Енергетична чиcтка-2

Прем’єр-міністр України Віктор Ющенко вчора заявив, що буде «наполягати» на відставці міністра палива й енергетики Сергія Єрмилова, а намір домагатися цього не слід змішувати з виявленням «емоцій», як позавчора на прес-конференції (див. «День», № 31 від 16.02.2001) охарактеризував міністр висловлування прем’єра. Прес-секретар міністра Микола Коваль сказав учора вранці «Дню», що реакції Єрмилова на заяви прем’єра ще не було.

Те, що кадрове питання в уряді знову переведене у площину публічної дискусії, може свідчити про те, що справа не тільки в зміні чиновників. З одного боку, це можна розцінювати як своєрідну компенсацію політичним силам, що пiдтримують прем’єра, якi виступили з різкою критикою Ющенка після того, як він разом з Кучмою і Плющем підписав звернення до народу. Підтвердженням цієї версії може служити як і вчорашня заява глави Кабінету (намір обговорити з Генпрокурором обставини арешту екс-віце-прем’єра Юлії Тимошенко), так і ймовірні «правонаступники» міністра палива й енергетики і голови Нацкомісії з регулювання електроенергетики. Інформовані джерела стверджують, що замість Єрмилова прем’єр планує призначити нинішнього керівника «Київенерго», екс-міністра енергетики Плачкова, а в крісло голови нацкомісії замість Гридасова планує посадити директора держпідприємства «Енергоринок» Юрія Продана. Джерела також стверджують, що така кадрова перестановка задумувалася ще Юлією Тимошенко, коли вона була віце- прем’єром.

У цій версії є два слабкi моменти. Перший. За весь час свого прем’єрства Віктор Ющенко так відкрито і не продемонстрував свого бажання стати «прапором» опозиції — він або мовчав, або говорив обтічними фразами, або підтримував Президента. Вірити в те, що критика його прихильників подіяла, і прем’єра, так би мовити, «замучила совість», можна, але... І другий момент. Учора (вже після заяви прем’єра про бажаність відставки Єрмилова і Гридасова) Леонід Кучма заявив, що не збирається порушувати питання про відставку прем’єр-міністра Віктора Ющенка. «Він ще молодий. Нехай працює», — сказав Президент. За ого словами, економіка в 2000 році «розвивалася нормально, ситуація була нормальною, у людей з’явилася надія на завтрашній день». Водночас, відзначив Л. Кучма, «це не подобається тим, про кого люди почали забувати». Він висловив думку, що «про цих людей ніхто не згадає позитивно», маючи на увазі, передає Інтерфакс- Україна, опозицію, котра ініціює політичну напруженість в Україні.

Друга версія зводиться до того, що Ющенко отримав свободу кадрових перестановок в уряді в обмін на підпис під зверненням до народу. Виникає, щоправда, запитання: а навіщо йому це потрібно? Головних гіпотез може бути дві: прем’єр змушений говорити одне, а буде реально робити інше (тобто підтримувати Президента, але продовжувати «справу Тимошенко»); Ющенко виявився більшим «прагматиком», ніж від нього цього чекали, остаточно промінявши підтримку опозиції з гіпотетичною можливістю стати Президентом на цілком конкретну прем’єрську посаду з надією на підтримку пропрезидентської частини колишньої парламентської більшості і самого Леоніда Кучми. Кількість прихильників першої гіпотези вчора, напевно, звелася до мінімуму після того, як на засіданні Ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті уряд офіційно рекомендував главі держави накласти вето на закон про вибори у Верховну Раду за пропорційною системою. Нагадаємо, що цей закон активно лобіюється партіями і парламентськими фракціями, які не дуже давно було прийнято вважати проурядовими, а проти нього (або принаймні, не на підтримку) виступають «пропрезидентські» фракції і Леонід Кучма.

Складно сказати, що реально рухає зараз Віктором Ющенком. Однак чомусь здається, що це не прагнення пройти між Сциллою і Харибдою, а більш знайоме нам з повсякденного життя бажання «и капитал приобрести, и невинность соблюсти».