Дивна претензія

Такого росіяни собі не дозволяли навіть під час горезвісної «тузлинської кризи». Учора МЗС Росії оприлюднило заяву, в якій підкреслювалося, що правовий статус острова Коса Тузла в Керченській протоці залишається невизначеним до остаточного встановлення морського кордону між двома державами. У перекладі з дипломатичної мови це означає фактичне оголошення територіальних претензій Москвою Києву. Принаймні так деякі українські дипломати (під час бесіди з кореспондентом «Дня») вчора оцінювали російський пасаж.

Із чого почався новий виток «дипломатичної війни»? МЗС України напередодні повідомило, що під час чергового раунду переговорів iз азово- керченської проблематики Росія «заявила про визнання нею належності Україні острова Коса Тузла, розташованого в Керченській протоці, і вод навколо нього». У цьому зв’язку Україна висловила сподівання, що Росія зробить і наступний крок — визнання існуючої в протоці лінії державного кордону. Це був переломний момент у переговорах. У принципі, всі й досі розуміли, що острів Тузла належить Україні. Однак переговорний процес із росіянами неодноразово засвідчував, що очевидні речі для всіх — не є такими для Москви. За інформацією «Дня», російські експерти під час консультацій неодноразово заявляли: Тузла — територія України. Як тільки українські переговірники ставили це питання на розгляд, як одразу ж чули у відповідь: «Ну що ви причепились до цього острова! Він і так ваш! Це ж усім відомо». Заяви лунали недвозначні, саме тому, вочевидь, українське зовнішньополітичне відомство вирішило оприлюднити те, що самі ж росіяни в «закритому режимі» не піддавали сумніву. Публічний «запуск» цієї інформації українською стороною, схоже, носив цілком зрозумілий характер: якщо б росіяни визнали офіційно те, про що говорили за зачиненими дверима, то від цього можна було б відштовхуватися в переговорному процесі надалі. Ймовірно, помилка української сторони полягала в тому, що спочатку це положення треба було зафіксувати в протоколах, аби уникнути реакції, подібної до вчорашньої.

Позиція України проведенню лінії державного кордону відома — провести її по лінії адміністративного кордону, який існував ще за радянських часів. Росія виступає проти цього, пропонуючи різноманітні варіанти, які б не дозволяли Україні одноосібно володіти Керч-Єнікальським каналом (що цілком логічно, згідно з міжнародним морським правом і з чим ніяк не може змиритися Москва). Можна було шукати різні варіанти вирішення «прикордонного вузла» в українсько- російських відносинах (обговорювати навіть цілком абсурдні варіанти, коли б українська Тузла опинилася у російських водах), можна було всіх переконувати, що ніякого адміністративного кордону в радянські часи не існувало (хоча відповідних карт, які це доводять, більше ніж достатньо), однак Росія пішла аж занадто далеко. Такого переговорного нігілізму не очікували, напевно, навіть українські дипломати. «До врегулювання всього комплексу проблем в Азовському і Чорному морях та Керченській протоці, зрозуміло, залишається невизначеним і правовий статус острова Тузла, хоча на сьогодні юрисдикція над цією територією здійснюється Україною», — вказано в заяві МЗС Росії. За змістом вона надзвичайно провокаційна і маразматична хоч (як би грубо це звучало). Це все одно, якби під час переговорів із проведення лінії кордону на суходолі (на щастя, вони вже завершені), росіяни б заявили: «До врегулювання комплексу проблем із делімітацією на суходолі залишається невизначеним і правовий статус Києва (або Донецька, Львова і т.д), хоча на сьогодні юрисдикція над цією територією здійснюється Україною». І як тепер оцінювати заяви, які лунали від російського МЗС досі з «тузлинської проблематики»?

Як діяти надалі Україні в цій ситуації? Уникнути конфронтації уже буде неможливо. Напевно, всім зрозуміло, що російське керівництво не змириться з належністю Україні Керч-Єнікальського каналу (насправді Тузла росіянам абсолютно не потрібна, однак саме її належність Україні впливає на проведення лінії кордону). У дипломатичних колах вже давно ходять чутки, що Україна може в односторонньому порядку провести лінію морського кордону, що дозволяє міжнародне право, припинивши порожні й апріорі безрезультатні переговори з Росією. Утім, поки Київ ще плекає надію — принаймні на те, що компромісу вдасться досягнути вищому керівництву двох держав. Наступна зустріч Володимира Путіна і Віктора Ющенка має відбутися в серпні в Казані під час саміту глав держав країн СНД.