам потрібно піти шляхом деяких розвинених країн світу й дуже серйозно реформувати систему освіти, науки, охорони здоров’я, які сьогодні перебувають у стадії активного, цілеспрямованого руйнування. Необхідно відновити науковий і освітній потенціал нації, й тоді освічені, здорові люди зможуть зробити дуже багато й реформувати все інше. Чи проводитиме новий уряд структурні реформи? Реформи в нашому випадку — це щось абстрактне. Подивившись конкретно «Український прорив», що є основою програми Кабінету Міністрів, у мене немає особливих надій, що щось зміниться на краще. Дивлячись на перші дії уряду... Знаєте, вони швидше нагадують початок широкомасштабної президентської кампанії, ніж підготовку до рутинної, важкої, щоденної роботи. Гадаю, що цей Кабінет і парламентсько-урядова більшість, швидше за все, боротимуться за перемогу на наступних президентських виборах. Отже, будуть тільки декларації про реформи, а не реформи. Для того, щоб здійснювати реформування, мало бути політиком, необхідно бути державним діячем.
Дмитро ТАБАЧНИК , Партія регіонів:
— Напевно, не буду оригінальним... Проте зазначу, що, на мій погляд, насамперед реформ потребують як система вищої, так і система загальної середньої освіти. Це дуже консервативна сфера й досить численна, тому, гадаю, реформа вимагає два-три роки за цілеспрямованої роботі. Це — мінімум, якщо почати вже працювати в цьому напрямі буквально з перших днів 2008 року. Ви абсолютно праві, ці кроки дійсно непопулярні, однак, вважаю, що необхідно здійснювати, щоб не розгубити конкурентну спроможність української вищої та середньо спеціальної освіти. Скільки потрібно для цього коштів? Важко сказати... Я вважаю, що це серйозний проект, який, відповідно, вимагає серйозних розрахунків. Щодо потенційних і пасіонарних можливостей нового уряду зазначу таке: напевно, їм варто спробувати. До речі, гадаю, це саме той проект, який може об’єднати різні політичні сили.
Олександр ЛАВРИНОВИЧ , Партія регіонів:
— Мені здається, головне, що треба реформувати, — це реформувати свідомість тих, хто узурпував право затверджувати рішення від імені всього українського народу. На руїнах права побудувати державу, а тим більше зробити її успішною, неможливо. Такого ніколи у світі не було у всі віки і ніколи, повірте, не буде. Це найголовніше. А якщо казати про складові окремих реформ, то, звичайно ж, необхідно звернути увагу на ту сферу, яка повинна захищати права людини. Але вже зрозуміло, що ця сфера не буде предметом головного реформування, оскільки те, що ми побачили в перші дні роботи нового уряду, нагадує старт виборчої кампанії ціною того, що громадяни України повинні її сплатити. Гадаю, що в 2008-му на нас чекають складні часи, чекають розчарування в 2007 році, який перекреслив в Україні безперервність функціонування представницької демократії...
Ярослав КЕНЗЬОР , НУ-НС:
— Ой, ну й запитання ви ставите у святкові дні... Ви знаєте, хоч як прикро це констатувати, але наше загальнодержавне господарство настільки запущене, це такі авгієві стайні, що навіть важко сказати, з чого починати їх чистити. Все важливе... і адміністративна реформа, і реформування кожної сфери нашого господарства, і політична структура вельми заплутана, не зовсім логічна. Словом, на що не подивишся, за що не візьмешся, там непочатий край роботи. Але сьогодні, на старті Нового року, кожна людина, хоч яким песимістом вона є, всередині сподівається, що нарешті настануть кращі, ніж учора, часи. Я також сподіваюся, сподіваюся, сподіваюся і ще раз сподіваюся!
Олександр ГОЛУБ, КПУ:
— На мій погляд, першою повинна стати реформа державного управління. Адже насправді всі кризові неприємності виникають саме тому, що в нас чиновники не вміють працювати на державу, а вміють працювати тільки на себе. І оскільки ця система неефективна, скільки б ми не змінювали персон, нічого все одно, по суті, не змінюється. Скільки на це потрібно грошей, мені важко сказати, але я вважаю, що набагато менше, ніж грошей, що йдуть на подолання криз, які створюють чиновники своєю роботою. Я не гадаю, що уряд Юлії Тимошенко зважиться на проведення реформ. І перший прем’єрський виступ пані Тимошенко, й її доповідь щодо бюджету, все-таки свідчать про те, що вона не розраховує допрацювати весь термін на посаді прем’єр-міністра. Це такі собі рекламно-популістські виступи. Можливо, вона й чекає, що в такому складі Кабінет Міністрів не пропрацює навіть року. До речі, я не виключаю, що в 2008 році на нас чекають дострокові парламентські, а, можливо, навіть президентські вибори. У будь-якому випадку, навряд чи цей рік стане роком стабільності. Швидше за все, 2008-й пройде під девізом подолання всіляких як економічних, так і політичних криз.
Анатолій МАТВІЄНКО , НУ-НС:
— Насамперед привітаю всіх читачів вашого шановного видання з Новим роком і Різдвом! Ну, а щодо вашого запитання... Земельна, пенсійна, освітня, адміністративна, військова, територіальна реформи. Окремий сегмент — реформа місцевого самоврядування. Я далеко не все назвав. Якщо в нас є гроші, таку реформу можна провести гранично швидко. Але, на превеликий жаль, у бюджеті на це нічого не передбачено... Можливо, в березні ми внесемо відповідні зміни до бюджету. Щонайменше, я на це сподіваюся. На жаль, ми захопилися популізмом. Живемо не по кишені й далі розганяємо цей потяг. Гадаю, в ході першого кварталу ми повинні озирнутися й детально проаналізувати та все-таки йти на не дуже популярні рішення.
