Дорослі вимоги до дитячої моралі
У нинішньому навчальному році для п’ятикласників і шестикласників буде введено новий предмет — «Етика». Це культурологічний курс світського характеру, в ньому відсутнє релігійне виховання. Дітей десяти-дванадцяти років ознайомлять з моральними нормами і загальнолюдськими цінностями, постараються допомогти визначитися із власною життєвою позицією. Автори програми і підручників розраховують, що шкільні уроки етики, прописані в розкладі один раз на тиждень, навчать дітей виявляти дружелюбність, ввічливість, увагу і чуйність у ставленні до інших людей, зроблять наших дітей більш толерантними і милосердними, навчать розрізняти мораль і аморальність... Проводитимуть уроки етики вчителі історії, правознавства, української мови і літератури, зарубіжної літератури. Оцінюватися ж засвоєння матеріалу з незвичайного предмету будуть за загальноприйнятою 12-ти бальною системою. У критеріях на вищі бали («10», «11», «12») — уміння попереджувати і вирішувати конфлікти, самостійно порівнювати і оцінювати явища моралі, систематизувати події життя з точки зору їх моральних цінностей. Такі от будуть дуже дорослі вимоги для одинадцятирічних дітей.
Введення етики як окремого предмета багато вчителів вважають недоцільним. Хоч би тому, що менше ніж за місяць до початку навчального року вони ще не бачили програми. До того ж вважають, що введення нового предмета скорочує час на вивчення базових. Чи морально буде оцінювати знання здібного учня, вчинки якого розходяться з його словами? Або того, хто погано вміє говорити, але завжди готовий прийти людям на допомогу? Вчителі також відзначали невідповідність програми віковому рівню дітей, а також говорили про те, що читати такий «затеоретизований» курс під силу професійним психологам і філософам.
Багато хто з учених сумнівається в успіху цієї новації в шкільній програмі. Зокрема, доктор філософських наук Сергій Кримський вважає, «що задуми з уроками етики можуть привести до негативного результату, оскільки в інтелектуальному плані тут потрібна делікатність, віртуозність, яка відсутня не лише у багатьох шкільних викладачів, але і у багатьох наших учених. У нас втрачена культура християнської духовності, яка дозволяла про найскладніші речі говорити загальнодоступною мовою. Ми втратили духовну цензуру, навчання якої потребує багатьох зусиль і яка дає змогу грамотно говорити на етичні теми. Цей експеримент може вилитися у відштовхування від предмета. Про високі громадянські цінності треба говорити, але в особливому, камерному, контексті. Я дуже боюся вульгаризації. Діти ж дуже відчувають особистість педагога. Педагогічний процес — це не лише трансляція знань, це трансляція особистості. Лише у випадку, коли особистість влаштовує слухачів, вони прийматимуть усе, що вона скаже. От якраз цієї трансляції особистості поки немає в школах. І поки її немає, не можна такий делікатний предмет, як етика, включати до програми. Я боюся, що його буде скомпрометовано».
Але Міністерство освіти ці застереження, схоже, не бентежать. Більш того планується, що згодом школярі зможуть глибше ознайомитися з морально-етичною і релігійною проблематикою на спеціальних факультативах за вибором (необов’язкових для всіх учнів заняттях). Днями Міністерством освіти і науки України було створено спеціальну комісію, яка і має визначити зміст нових курсів з етики віри і релігієзнавства. Це — перший крок до виконання доручення Президента «відносно подолання морально-духовної кризи суспільства» і пропозиції ввести в новому навчальному році уроки віри. Тепер працівники Міністерства мають забезпечити вироблення концепції курсів, написання нових програм, створення підручників і посібників, а також підготовку відповідних кадрів. І на все про все залишається менше місяця.
У комісію з вироблення концепції курсів входять представники від учених, педагогів, філософів, а також різних християнських конфесій. Чи легко привести бачення кожного до єдиного знаменника? Думається, непросто. До того ж сьогодні багато хто з членів створеної комісії перебуває у відпустках а, отже, ніяк не можуть просувати розв’язання питання. Міністр же своїм наказом оголосив про введення факультативних курсів з морально- етичної проблематики вже з нинішнього навчального року (начебто виконав побажання Президента), але з обмовкою, що факультативи працюватимуть лише там, де є кадрове і навчально-методичне забезпечення.
Зараз у науково-методичному центрі Міністерства освіти і науки фахівці займаються експертизою вже створених на території України програм із предметів духовної спрямованості. Починаючи з 1992 року, в загальноосвітніх школах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей рішенням органів місцевого самоврядування в експериментальному порядку почали вивчати «Основи християнської моралі». На сьогодні предмети духовної спрямованості («Християнська етика», «Християнська культура», «Основи православної культури Криму», «Основи мусульманської культури Криму») вивчаються більш ніж у чотирьох тисячах шкіл країни, тобто майже в кожній п’ятій школі України. Ці предмети вивчають 356 тисяч школярів, що становить 7% від загальної кількості учнів усіх наших шкіл (в даному випадку це все ще експеримент, а не предмет зі шкільної програми). Чи треба поспішати з залученням до вивчення решти школярів, не маючи досить часу для створення нормальних умов для занять з новомодної тематики?
