Гарячі теми:

Диктатуру Смирнова неможливо порівняти навіть із владою Миколи II,

вважає кандидат у президенти ПМР Олександр Радченко

23 листопада, 00:00

Менш ніж через місяць, 9 грудня, у Придністров’ї відбудуться чергові президентські вибори. За десять років існування Придністровської Молдавської Республіки (ПМР), котра забажала від’єднатися від Молдови, внаслідок чого спалахнула війна, в регіоні багато що змінилося. Створено всі атрибути влади — армію, конституцію, валюту... Однак незмінним залишається її лідер — президент Ігор Смирнов, у якого закінчується вже другий президентський мандат. Залишитися при владі він вирішив і втретє. Вважається, що саме «під нього» було прийнято минулого року Конституцію, яка дозволяє обиратися президентом одній особі необмежену кількість разів. Шанси на перемогу у суперників Смирнова невеликі. Йому підконтрольні фактично всі мас-медіа Придністров’я. Складається враження, що двох інших претендентів на посаду президента зареєстровано чисто символічно, щоб Смирнову не було сумно боротися за президентський пост наодинці. Один із них — колишній глава Бендерської держадміністрації Том Зенович. Інший — лідер Партії народовладдя, депутат Верховної Ради невизнаної республіки Олександр Радченко, відповів на питання «Дня».

— Олександре Григоровичу, що вас змусило взяти участь у виборах, явно знаючи про програш?

— Саме життя змусило, бо ми чудово розуміємо й знаємо, що продовження існування режиму Смирнова є згубним для народу Придністров’я. Народ став бідним та безправним.

— А ви не боїтеся перемогти й звалити на себе всі проблеми ПМР?

— Річ не в тому, переможемо ми чи ні. Але ми все одно будемо продовжувати свою справу, бо життя при цьому режимі більше не буде.

— Чому особисто вас не влаштовує Смирнов?

— Ми повинні були будувати народну, демократичну державу. А побудували диктатуру кланів, якій сприяє й Конституція ПМР, ухвалена минулого року. Саме Конституцією закріплено абсолютну монархію Ігоря Миколайовича Смирнова та його оточення. Конституція дає найбільші права не народу, а Смирнову. Таких диктаторських повноважень не було навіть у Миколи II в Росії. Президент країни контролює всі силові структури, суди, прокуратуру, фінансами завідує його син. Засоби масової інформації контролює також сім’я — Акулов і Шульга.

— Президент Молдови Володимир Воронін останнім часом неодноразово заявляв про корупцію у ПМР. Чи мають ці звинувачення під собою підстави?

— Я не можу цього підтвердити. Але нагадаю: свого часу Росія запропонувала так званий проект урегулювання придністровського конфлікту Примакова, за допомогою якого можна було вирішити всі досі існуючі питання. ПМР отримала б хоч якийсь статус. Однак Ігор Миколайович не погодився, тому що для нього, видно, тіньовий бізнес є дорожчим за визнання республіки.

— А як ви ставитеся до свого іншого суперника Тома Зеновича?

— Нормально. Він також не захотів миритися з тією системою, яка існує в Придністров’ї. Шанси на перемогу? Якщо за виборами не будуть спостерігати міжнародні організації, то фальсифікація результатів неминуча.

— Чи виключаєте ви вплив на вибори у ПМР політичних сил України або Росії?

— Я не вірю у вплив з боку України. Те ж стосується й Росії. Обидві країни не втручаються у внутрішню ситуацію в Придністров’ї.

— Яким ви бачите розв’язання придністровського конфлікту?

— У питанні статусу Придністров’я, самостійності розвитку економіки.

— Тобто ви проти зближення з Молдовою?

— У будь-якому разі зближення з Молдовою необхідне, бо із сусідами треба жити нормально. Україна, Росія та міжнародні організації зацікавлені в тому, щоб це була спільна держава, щоб ми вирішили питання мирно і щоб був задоволений народ ПМР. Самостійним же нам ніхто не дозволить бути. Можливою є тільки спільна держава, федерація.

Author

Сергій СОЛОДКИЙ

Випуск газети №:

№215, (2001)

Рубрика

Панорама «Дня»