ДАЄШ інформатизацію!

Масштаби процесу впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в сферу освіти і шкільну систему, зокрема, охарактеризував у своєму виступі директор Міжнародного науково-учбового центру ЮНЕСКО інформаційних технологій і систем НАНУ Володимир Гриценко. Особливо він наголосив на безлічі аспектів, які необхідно враховувати при опрацюванні такого проекту. По-перше, йшлося про поголовну інформаційну безграмотність у сфері освіти, котра, в свою чергу, зумовлена незнанням інформаційних технологій. Як говорить В. Гриценко: «Школяр повинен мати в розпорядженні знання і уміння пошуку інформації; він повинен уміти аналізувати і використовувати отриману інформацію, оцінювати її достовірність». Але проблема інформаційної культури школярів просто меркне на тлі «занедбаності» в цьому плані вчителів. Дуже часто з усього викладацького складу школи тільки вчитель інформатики знає, як користуватися комп’ютером і, тим більше, Інтернетом. Особливо це стосується провінційних шкіл, де комп’ютери якщо і є, то морально застарілі, а вихід в Інтернет неможливий, в принципі. (До речі, застарілу у всіх відношеннях комп’ютерну техніку школи, незважаючи ні на що, мають вказувати в своїх звітах органам управління освіти, звідси нечуваний і відверто фальшивий показник Міносвіти щодо оснащеності учбових закладів комп’ютерами — 72%). В. Гриценко також вказав, що потрібно створювати єдине для всіх шкіл освітнє середовище — єдину інформаційну систему, а також сучасні інформаційні і комунікаційні структури, розраховані на школи.

У ході подальшого обговорення концепції інформатизації з’ясувалося, що вона об’єднала не тільки ідеї забезпечення комп’ютерами учбових закладів і підключення їх до інформаційної мережі, але і інші проекти: випуск електронних підручників, створення віртуальних методичних об’єднань за напрямами, створення освітньої служби інформації (на зразок Інтернет-магазина), впровадження дистанційного навчання для вчителів шкіл (щоб учитель, не виходячи зi свого кабінету, міг підвищувати свою кваліфікацію) і т. ін. Особливо зацікавила ідея створення сучасного всеукраїнського шкіль ного Інтернет-порталу «Рідна школа», який би вміщав всю інформацію, що стосується шкіл, і міг би реферувати користувача на будь-якому з потрібних сайтів. Ця ідея стосується, насамперед, відсутності структуризації «шкільних» веб-ресурсів. З цією проблемою вже зіткнулися школи — в основному, столичні, які мають доступ до Інтернету. Робота учнів з Інтернет-інформацією часто зводиться до так званого веб-серфінгу — безладного «перестрибування» зі сторінки на сторінку, несистемного пошуку інформації. Як один з варіантів розв’язання проблеми директором інформаційного центру ELVisti (компанія, що займається реалізацією проекту «Інтернет — всім київським школам») Олегом Григор’євим була представлена комп’ютерна програма, створена спеціально для полегшення пошуку інформації в мережі.

Загалом, масштаби інформатизації дійсно великі, і важко робити будь-які прогнози, перебуваючи на критичному етапі процесу. Важко говорити про використання інформаційно-комунікаційних технологій в школі всіма вчителями-предметниками, а не тільки вчителями інформати ки, оскільки програмного забезпечення для проведення уроків, наприклад, біології або англійської мови, на комп’ютері не існує взагалі, заявив співробітник інституту удосконалення вчителів ім. Грінченка Олександр Козленко. Важко говорити про інформаційну культуру працівників освіти, коли під час дискусії раптом звучить запитання: «А що буде, якщо Microsoft відключить Україні Інтернет?..» І вже абсолютно недоречні розмови про розширення інформатизації, коли співробітник Міністерства освіти під час засідання цілком серйозно побоюється, що з нашими вчителями трапиться така ж «трагедія», як і із західними — «вони «зацикляться» на комп’ютерній роботі і потім не зможуть працювати по-іншому».