Динамічний кордон

Румунія знову виявляє цікавість до української території. Як і у випадку з островом Зміїним, справа нібито в неправильному визначенні державного кордону між двома країнами. Проте подейкують, що сюди все-таки вплутано бізнес: мова йде про судноплавну частину Дунаю, яка належить Україні. Румунія ж не проти прибрати до своїх рук водний шлях для кораблів. Територіальні претензії Румунії стосуються невеликого (1 500 м на 800 м) незаселеного острова Майкан на Дунаї, між містами Кілія та Вилкове. Як це не дивно, причиною прикордонної суперечки став сам Дунай. За міжнародним правом, якщо кордон між країнами проходить по річці, то вона визначається фарватером, якщо сторони не домовилися інакше. Але фарватер, що проходив між великим островом Бабій (Румунія) й українським островом Майкан, обмілів, замулився, і тепер судна ходять між Майканом і українським берегом. Фарватер змінився, а кордон залишився на тому ж місці.

Днями в українські ЗМІ потрапила інформація про те, що на одній із зустрічей, присвяченій проходженню лінії державного кордону по прикордонних річках, представник МЗС Румунії Лівіу Думітру підняв питання щодо застосування принципу головного навігаційного фарватеру на річці Дунай у районі острова Майкан.

У свою чергу представник МЗС України заявив, що наша країна не має наміру змінювати лінію кордону з Румунією по річці Дунай. Як заявив в.о. директора Департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин, у ситуації довкола острова Майкан на Дунаї українська сторона виходить із принципів непорушності існуючого кордону, закріплених договором між Україною й Румунією 2003 року. «Будь-яка однобічна зміна лінії держкордону на якій-небудь її ділянці є неприйнятною для України», — підкреслив він. При цьому Волошин відзначив, що всі суперечливі питання сторони обговорять 27 квітня.

«Про жодні територіальні поступки України не може бути мови», — так заявив «Дню» Надзвичайний і Повноважний Посол України, професор Володимир Василенко, який був Уповноваженим України в Міжнародному суді ООН, що розглядав позов румунської сторони щодо острова Зміїний. За його словами, «при врегулюванні суперечки сторони повинні користуватися статтями договору про українсько-румунський кордон від 2003 року». При цьому він підкреслив, що питання про суд не стоїть. «Зміни в течії річки не кардинальні й не глобальні, щоб міняти кордон», — заявив Василенко.

КОМЕНТАР

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Там, де кордони проходять по річках, час від часу виникають проблеми із визначенням кордонів. Адже русла річок — явище динамічне, а кордони — стале. У міжнародних відносинах це доволі проблемна тема. Наприклад, у Росії та Китаю кордон проходить по Амуру, і там тривають вічні диспути через зміни течії. Кожна країна, звісно, намагається використати зміну річок для збільшенням своїх територій. Україна вже не один десяток гектарів втратила на користь Білорусі там, де Дніпро змінює своє русло.

У випадку суперечки з Румунією, маємо договір, у якому записано, що кордон проходить по судноплавному фарватеру. Фактично, румуни мають можливість пропонувати перегляд кордону, адже через певні причини фарватер, по якому проходив кордон, замулився. У той же час у договорі є положення щодо незмінності кордонів. До договору належить делімітаційна карта, на якій острів Майкан зазначений як український. Тому українська сторона може справедливо апелювати до цього положення договору.

Для того, щоб вирішити питання у фізичній площині, на мою думку, треба просто усунути причини, які змінили русло річки. Можна, наприклад, подовжити острів, висипавши туди ѓрунт, тоді потоки води можуть повернутися. Це замулення може бути прибране також технічними засобами, тобто замулений рукав можна почистити і поглибити. До речі, замулення на Дунаї є колосальним. Отже, українській стороні можна відстоювати нинішній кордон саме поєднуючи дипломатичні та політико-правові зусилля з відповідними технічними роботами, які б повернули фарватер у старе русло.