«Думі не треба думати замiсть України»

Леонід КРАВЧУК, фракція СДПУ(О):

— Я весь час дивуюся позиції російської Держдуми. То вона Севастополем займається, то Кримом, то Тузлою. Тепер вона вирішила рекомендувати нам, яку політику проводити по відношенню до НАТО та до державної мови. Якби ми діяли аналогічно, в їхньому ж імперському дусі, ми також могли б наробити їм чимало застережень та зауважень. До нашої честі, ми такого не робимо. Ми поважаємо державу Росію, її позицію. Російську мову в Україні ніхто не забороняє — існує бажання, щоб на державних каналах звучала українська мова. Скільки вже ведеться розмов про те, що в нас десь 75% пісень звучать не українською мовою, що весь український спорт розмовляє тільки російською, про те, в якому стані українське книговидання. Є цілі сфери суспільного життя, де майже не почуєш української. Дійшло до того, що в Палаці «Україна» виступають лише Алла Пугачова та Філіп Кіркоров. І тільки хтось намагається підняти ці питання, відразу починається галас, що йде якийсь тиск, треба мовляв, щоб мовні питання вирішувались виключно на добровільних засадах. Але є закон. Є Конституція. Які чітко і зрозуміло тлумачать, що в офіційних структурах — Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента, місцевих органах влади має використовуватися державна українська мова. Інша справа — у побуті, в житті. Ніхто нікого не примушує за столом, на кухні, за чаєм, за пляшкою вина говорити тільки українською. Знаєш англійську — говори англійською. Або французькою, німецькою, російською. Це — особиста справа кожної людини. Але коли йдеться про державні структури, там не може бути підходу: як хочеш, так і роби. Бо тоді навіщо ми приймаємо закони, навіщо проголошуємо, що українська мова є державною? Моя позиція така: російській Думі не треба думати замiсть України. Виявлену російськими депутатами позицію я можу назвати не інакше, як примітивізм та хуторянство в зовнішній політиці — коли вважають свого стратегічного сусіда частиною власної сфери впливу. Але в нас є кому приймати рішення, і ми будемо проводити таку національну політику, яку вважаємо за потрібне. Таку, яка відповідатиме національним інтересам України, концепції зовнішньої політики, в тому числі європейського вибору, а також закону про державну українську мову.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, фракція «Наша Україна»:

— Ми маємо справу з постійними намаганнями Держдуми вчити нас, яку нам потрібно проводити внутрішню політику. Україна повинна думати найперше про те, як консолідувати українське суспільство. А мова є надзвичайно важливим фактором консолідації. Для нас надважливо утвердити статус української мови як державної. Ми повинні думати про те, як ввести українську мову як державну в систему освіти, новітніх інформаційних технологій, щоб дати нарешті доступ українському народові до своєї книжки, свого радіо... Очевидно, що ЄЕП — той інструмент, за допомогою якого Росія хоче прив’язати до себе Україну не тільки економічно, але й політично. Намагання довести, що ми в Україні начебто порушуємо українсько-російську мовну гармонію не витримує жодної критики. Бо насправді ніякої гармонії нема, в Україні домінує російська мова і ця домінанта очевидна. Нічого нового в своїй позиції Держдума не виявила. Ще в 1995 році екс-президент Борис Єльцин підписав офіційний документ про політику Росії щодо країн СНД. У ньому записано, що в країнах «близького зарубіжжя» повинно гарантуватися поширення програм російського телебачення і радіо, надаватися підтримка поширенню російських видань, і Росія повинна готувати кадри для країн СНД. Чим ці тези відрізняються від тої політики, яку проводив колишній Радянський Союз? Практично нічим. Однак в сьогоднішніх реаліях заява Держдуми нагадує побутову ситуацію, коли до вас додому приходить сусід та починає розказувати, що у вас не так стоять меблі, не так висить абажур, не на тому місці стоять вазони та ще й ти не тою мовою говориш — я хочу, щоб ти розмовляв тою ж мовою, якою я в своїй квартирі розмовляю. Думаю, що в жодній цивілізованій країні парламент не дозволив би собі такої реакції щодо справ сусідньої країни, як це собі дозволив російський парламент. Зразу стає зрозумілим, навіщо Росії знадобився ЄЕП — це база для відновлення Союзу. Згадаймо історію — договору про утворення СРСР передувала схожа на нинішню економічна політика Росії. Єдиний вихід, який залишається Україні — якнайшвидше вступити до НАТО, ЄС та звільнитися від цього нав’язливого безцеремонного втручання Москви.

Іван ЗАЄЦЬ, фракція «Наша Україна»:

— Це продовження імперської політики Росії. До цього був певний період затишшя, коли Росія збирала докупи всі імперські сили, коли в цій державі відрубувалися всі паростки демократії. Сьогодні Росія — це держава із авторитарним стилем управління, який обов’язково має завершуватися активізацією імперської політики. Окрім того, російська влада вже дуже довго жила без війни, без конфліктів, а імперську політику живлять саме військові конфлікти. З іншого боку, українською владою, парламентською більшістю і комуністами створені умови, на які Росія обов’язково повинна була відгукнутися. Ратифікація угоди про створення Єдиного економічного простору — це та правова база, яка до певної міри провокує Росію на появу таких заяв, на втручання у внутрішні справи України. Але російська влада повинна знати: Україна — це незалежна держава, і вона мусить проводити свою незалежну політику, зокрема і в інформаційній сфері. І в Україні є достатньо політичних сил, які будуть оберігати Україну від імперських зазіхань російської влади. Сьогодні немає перешкод для розвитку російської мови в Україні, для реалізації прав національних меншин. Коли російська держава робить вигляд, що опікується правами людей, які розмовляють російською мовою, породжуючи тим самим суперечності в Україні, то вона не тільки не допомагає цим людям, але й створює ситуацію, загрозливу для нормального розвитку як української нації, так і національних меншин в Україні. І справжні патріоти України, навіть російськомовні, повинні були відкинути таку турботу російської влади. Хай краще російська влада подбає про забезпечення прав національних меншин у своїй країні, зокрема українців.

Сергій ШЕВЧУК, фракція НДП:

— Російська Дума недавно сформована. Перед нею стоїть багато питань облаштування внутрішнього життя та вирішення внутрішніх проблем. Тому в мене викликала здивування швидкість реагування російської Думи на ті зовнішньоекономічні і зовнішньостратегічні ініціативи, які давно вже, не ховаючись, здійснювала наша держава. Ми вважаємо наш шлях європейської та євроатлантичної інтеграції правильним. Наш парламент більшістю голосів підтримав запропоновані ініціативи Міністерства оборони та керівництва держави, тому цю заяву російської Думи можна розцінювати як поки що делікатне, але втручання у внутрішні справи України. Безумовно, воно матиме продовження. Але я думаю, що воно не буде успішним, і що парламент нашої держави і керівництво країни не зійдуть iз того курсу, який був проголошений і в посланні Президента, і в інших стратегічних документах.

Що ж стосується мови, то я сьогодні по дорозі в парламент прослухав більше десятка FM-станцій. Лише на одній чи двох я почув українську мову. Всі інші були російськомовні. Тому це з боку Росії свідоме нагнітання ситуації. І хай краще в Росії думають, як на такому ж рівні, як в Україні забезпечуються права російськомовних громадян, забезпечити права мільйонів українців, які проживають у РФ. Бо інакше — це брутальний асиметричний підхід до мовного питання, який ми повинні відкидати.

Борис ОЛІЙНИК, фракція КПУ:

— Державна дума Росії нам не указ — ми їх рішень не рецензуємо. Особисто я завжди був і залишаюся супротивником вступу до НАТО, бо його дії бачив на власні очі, коли попав під бомбардування в Косово. Але наголошую — прийняте нашим парламентом рішення є волею суверенної держави.

Володимир ГОШОВСЬКИЙ, депутатська група «Народний вибір»:

— Це є свідченням того, що відбувається не тільки експансія російського капіталу до України, але й втручання в суто політичний характер наших дій. Це неприпустимо. І я вважаю, що Дума не мала права робити такі заяви, якщо у росіян є прагнення мати добросусідські, братські відносини з Україною. Якщо ж перед Росією стоять інші цілі, то це лише призведе до того, що кожен громадянин України, як би він не ставився до російської політики, скаже: це наша особиста справа. Ну і, без сумніву, така заява викличе обурення в депутатському корпусі.

Степан ХМАРА, фракція БЮТ:

— Це відверте втручання у внутрішні справи України. І хай би наша більшість зробила висновки і задумалась, чому вони підтримували ЄЕП. Росія нагло нарощує тиск на Україну, і вже відкрито й відверто втручається в наші справи. Я думаю, що наше МЗС повинно послати достатньо різку ноту у відповідь на заяву Держдуми. Також обов’язково повинен якось відреагувати на це український парламент.