Cпікер Грач здолав опозиціонера Грача
Просто мудрий Леонід Грач, мабуть, прорахував: без свідків однопартійці (а їх активну більшість становлять «діди») якщо не четвертують свого лідера, то реноме можуть дещо зіпсувати...
Доповідь «За перемогу здорового глузду, за перемогу демократії» намагалася, зокрема, відповісти на запитання: яким чином, перебуваючи при владі, залишатися в опозиції до влади. Теза «Консолідація заради єдності» важко сприймалася залом, незважаючи на приємне для «червоних» твердження доповідача Грача: «Комуністи можуть і повинні стати на чолі демократичного руху в Україні і консолідувати суспільство». «Діди» дивувалися: з ким вони повинні консолідуватися — з класовим ворогом? Казарін, професор Сімферопольського держуніверситету нагадав, що під час передвиборної боротьби однією з основних відповідей на запитання була обіцянка вересневого імпічменту Президенту — а тепер «анічичирк». Народний депутат України товариш Василенко заявив, що пленум переломний — в тому сенсі, що лідер Грач, по суті, пропонує «шаблі — в піхви».
Аргументи Грача і його прихильників зводилися до того, що КПУ уже відмовилася від ортодоксальності, про що свідчить визнання багатоукладності економіки. І представники малого та середнього бізнесу, вітчизняні виробники, задавлені податками, рекетом і корумпованими чиновниками, можуть «прилучитися й розширити соціальну базу КПУ». І взагалі, класичні положення марксизму-ленінізму необхідно адаптувати до сучасності...
Це цікаво, оскільки ідеї, як правило, в «адептів» з’являються, коли опозиція потрапляє у владу або зближується з владою. Завжди є спокуса розглянути тему від окремого до загального: щоби комусь більш комфортно сиділося в кріслі — давайте підстелимо подушку у вигляді серйозного наукового обгрунтування, що пом’якшуватиме докори сумління. Щось подібне вже було, здається, з правою опозицією?..
На думку Леоніда Грача, настав «делікатний період — перехід від опозиції до виконання передвиборних обіцянок». А оскільки комуністам належить не вся влада, а тільки її шматочок, то для виконання своїх обіцянок вони повинні консолідуватися з іншими «здоровими» силами суспільства.
Якщо відкинути все словесне лушпиння і ненавмисне, можливо, лукавство, треба визнати: весь «здоровий глузд» полягає в тому, що Леонід Іванович дуже довго чекав і дуже непросто йшов до повернення в свій кабінет, який вимушений був залишити, він був тоді першим секретарем рескому, в серпні 91-го. І не залишити його знову — головна мета. По-людському це зрозуміло. Але на всі розмови про видозмінення опозиції, про адаптацію марксизму-ленінізму та про класичний приклад про ленінську нову економічну політику може бути одна реакція: «Ох, облиште».
Шкода, що Леоніду Кучмі забракло рішучості та сил поставити на чолі українського парламенту лідера КПУ Петра Симоненка. Практика свідчить, що опозиційність може бути зворотно пропорційною висоті отриманого крісла. І тоді б, можливо, не лише кримський пленум Компартії приймав би рішення, розділяючи відповідальність із владою на порозі президентських виборів: «розуміючи, що ситуація є катастрофічною..., реском пішов на вимушену угоду з іншими політичними силами з метою перейти від опозиції до активної творчої діяльності». Таким чином, пленум узаконив реалії: ліва опозиція під керівництвом лідера Грача не може опонувати творчій діяльності під керівництвом спікера Грача.
Звідси питання: «чи не хоче він змінити цілу справу партії?..» Пропозиція Казаріна — «розсумістити» посади лідера партії та голови Верховної Ради підтримки поки не здобула, але її можна визнати симптоматичною...
I
