«Експертиза» на патріотизм

Пригадується, коли Верховна Рада продовжила термін перебування російського Чорноморського флоту в Криму, на «Свободі слова» народний артист України Богдан Бенюк, коли його попросили сказати про своє ставлення до цього, сказав приблизно таке: « Коли дивишся на карту світу і бачиш Україну, розумієш, що у світі є одне місце, куди ти завжди хочеш повертатися, де є твій дім, де є твій рід, де ти є самим собою, і що коли її не буде, не буде куди повертатися... То про що мені говорити? Що Батьківщина в нас одна, що її треба любити, що не буде її — не буде й нас...» Десь такі слова, точно не запам’яталося... Тепер уже здали Конституцію, на черзі — регіонально-комуністичний «Закон про мови», який формально залишає українській мові статус державної, а російській розширює сферу функціонування в усіх сферах. Дуже чітку і логічну контраргументацію щодо цього документа на сторінках «Дня» нещодавно висловлювали професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук Володимир Панченко і доктор фізико-математичних наук, віце-президент АН Вищої школи України Максим Стріха. Але лобісти «Закону про мови» мають свої аргументи і регіонами заявляють, що можна навіть не сумніватися, що його Верховна Рада прийме. Бо коли вже хтось підпалив ліс, що йому до якогось дерева?

З іншого боку, не сидіти ж нам і мовчати. І якщо в політиці все продається і все купується, то мають знайтися люди, для яких є речі святі. Слово на захист української мови має сказати громадськість, наукові кола, інтелігенція, громадяни, яким небайдужа доля України.

Так, як це зробила 24 вересня цього року вчена рада Національного університету «Києво-Могилянська академія» — ухвалила рішення, яким підтримала експертний висновок щодо неконституційності та необхідності зняття з розгляду в парламенті проекту Закону України «Про мови в Україні», внесеного до Верховної Ради народними депутатами Олександром Єфремовим, Петром Симоненком і Сергієм Гриневецьким. Рішення вченої ради та висновок експертів — доктора юридичних наук Володимира Василенка, з 1992-го до 2002 року Надзвичайного і Повноважного Посла України, і доктора філологічних наук, депутата Верховної Ради І скликання Володимира Панченка — направлено Президентові України та голові Верховної Ради України.

Також учора вже другий день під стінами парламенту проводилися акції протесту проти прийняття «Закону про мови». Серед учасників пікетування були представники громадської кампанії «Новий громадянин», руху добровольців «Простір свободи», громадського руху «Українська відсіч». Люди стояли з плакатами «Хочеш двомовність, вивчи українську», «Займіться нашою платоспроможністю, а не російськомовністю», «Справжнє мовне питання — де дешевий газ», «Депутати, не забирайте рідну мову в українських дітей». Організатори акції також принесли пташині клітки, в яких лежать українські книжки. Серед них були відомі українці з різних сфер діяльності — брати Капранови, співак Фагот, колишній дисидент Василь Овсієнко. Учасники акції заявили, що коли буде законодавчо закріплено «українсько-російську двомовність», українська мова швидко зникне зі шкіл і вузів, телебачення й кінотеатрів, книгарень та органів влади.

Також, за інформацією УНІАН, від пікетувальників були заяви, що коли народні депутати не прислухаються до вимог громадськості, то вони готові оголосити безстрокову акцію на захист української мови, зокрема під час проведення в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012. Але до чемпіонату з футболу ще більш як півтора року, то чи не варто за цей час самими — силами небайдужих людей — поборотися за мову? Адже питання життєдіяльності української мови має більше цікавити самих українців, аніж європейських фанів футболу.

У вівторок акція продовжилася, і її учасники від «Нашої України» роздавали народним депутатам та журналістам текст відкритого листа Валентина Наливайченка до народних депутатів, у якому він закликає не ухвалювати закону «Про мови в Україні». «Я закликаю вас, українських законодавців, не допустити ухвалення відверто антиукраїнського закону, що принижує честь і гідність українців в їхній власній державі, несе реальну загрозу подальшому повноцінному розвитку українського народу», — йдеться у зверненні.

«Треба бути готовим до довготривалої боротьби, до системної, тривалої роботи», — каже народний депутат Олесь Доній, маючи на увазі боротьбу з теперішньою владою. На думку його і ще багатьох експертів, рушійною силою в протистоянні владі є молодь, студентство. До речі, й на цих пікетуваннях парламенту більшість присутніх були молодими людьми. На думку лідерів молодіжних організації, хоч би яким розчарованим діями політиків видавалося суспільство, не треба недооцінювати роль молоді, адже вона дуже динамічна, може швидко мобілізуватися і не боїться захищати свої права.

«Я переконаний, що ті акції протесту, які можуть відбуватися в країні, мають усі шанси бути значно потужнішими навіть за Революцію на граніті. Більшість опитаної фондом «Демократичні ініціативи» молоді сказала, що вийде на акції протесту, якщо будуть прояви свавілля силових органів, переслідування діячів громадського сектору, обмеження чи заборона проведення мітингів і демонстрацій, наступ на свободу слова тощо. Але ці «якщо» вже відбуваються в Україні. Наприклад, це спроба Служби безпеки встановити контроль над громадським сектором, над активістами. Адже нещодавно деякі громадські організації зіткнулися з проблемою надмірної уваги до себе з цього боку. Те саме відчули на собі журналісти, блогери, історики. Ми маємо всі підстави говорити про те, що це не становить винятку, а є дуже небезпечною тенденцією, якій сьогодні потрібно дати відсіч. За останні чотири місяці представники моєї організації — «Демократичний альянс», чотири рази зустрічалися з представниками СБУ. Так було в Миколаєві, Черкасах, Чернігові, Києві — це те, що нас нині хвилює, — каже голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Демократичний альянс» Василь Гацько.

Але влада поводиться так, ніби не чує і не бачить того, що відбувається. Власне, це її поведінковий тренд: або заплющувати очі, або якщо розплющити їх і побачити плакати типу «Справжнє мовне питання — де дешевий газ» чи «Табачника — на мило!», то заявити, що пікети проплачені, а зазвичай — нести хуцпу, висловлювання, сповнені цинізму, — і щодо української мови також. Навіть Віктор Янукович нещодавно заявив, що «Закон про мови» у нас відкрито обговорювався. Де, хто і коли це робив? Лише зробив заяву Володимир Литвин — що «вирішення питання про мови зараз не на часі». Так він заявив на засіданні парламенту у вівторок, коментуючи заяви опозиції щодо законопроекту про мови, який було внесено Партією регіонів. «Що стосується проектів законів про мови — а їх є сім, — то я просив би не нагнітати пристрасті, оскільки Верховна Рада не розглядає цих документів», — сказав Литвин. Він додав, що ці законопроекти «направлені на експертизу». «Коли буде експертиза і наша політична воля, будемо відповідально ставитися до цього питання. Зараз ця проблема не на часі, і давайте не будемо збуджувати суспільство, збуджене місцевими виборами», — зазначив спікер.

Утім, у будь-якому разі — слово за людьми. Представники партії «Батьківщина» закликають політичні партії та громадськість об’єднатися і прийти 14 жовтня на Софійський майдан о 18.00 на мітинг із захисту української мови. Треба йти, не сидіти ж склавши руки. Але що має втратити Україна, щоб ті, хто каже, що вболіває за її долю («Наша Україна», «Батьківщина», «Свобода», «За Україну» тощо) не гризлися між собою хоча б біля виритої могили?

КОМЕНТАР

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик:

— Дуже тішить, що учасниками акції протесту під стінами Верховної Ради були представники не політичних партій, тому що зараз в Україні забагато політичного піару. Ми мали справу з молодіжними активістами, представниками цілого ряду молодіжних громадських ініціатив, також було старше покоління — колишні дисиденти та політв’язні. Люди зібралися через обурення, яке викликав у них законопроект «Про мови» від члена ПР Єфремова, котрий, по суті, вбиває українську мову. Така активність тішить, тому що показує, що в Україні є громадянське суспільство, яке може самоорганізуватися і виступати на захист справжніх цінностей, однією з яких є українська мова. Внаслідок акції, яка відбулася в понеділок, погоджувальна рада фракцій парламенту не включила розгляд цього законопроекту в порядок денний в найближчі тижні. Це — перша невеличка перемога і я переконаний, що такими методами організованого громадського супротиву можна буде протистояти тим діям влади, які зараз ми дуже часто зустрічаємо. Тішить, що схожі акції відбулися на захист істориків, зокрема, Руслана Забілого; схожі акції відбулися за участі журналістів на підтримку Вікторії Сюмар під стінами СВУ, тобто, це свідчить, що українці здатні захищатися. Наступні акції будуть. Зараз це обговорюється, але основним принципом є те, що під час них не повинно бути політичного піару.