Газові схеми

Сьогоднішній день міг би стати переломним в історії міжнародного газотранспортного консорціуму, який усе ще створюють для управління газотранспортною системою України практично без участі Заходу. Зі слів віце-прем’єра України Віталія Гайдука, в середу може відбутися зустріч групи високо го рівня за участі «можливих європейських партнерів», тобто представників компанії Ruhrgas. «Ми спробуємо запросити німецьку сторону і 23 числа провести її (зустріч)», — сказав В. Гайдук напередодні засідання наглядової ради міжнародного газотранспортного консорціуму. На нiй планували розглянути можливі моделі цього СП.

Напередодні скептики не приховували своїх сумнівів щодо можливості такої зустрічі сьогодні, оскільки ще наприкінці минулого тижня, на прес-конференції глави «Нафтогазу України» Юрія Бойка йшлося про те, що НАК організовує у Києві тристоронню зустріч з експертами «Газпрому» і німецькою компанією тільки 8 травня. Джерело, близьке до Мінпаливенерго України, повідомило «День», що «німці поки не входять ані до ради засновників, ані до робочих груп із розробки техніко-економічного обгрунтування і моделей консорціуму».

Відповідаючи на запитання про участь інших країн у створенні консорціуму, Ю. Бойко сказав: «Ми поки працюємо у форматі Україна, Росія, Німеччина». Щоправда, при цьому керівник НАК відзначив, що думка німецької сторони стосовно участі у консорціумі, викладена три місяці тому на зустрічі в Німеччині і «зрозуміла на той момент», на сьогодні не відповідає поглядам української сторони. «Поки вони бачать свої завдання не так, як ми», — с казав (повідомляє Прайм- ТАСС) Ю. Бойко і пояснив, що з моменту останньої зустрічі з Ruhrgas «Нафтогаз України» і «Газпром», які безпосередньо створюють консорціум, уже досягли конкретних домовленостей. (Як пояснило «Дню» вищезгадане джерело, коли оголошували рішення президентів України і Росії про створення консорціуму, до якого приєднався і глава німецького уряду, йшлося про передачу в управління або про концесії, і німці бачили там своє місце чітко. Але тепер створено консорціум зі статутним фондом у мільйон доларів, якому, можливо, відведуть роль чи то дилера, чи то експедитора з прокачування газу, і німцям, які не мають достатньої інформації, «не просто зрозуміти» свою роль у цьому).

Зміст українсько-російських консорціумних домовленостей усе ще недостатньо відомий і українській громадськості. Ю. Бойко говорить, що модель існування консорціуму поки не визначено: «Чи це буде транзит, чи операторські функції, чи продаж газу на кордоні». Коментуючи хід роботи, він відзначив: «Ми виявляємо максимум розуміння і гнучкості, щоб, з одного боку, захистити інтереси України, а з іншого, — забезпечити інвестиції в газотранспортну систему». Дещо іншу шкалу переваг заявив напередодні вчорашньої ради засновників консорціуму В. Гайдук (російську сторону на нiй представляє віце-прем’єр Росії Віктор Христенко): «Для України кращою є та модель, яка гарантуватиме захист інтересів України, коли Україна гарантовано отримає для себе ті об’єми газу, які необхідні для внутрішньої потреби». І це завдання для нашої країни насправді актуальне. За даними експертів «Дня», «Газпром» щороку нарощує поставки газу до Європи — але не через газотранспортну систему України.

Чи інвестуватиме російська сторона українську трубу, якщо для її «входу» до консорціуму, цілком імовірно, знайдено інший механізм, що базується на використанні боргових зобов’язань України? До 1 липня «Нафтогаз України» планує нарешті передати «Газпрому» свої єврооблігації, випущені на $1,4 млрд. в рахунок погашення боргів за газ. Зі слів Бойка, сторони знайшли фінансову схему, яка влаштовує «Газпром» і виключає додаткове оподаткування під час передачі облігацій. Як сказав Ю. Бойко, передбачається, що в рамках цієї схеми «Газпром» повернеться до суто бартерних розрахунків з Україною за транзит свого газу і перестане платити грошову валютну складову за транзит газу у розмірі $180 млн., повністю розраховуючись газом. Бойко не пояснив, у чому полягає зв’язок між поточними розрахунками з транзиту і передачею цінних паперів. Проте відомо, що на модернізацію українського газопроводу найближчими роками знадобиться $500 мільйонів. Таких грошей не мають ні Україна, ні Росія. Москва вважає, що вони з’являться, коли Київ почне оплачувати внесені «Газпромом» до статутного фонду консорціуму облігації. З цих коштів і можна буде здійснювати інвестиції в модернізацію трубопроводів.

Тим часом, як пише російське iнтернет-видання Страна.Ru у статті під досить характерним заголовком «Украинские интриги смущают и русских, и немцев», проблема полягає у тому, що ніхто сьогодні не може дати точну оцінку вартості газопроводу, який український уряд готовий внести у статутний капітал спільного підприємства. У свою чергу, Москва, яка має намір внести до статутного фонду консорціуму свіжоотримані українські облігації, побоюється, що якщо відповідну оцінку не проведуть до початку тристоронніх переговорів, то розмір українського боргу за газ перед Росією може виявитися заниженим.

Джерело, близьке до російської делегації на переговорах з Україною, повідомило Стране.Ru, що бажання Києва залучити до створення СП на першому ж етапі третю сторону якраз і може призвести до переоцінки газового боргу саме у бік його зменшення. А росіяни пропонують запросити німців на переговори вже після чіткого визначення розміру статутного капіталу консорціуму. Цікаво, що не так давно глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко заявив, що знайде спосіб вирішення виплати боргу за облігаціями. Термін цієї виплати — вже у травні цього року. Питання полягає у тому, який саме спосіб він мав на увазі. Якщо із залученням західного інвестора до статутного фонду СП — це одна справа. Якщо у нього візьмуть кредит — інша. Тим часом днями «Нафтогаз України» повідомив (без подробиць) про отримання великого кредиту (його навіть назвали кредитом року) в одного з німецьких банків.

Росія ставить проблему вельми цинічно: яку частину цих 1,4 млрд. здатні перекрити українські газопроводи? Адже наприкінці минулого року передбачали, за даними російської преси, що частка у міжнародному консорціумі України і Росії буде рівною — по 34% акцій, а 32% отримають «західні компанії» (в українських офіційних версіях паритет у консорціумі розглядали або як 50% на 50%, або 50% + 1 акція — за нашою країною). Проте на сьогодні всі дані про можливий перерозподіл часток є великою таємницею. І версій, які пояснюють таємничість переговорів, може бути стільки ж, скільки і моделей консорціуму. Або українська сторона не погоджується з наміром Росії сплатити свою частину статутного капіталу в новому СП українськими ж боргами, або сторони не можуть зійтися в оцінці реальної вартості українського трубопроводу. А може, суперечка все ще триває про розподіл часток у статутному фонді консорціуму. Тоді його ідея, як і раніше, залишається тільки політичною.

КОМЕНТАР

Олександр ГУДИМА, народний депутат, член міжвідомчої робочої групи зі створення консорціуму:

— Всі три моделі організації консорціуму мають технічний і технологічний характер і не розглядають питання економіки. Вони не передбачають зовнішніх інвестицій. Усі кошти на модернізацію газотранспортної системи передбачається знайти виключно у полі діяльності «Нафтогазу України». На неофіційному рівні Німеччина висловила своє здивування з цього приводу. Є питання й у мене: яка ж, у разі цих трьох варіантів, ніша Німеччини? Питання проясниться, коли за стіл переговорів, крім України і Росії, сяде як рівноправний партнер і німецька сторона. Сьогодні вона не може висловити свою думку, оскільки не бере участі у переговорному процесі. Але в інтерв’ю Бі-Бі-Сі Президент України чітко дав зрозуміти, що німецька сторона братиме участь у цьому процесі, і напередодні Великодня нам залишається молитися за це.