Газове протистояння України та Росії — шлях до взаємознищення
Сьогодні у Києві, а не в Донецьку, як оголошувалося раніше, пройде засідання міжурядового українсько-російського комітету з економічної співпраці. Чи підвищить столичний клімат статус, а головне — результативність відповідних перетрактацій, на яких, без сумніву, домінуватиме газова тема? Експерти відповідають на це питання негативно і наголошують, що від прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, який очолюватиме російську делегацію, дуже важко чекати якихось зрушень залізобетонної російської позиції.
Тим часом напередодні сьогоднішнього засідання російським перетрактаційним позиціям було заподіяно певну шкоду. Посилаючись на агентство Bloomberg, «Газета.ru» звинуватила російський «Газпром» у тому, що він не квапиться реагувати на «сланцеву революцію» і ризикує стати аутсайдером на газовому ринку.
Відомий російсько-американський газовий експерт Михайло Корчемкін також напередодні наголошував, що «продовження жорсткої цінової політики «Газпрому» (навіть із незначним компромісом) призведе до подальшого зниження обсягів його європейського експорту». «Експорт до країн ближнього зарубіжжя, — прогнозує Корчемкін, — скоріше за все, знизиться за рахунок скорочення постачань в Україну». За словами експерта, «керівництво «національного надбання» найближчими роками збирається вичавити з клієнтів якомога більше грошей»...
Але і спроби офіційного Києва домогтися перегляду газових контрактів із сильніших позицій також не увінчалися поки особливим успіхом. Не вдалося змусити «Газпром» платити за газ, що закачується в українські підземні сховища практично для його потреб. Крім того, як наголошує директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич, «за чинними угодами, ми зобов’язані заплатити за поточний рік за 41 мільярд кубометрів газу». Як відомо, цього року Міненерговугілля України хоче зменшити обсяги купівлі газу до 27 мільярдів кубометрів, а «Газпром» упевнений, що ця цифра не опуститься нижче 40 мільярдів. Хто має рацію в цій суперечці, яка, схоже, може закінчитися лише в Стокгольмському арбітражі?
Ситуація справді неординарна. Коли Київ говорить про 27 мільярдів, то має на увазі газ, необхідний українській промисловості, а газ, якимось дивом куплений корпорацією DF для своїх хімічних підприємств, і так званий технічний газ, що використовується для роботи компресорних станцій, які перекачують газ до Європи, не бере до уваги. Росія ж рахує все разом, і у неї все правильно виходить: 40 або 41 мільярд. Отже, по суті, їй немає на що ображатися і немає причини судитися. Але Марунич вважає, що оскільки українська сторона «не має наміру» платити за такий обсяг газу, то в «Газпрому» є формальні підстави для позову.
Експерт у цьому впевнений і в кулуарах пояснює чинну схему. Насправді для української хімії використовують зовсім не туркменський, а німецький газ, і він не набагато дешевший, ніж російський. При цьому Марунич переконаний, що судитися Росія не буде. «Їм не потрібний великий скандал з Україною — «Газпрому» цікавіше домовитися саме на тих умовах, які для нього є прийнятними, а саме — створення консорціуму, але не тристороннього, як того хоче Україна, а двостороннього».
Директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень Сергій Толстов також не бачить перспективи для тяганини з обох сторін. Як не бачить і шляхів вирішення газового питання. На його думку, якщо знизити ціну на російський газ, то Україна, можливо, вступила б до Митного союзу. Але оскільки в України немає навіть конкретної схеми вступу в МС, вважає експерт, то це означає, що таке питання ще навіть не стоїть на порядку денному. Словом, експерти не покладають на сьогоднішнє засідання міжправкомісії, зокрема її газової частини, особливих надій.
