Фіфі пива не пропонувати!

На старості лiт учителька російської мови Наталя Семенівна Бурлаченко завела собі собаку, який розмовляє.

«Раніше в мене ніколи не було домашніх тварин. Завжди бракувало часу. З ранку до вечора — на роботі. Викладала російську мову, завідувала методичним кабінетом райвідділу народної освіти, була вихователем у школі для глухонімих. До того ж працювала перекладачем німецької та румунської мов. Моталася по закордонних відрядженнях. Примудрялася ростити дітей. Сьогодні вони рідко до мене заходять. У кожного своє життя, свої сім'ї, свої діти й турботи. Одного разу ввечері сиділа на лавочці біля будинку. Підійшли знайомі й попросили взяти на якийсь час собачку. Вони їхали в інше місто. Фіфа, тоді вона була ще зовсім маленькою, обнюхала мене, радісно замахала хвостом. Відтоді ми — одна сім'я».

З моменту знайомства з Фіфою «сім'я» запорізької пенсіонерки Наталі Семенівни Бурлаченко почала поповнюватися. В її помешканні знайшла притулок «Мама» (так кличе кішку Фіфа), потім мамою стала й Фіфа.

— Так і живемо вчотирьох, — розповідає «Дню» Наталя Семенівна, — і життя одне без одного не уявляємо. Мої вихованці разом сплять, разом їдять, разом ходять на прогулянку. Навкруги мою «трійцю» знає й боїться кожен собака. У бік Малишки (офіційне ім'я кішки) не насмілюються дивитися навіть вівчарки. Знають, мабуть, що «сім'я» не забуде образи. До речі, Фіфа не випадково називає Малишку «Мамою». Кішка практично виняньчила її щеня. Спала з ним, умивала по декілька разів на день, чистила шерсть, привчила оправлятися в коробку, стежила, щоб із загальної тарілки Рижику діставалися найсмачніші шматочки. За гігієною своєї «сім'ї» кішка стежить і досі. Щоранку «Мама» по черзі дбайливо умиває собак. Дивлюся на них і радію. Виявляється, дружба, відданість, взаємоповага — всі ті риси, яким я довгі роки навчала людей, властиві й тваринам!»

Одного разу син Наталі Семенівни розповів, що в одному зі швейцарських міст живе господар унікального пса. Собака вміє розмовляти людським голосом. Два слова, щоправда, але цього було цілком досить. Пес мав славу шоу- зірки, а господар безбідно жив на гонорари. Син запропонував Наталі Семенівні попрактикувати з Фіфою розмовну мову: мовляв, буде з ким поговорити на старості лiт. «Він, звичайно ж, жартував, але мене ідея заінтригувала, — продовжує Наталя Бурлаченко. — По- перше, я вже не раз чула про подібні випадки. По-друге, порода Фіфи (Пепелина Метелик) в усі часи славилася розумовими здібностями. Кажуть, що королівські особи Італії носили цих собак на своєму плечі! Я розпочала заняття. Брала Фіфу на руки, гладила голосові зв'язки й годинами повторювала, немов папузі, своє ім'я. Собака був старанним учнем. Видно було, що він старається. Оскільки в неї довгаста мордочка, Фіфа щосили шкiрилася. Перших результатів ми досягли через півроку. На моє запитання: «Чи знаєш, Фіфочко, як мене звуть?», — собака все виразніше вимовляв, якщо можна так сказати, слово «Тала». На досягнутому ми не зупинилися, тим більше, що далі вчення пішло легше. В умовлену годину Фіфа сама стрибала до мене на коліна й починала «говорити». Так ми освоїли дієслово. Тепер, коли собака приходить з прогулянки, я його питаю: «Чи знаєш ти, що треба мити лапки?» Фіфа відповідає: «Знаю, знаю» — і покірно прямує до миски з теплою водою. Потім наш лексикон поповнився словами «мама» (на честь кішки) й «Валя» (на честь найкращої подруги Наталі Семенівни).

До речі, відтоді як собака почав говорити, у Наталі Бурлаченко з'явилося безліч друзів і подруг. Сусідки стали учащати на чай, хлопчики й дівчатка буквально днюють і ночують біля порога її квартири.

«Фіфочку всі дуже люблять. Якби не сусіди, не знаю, як прогодувала б таку ораву. Хто принесе шматочок м'ясця, хто рибки, хто ковбаски. Іноді перепадає навіть мені. Пенсія маленька. Віддаси за квартиру — й залишишся ні з чим. Важко, чого там таїти. А тут ще операцію перенесла. Погано мені дуже. Раптом щось — важко буде розлучатися зі своїми улюбленцями. Ми так здружилися! Не обходилося, звичайно ж, без сварок, як у будь-якій сім'ї. Коли Фіфі щось не до вподоби, «Тала» в неї виходить якось озлоблено. А я її підбиваю: «Так, мовляв, пиво Фіфі не пропонувати!» Потім розсміюся, візьму її на руки, приголублю — й мир. І все ж іншого виходу в мене немає. Не доведи Боже, щось зі мною станеться! За Фіфу я спокiйна. Вона породиста, та й до того ж розмовляє. Я так і написала в оголошенні. А що буде з Рижиком і Малишкою — не знаю. Сподіваюся, що їх теж вдасться влаштувати».

Наталя Семенівна Бурлаченко хоче віддати Фіфу хорошим і неодмінно багатим людям. За її словами, собака володіє достатнім «творчим» потенціалом і здатен вивчити ще не одне слово. До того ж у ньому тече «королівська» кров. До діаманта, як то кажуть, і оправа. «Фіфочці 4 роки, — плаче Наталя Семенівна. — Старість у неї має бути благополучною. Вона гідна кращої їжі, ніж була в мене».

P.S. Тих, хто сумнівається в правдивості прочитаної історії, газета «День» запрошує особисто пересвідчитися в здібностях Фіфи. Касета з відеозаписом зберігається в редакції. Ми сподіваємося, що знайдуться й ті, хто захоче допомогти Наталії Семенівні утримувати її вихованців. Адреса — також в редакції.