«Дистанція» — 300 метрів
Сьогодні у Верховній Раді України пройдуть парламентські слухання «Українсько-російські відносини: сучасний стан і перспективи». У них візьме участь прибула учора до Києва делегація Федеральних зборів Росії на чолі з першим заступником голови Ради федерацій Валерієм Гореглядом. Тема глобальна, та можна не сумніватися, що головним предметом обговорення буде дамба, яку російська сторона будує у безпосередній близькості до української Коси Тузла. Невеликий острівець, назву якого до недавнього часу мало хто знав, раптово став символом кризи — якщо не сказати, перелому, — в українсько-російських відносинах. На думку відомого німецького політолога, керівника дослідницького відділу «Росія — СНД» Німецького товариства з питань зовнішньої політики Александера Рара, «цей конфлікт показує, що дуже багато проблем, які ще існують між Україною та Росією, як і раніше, перебувають «під килимом», за лаштунками та в будь-який момент, як і в нинішній ситуації, можуть сплисти на поверхню».
Ситуація навколо дамби, безсумнівно, є тестовою для українського політичного класу. Він має пройти сеанс досить жорсткої терапії і позбутися кількох шкідливих звичок. Передусім, звички використовувати зовнішню політику у передвиборних цілях на внутрішньополітичному ринку. Одним силам, які стрижуть купони з проросійських сантиментів електорату, доведеться остаточно вибрати собі країну, в інтересах якої вони опинилися в політиці. Другим — «професійним борцям із Росією» — доведеться показати свою здатність до вивірених та оптимальних для держави рішень. А всім разом — спробувати спромогтися на вчинки і виразну державницьку позицію. Попит на цю, на жаль, досі не дуже притаманну українському політикуму рису нині надзвичайно високий. Звичні у внутрішній політиці методи підкилимових домовленостей, інтриг і такого іншого з Кремлем не пройдуть. Свавілля місцевих чиновників, Путін не знає, Путін втрутиться? — цю «малоросійську» за своєю суттю установку спростовує весь перебіг подій навколо будівництва дамби. Фактично всі заяви російських чиновників свідчать про те, що Москва просто не вважає за потрібне обговорювати будівництво дамби в Керченській протоці з Україною як із суверенною державою. Крім того, візит генсека НАТО Робертсона до Києва показав, що, як мінімум, Захід не поспішатиме ставати на сторону України. Вирішувати і діяти доведеться самим.
З моменту початку будівництва дамби в Керченській протоці Москва, попри наполегливі заклики Києва, щонайменше, ухилялася від відкритого діалогу. Російські ЗМІ, на відміну від українських, тему Тузли ігнорували. Все це складає враження того, що «режисер» вже прийняв рішення і сповістив про це «виконавців».
Колеги з Російського інформаційного агентства «Новости» надали групі українських журналістів можливість самим почути, що думають про проблему Тузли зокрема та перспективи двосторонніх відносин загалом російські чиновники і політики. (До речі, за чотири дні нашого перебування в Москві слово «Україна» прозвучало в російських теленовинах один-однісінький раз — у повідомленні про відкликання Києвом свого посла у Польщі.)
Тоді як багато українських експертів прогнозують, що конфлікт у Керченській протоці поховає ще, по суті, ненароджений проект створення Єдиного економічного простору, в Москві будують найоптимістичніші плани стосовно ЄЕП, а питання Тузли вважають не політичним, а «суто економічним», більше того, — «господарським». «Мене дуже дивує, що ви побачили у цьому головну тему двосторонніх відносин, — заявив представникам українських мас-медіа перший заступник міністра закордонних справ Російської Федерації Валерій Лощинін. — Мені реакція на це в Україні здається дещо перебільшеною. По суті, нічого серйозного, що могло б викликати неспокій, тривогу, ажіотаж і таке різке сприйняття цієї ситуації, мені здається, не відбувається. Принаймні з того, що ми знаємо і як ми цю тему бачимо, це не випливає...» «Ми ведемо переговори з українськими партнерами по Азово-Керченській акваторії, — відзначив також В. Лощинін. — Кордону немає, його не визначено, і, природно, говорити про зазіхання на ту чи іншу територію просто, скажiмо так, безпідставно». Інша річ, — сказав заступник міністра, — що обом сторонам необхідно активізувати роботу з визначення статусу Азово-Керченського району загалом та Керченської протоки, як і Азовського моря.
Зі слів пана Лощиніна, він «не дуже здивований», що переговори, які тривають протягом десяти років, досі не завершилися: мовляв, кордон — справа делікатна. «З огляду на те, що наші підходи не завжди збігаються, ми пропонуємо нашим українським друзям розробити і підписати серію угод, які забезпечували б нашу співпрацю в цьому районі — стосовно судноплавства, прикордонних і митних справ, рибальства, господарської діяльності тощо, — додав заступник міністра. — Найголовніше — я хотів би на цьому особливо наголосити, — ми маємо спільне розуміння з українськими друзями щодо того, що Азово-Керченська акваторія є внутрішніми водами України та Росії. Це принципово важливо. Відмінність у тому, що ми вважаємо недоцільним проведення водного кордону: якщо кордон, як вважають наші українські друзі, необхідний, — гаразд, можна провести його по дну, так, як ми вирішуємо цю проблему в Каспійському морі». Чому російська сторона почала будівництво дамби, не повідомивши про це сусідів? Повідомлення потрібне у випадку, пояснив пан Лощинін, якщо можуть бути порушені інтереси тієї чи іншої сторони. «А оскільки в даній ситуації таких побоювань не виникало, краснодарські керівники, ймовірно, не вважали за потрібне повідомити не тільки українських друзів, а й федеральний центр.
Ми навіть не знали, коли це все розпочалося. А ви відреагували на це, і ваша реакція стала предметом розгляду...» За словами В. Лощиніна, серед питань, які наприкінці жовтня обговорюватиме в Києві зі своїм українським колегою міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов, буде — «нарівні з розвитком і поглибленням двосторонніх відносин у рамках просування концепції ЄЕП» — і проблема Тузли.
«Думаю, тут багато привнесеного, — сказав, відповідаючи на запитання «Дня» про причини і можливі наслідки конфлікту навколо будівництва дамби в Керченській протоці, голова Ради Федерації РФ Сергій Миронов. — Досвід показує: коли стають зрозумілими не тільки спонукальні мотиви, а й фактологічна сторона справи, багато питань, доведених пресою до рівня мало не прикордонного конфлікту, знімаються. Думаю, чим швидше всі питання, що стосуються наших прикордонних проблем, вирішать та юридично закріплять, тим менше буде можливостей для взаємного, скажімо так, нерозуміння».
Безумовно. Проте в «спонукальних мотивах» російської сторони саме і полягає проблема. У розмовах з українськими журналістами представники російського політикуму запевнення в любові до України невимушено поєднували з демонстрацією жорсткості своєї позиції та непоступливості. Хоч що б ми не зачіпали — конфлікт навколо Тузли («Росія не змириться з встановленням Україною контролю над Керченською протокою...») чи вступ до СОТ («Україна повинна синхронізувати зусилля з Росією...»). Іншими словами, якщо вітчизняним політикам політичної волі бракує, то у російських її вдосталь...
А щодо останніх заяв української сторони щодо конфлікту навколо Тузли, то учора на брифінгу в Києві голова прес- служби МЗС України Маркіян Лубківський відзначив, що Україна не допустить з’єднання будованої Росією дамби у Керченській протоці з островом Коса Тузла «за жодних умов». При цьому М. Лубківський висловив надію, що «Росія зупинить будівництво, і наш державний кордон не буде порушено». Голова прес-служби МЗС також нагадав, що у понеділок на засіданні Ради національної безпеки й оборони України, що пройшло під головуванням Президента України Леоніда Кучми, прийняли стосовно цього «дуже чіткі рішення». Хто б сказав громадськості — які? Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін учора в перерві засідання міжпарламентської комісії з питань співпраці Федеральних Зборів РФ та Верховної Ради України наголосив, що дамба «зупиниться на російській території». За даними українських прикордонників, вранці у вівторок від дамби до лінії розмежування української та російської територій у Керченській протоці залишалося 376 метрів.
