Чи завершено грузинський експеримент?

Парламентські вибори в Грузії породили безліч публікацій у ЗМІ, безліч оцінок і прогнозів щодо майбутнього цієї Кавказької республіки. При цьому західні ЗМІ й оглядачі здебільшого відзначали якість проведення виборів, називали їх демократичним тестом, який успішно склала грузинська влада. Російські ЗМІ здебільшого акцентували увагу на результатах виборів і програші партії Саакашвілі. Більш того, деякі російські журналісти одразу ж винесли вирок грузинському проекту. Зокрема, Юлія ЛАТИНІНА в «Новой газете» написала: «Грузинський експеримент, за великим рахунком, завершено... Грузинський виборець зробив те, чого не зміг зробити Путін: знищив майбутнє Грузії».

«День» звернувся до грузинських експертів, які представляють сторону-переможця і сторону, що програла, з проханням прокоментувати результати виборів і зокрема твердження Юлії Латиніної, що «грузинська опозиція зробила те, чого не змогла зробити російська армія в серпні 2008 року», а також спрогно зувати, якою буде зовнішня політика уряду Іванішвілі: прогрузинською чи проросійською?

«ЗА СВОЄЮ МЕНТАЛЬНІСТЮ, ЗА ЦІННОСТЯМИ ІВАНІШВІЛІ НАБАГАТО БЛИЖЧИЙ ДО РОСІЇ, НІЖ ДО ЗАХОДУ»

Гія НОДІА, директор Кавказького інституту миру, демократії і розвитку:

— Однозначно важко стверджувати, якою буде політика нової коаліції. Поки що головна проблема в тому, що ця коаліція потужна і ця коаліція довкола однієї людини — Іванішвілі, у якого політичного капіталу немає, є лише фінансовий капітал, і до того ж плани якого вкрай невизначені. Ми можемо тільки здогадуватися, що він збирається робити. У цьому сенсі сам чинник, що країна склала тест на демократію, що влада перейшла мирним шляхом — це добре, але приведе це надалі до більш демократичної системи чи навпаки — поки що неясно. Є підстави побоюватися, що, швидше, приведе, зрештою, до регресу щодо демократії, ніж до прогресу.

— Тоді чи можна прогнозувати, що грузинський проект провалився?

— Про це ще передчасно говорити. Я думаю, що чимало реформ оборотними бути не можуть, але існує побоювання, що Грузія змінить напрям, і це не буде позитивним.

— Тобто змінить напрям у бік Росії на шкоду руху на Захід?

— Це мається на увазі. Зміна руху у бік Росії ніби означає зміну руху у бік демократії. Зазвичай це так співвідноситься.

— Але прапори НАТО і ЄС на мітингах опозиції були постійно...

— Позитивно те, що Іванішвілі принаймні на словах підкреслює, що не збирається змінювати орієнтацію. Отож сподіватимемося, що це будуть не лише слова. Є побоювання, що це лише попервах, щоб укріпити свої позиції. У Грузії непопулярно відкрито бути проти Заходу.

— А як ви прокоментуєте перші заяви Іванішвілі, що Саакашвілі повинен піти у відставку?

— Заяви, що президент повинен піти у відставку — це неконституційно, оскільки він обраний народом. І президент, незважаючи на те, що у нього великі повноваження, заявив, що не заважатиме парламенту формувати новий уряд. Тож це доволі насторожлива заява з вимогою відставки президента.

— Як ви поясните, що більшість грузинів проголосувала за Іванішвілі, а не за уряд, який багато зробив для країни, вивів її за показниками прозорості, за реформами на перші місця у світових рейтингах?

— Існує багато чинників. З одного боку, одні й ті самі люди при владі набридають. З іншого боку, багато хто виявився невдоволеним результатами економічного розвитку, який спричиняє неабияку нерівність. Крім того, для багатьох очікування були не виправданими. Для декого зіграв чинник магії грошей. Іванішвілі обіцяв усім золоті гори. І недосвідчене суспільство піддалося цим обіцянкам. Усе це в сумі відіграло роль, але остаточним і вирішальним чинником став скандал із тюремними відео, який, з одного боку, виявив реальні проблеми, стратегічні помилки уряду, який не робив пріоритетом ситуацію у в’язницях. А з іншого боку, це був організований компромат, який було показано спеціально безпосередньо перед виборами, щоб викликати у людей обурення і люди проголосували на емоційній хвилі, а не розумом.

— Тим більше, було дивно, що молодь проголосувала за опозицію...

— Так, це було нове. До того здебільшого противниками уряду були люди середнього і старшого віку. І скандал із тюремним відео вперше сколихнув молодь, яка, напевно, сприйнятливіша до проблем прав людини. Якоюсь мірою цей скандал ударив по прибічниках самого Саакашвілі, які були розчаровані реформаторською політикою уряду, вважаючи, як таке можна було допускати у в’язницях.

— І яким буде розклад у новому парламенті, адже дають повідомлення про те, що розрив між коаліцією «Грузинська мрія» і Національним рухом становить понад 10%?

— Поки що неясно. Мабуть, від 80 до 90 мандатів у новому парламенті буде у «Грузинської мрії».

— Тобто вона не отримає конституційної більшості?

— Оскільки у Іванішвілі грошей багато, є побоювання, що він може перекупити якихось депутатів і дійти до конституційної більшості.

— Хочете сказати, що в Грузії може розпочатися процес «тушок», як це мало місце в українському парламенті?

— Я саме це мав на увазі. Такі побоювання є. Але більше я не можу сказати.

— Чи можете ви сказати, яким може бути склад майбутнього уряду, хто займе ключові пости?

— Проблема цієї коаліції в тому, що там усе залежить від однієї людини, яка дуже скритна, нічого не говорить до останнього моменту. Єдине, що ми знаємо — вони від сьогодні почнуть працювати над формуванням кабінету. Щодо Іванішвілі, то у нього немає проблем стати прем’єр-міністром навіть без грузинського паспорта. Та й з отриманням громадянства у нього не буде проблеми.

— Якою, на вашу думку, буде зовнішня політика Іванішвілі, він проводитиме проросійську чи прогрузинську політику?

— Я сподіваюся, що він не буде вже зовсім проросійським. А проводитиме якусь свою політику. Але за своєю ментальністю, за цінностями Іванішвілі набагато ближчий до Росії, ніж до Заходу. Але сам факт, що коаліція залежить від волі однієї людини — це дуже насторожує.

— Тобто це голосування можна розуміти так, що серед грузинів не вдалося закріпити західні цінності?

— Особливо після скандалу з тюремним відео і з обвинуваченнями щодо Саакашвілі, що він авторитарний, багато хто з людей, які поділяють західні цінності, теж голосував проти Саакашвілі. Можливо, їм не дуже подобався Іванішвілі, але це було вираження протесту. Серед прибічників Іванішвілі є різні люди, деякі з них справді орієнтовані на Захід. І наразі вони говорять: ми конституційною більшістю змінили уряд і тим самим наблизилися до Європи, і Саакашвілі був бар’єром для західної інтеграції. Такі слова теж говорять. Щоправда, наскільки це виражає реальний умонастрій самого Іванішвілі — є підстави для скептицизму.

— Як ви вважаєте, після приходу уряду Іванішвілі чи змінить Росія свою позицію щодо Грузії в питаннях визнання Абхазії і Південної Осетії, чи зніме заборону на постачання «Боржомі», грузинських вин?

— Щодо «Боржомі», можливо, зміниться. Але принципово щодо Абхазії — це стратегічне питання, Росія не змінить своєї позиції. Мені здається, скоро стане зрозуміло, що без дуже великих стратегічних поступок за практично часткової відмови від суверенітету реального, серйозного покращення відносин із Росією бути не може.

— Іванішвілі може на це піти?

— Я не думаю, це буде не дуже популярно. Але він може піти на якісь кроки: не те щоб відкрито визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії, а сказати, що ми про це не говоритимемо, але фактично це означає визнати.

«МИ РУХАЄМОСЯ У БІК ЗАХОДУ, ХОЧЕМО ІНТЕГРУВАТИСЯ У ЄС І НАТО. ІНШОГО ВИХОДУ В НАС НЕМАЄ»

Лаша ТУГУШІ, головний редактор газети «Резонанс»:

— Це крок уперед. По-перше, вибори відбулись, і народ більшістю обрав у парламент одну політичну силу. Не думаю, що тут можна проводити паралелі з тією окупацією, яка відбувалася 2008 року. Це зовсім інша справа, ми, грузини, повинні вирішувати, хто буде сьогодні при владі, а хто — завтра або післязавтра. Це те, що називається європейською електоральною демократією, коли одна політична партія поступається іншій. А та, яка йде в опозицію, має шанс через якийсь час виграти вибори і повернутися до влади. Це не означає, що хтось хоче ліквідувати якусь партію. Та програма, яка є у блоку Іванішвілі, більш прийнятна для Грузії. Звісно, скандал із тюремним відео збільшив шанси «Грузинської мрії».

— Чи не зміниться напрям зовнішньої політики з приходом Іванішвілі, якого називають проросійським кандидатом?

— Зовнішньополітичний курс коаліції «Грузинська мрія» — євроатлантична інтеграція, зближення із Заходом і налагодження відносин із північним сусідом. Тут нічого не міняється. Найголовніше, що вибори відбулись. Адже раніше зміна влади в Грузії відбувалася через революції або через застосування сили.

— Усі визнають, що за період правління Саакашвілі багато було зроблено в країні, зокрема й у сфері боротьби з корупцією, прозорості уряду... і цього всього більшість виборців не цінує, проголосувавши за нову політичну силу?

— Я не скажу, що не цінує. Справді, влада повинна щось робити. І те, що зробив Саакашвілі, видно. Але треба ще більше робити, йти далі. Треба дати новим політичним силам шанс, які обіцяють, що продовжать реформи або розпочнуть якісь реформи. Треба сказати, що у президента Саакашвілі були проблеми з демократичними реформами. Прозорість — це не означає, що поліцейські офіси — прозорі. А це глибша річ — це і прозорість фінансів, інформування всього населення, прозорість самої діяльності уряду. Із цим у Саакашвілі були великі проблеми. Він ніби стояв перед стіною і не міг рухатися далі. Проблема не в тому, що він хороший чи поганий, а в тому, що одна партія має таку більшість дуже довго. Справді, ця влада розвивала демократію, але тепер вона втомилась і вичерпала свої можливості, тому прийшла нова партія, яка почне діяти з новою енергією, з новими ідеями. А у Саакашвілі є можливість бути сильною опозицією і до того ж він ще перебуває у виконавчій владі до кінця свого терміну в жовтні 2013 року.

Можливо, з’являться складні моменти взаємодії між парламентом і президентом, тому що ми ніколи не жили за такого політичного розкладу. Та якщо ми хочемо продовжити рух, то повинні якось керувати кризовими або напівкризовими політичними ситуаціями. Зміна влади цьому сприятиме. Звичайно, існують ризики. Завжди, коли країна хоче поглиблювати демократію, треба йти далі. Враховуючи складну геополітичну ситуацію і те, що частина нашої території є окупованою, ми рухаємося у бік Заходу, хочемо інтегруватись у ЄС і НАТО. Іншого виходу у нас немає.

— Яким вам бачиться вирішення проблеми з окупованими територіями? Вдасться Іванішвілі повернути їх чи йому доведеться йти на якісь поступки?

— Не думаю, що доведеться поступатися. Жоден політик у Грузії не наважиться на таке. Іванішвілі хоче розпочати діалог і знайти якісь рішення, які стосуватимуться економічних і культурних відносин. Він уже говорив про те, що сподівається знайти якісь точки зіткнення. Навряд чи у Москві розраховують на те, що якась сила прийде в Грузії до влади і скаже: ми згодні на те, щоб Грузію возз’єднати. Це не реально. Я таких політиків не знаю, але й народ Грузії не підтримує такого варіанту. Вчора Іванішвілі заявив, що він ще більше хоче поглибити відносини із США. Виходячи з того, що в коаліції є партії, зокрема стара Республіканська, яка завжди виступала за поглиблення відносин із Заходом, то, не думаю, що його оточення або сам Іванішвілі змінить цей напрям.

«ВИЗНАННЯМ ПЕРЕМОГИ ОПОЗИЦІЇ СААКАШВІЛІ ВІДКРИВ СОБІ ПОДАЛЬШУ ПОЛІТИЧНУ КАР’ЄРУ»

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:

— Перш за все, підтверджено, що демократія в Грузії працює, й, думаю, сам Саакашвілі зробив досить великий крок після звинувачень в авторитаризмі, в авторитарних тенденціях. Визнанням перемоги опозиції Саакашвілі собі відкрив подальшу політичну кар’єру. Я думаю, що він залишиться активним гравцем у політиці Грузії. У мене немає впевненості, що це останні парламентські вибори в наступні кілька років, навіть до вступу нових правил розподілу влади й відповідно змін конституції, починаючи з 2014 року.

По-друге, в Грузії продемонстровано, що демократичне суспільство все-таки тяжіє до більш плюралістичної конкурентної моделі. Тобто очевидно, що на пострадянському просторі більша частина країн пішла шляхом концентрації влади у президента, і фактично Грузія чи не єдина має сьогодні зворотну тенденцію, якщо не говорити про Молдову, де поки що процеси майбутнього чітко не визначені. Тому якщо вдасться в умовах такої досить серйозної конкурентної боротьби показати незворотність реформ, це буде дуже серйозний сигнал для всього пострадянського простору.

Я не вважаю, що зараз у короткостроковій перспективі може змінитися кардинально, повністю ситуація в Грузії. Очевидно, це буде тест на інституційну стабільність чи закріпленість тих реформ, які були проведені в Грузії. Вони є досить точковими реформами, зокрема, що стосується роботи правоохоронної системи, діяльності бізнесу. Потребує реформування великий соціальний сектор.

Але заяви опозиції про кардинальну зміну відносин із Російською Федерацією будуть перевірені буквально в наступні кілька місяців. Для мене не є очевидним, що вдасться тут зробити якісь кардинальні зміни. Мені здається, що дуже швидко грузинське суспільство дасть свої оцінки, й вони можуть бути абсолютно різноспрямованими. У будь-якому разі важливо, що це фактично перша передача влади в Грузії за період після революції троянд. Це випробування для Грузії.

Як на мене, крапки над «і» зараз не розставлені. Зараз зарано говорити про те, хто буде визначати подальшу стратегію Грузії навіть у наступному році. У будь-якому разі президент Саакашвілі залишається на своїй посаді, й, відверто кажучи, заклики сьогодні подати йому у відставку, які звучать від табору Іванішвілі, не достатньо обѓрунтовані. Думаю, що було б неправильним президенту Грузії реагувати саме таким чином.

Щодо зовнішньої політики, я не вбачаю поки що можливості кардинальної зміни зовнішньополітичної стратегії Грузії. Очевидно, що всі зацікавлені в стабільній ситуації в цій невеличкій, але дуже важливій сьогодні, з точки зору іміджу, країні, яка показує іншу модель розвитку на пострадянському просторі, ніж її сусіди.