Газові «векселі»
У переддень виборів газова тема в черговий раз стає вельми виграшною в плані розвінчування конкурентів. Більш того, на них можна тиснути навіть і, так би мовити, з далеким прицілом. Розуміючи перспективність передвиборних газових розмов саме в ту мить, коли зима вже, за словами байкаря, котить в очі, політики, як за командою, всілися на трубі...
Звісно, найкрасивішою і професійно найбільш підкованою виглядала на ній лідер блоку свого імені Юлія Тимошенко. «Ми докладемо всіх зусиль у судовій системі і в Україні, і за її межами, щоб до 2010 року угоду, яка була між Україною і Росією, пряма без посередників, було виконано», — віщала вона, відповідаючи на питання про те, якими будуть наступного року газові ціни. «Можу сказати перше — газ буде постачатися за гідною і прийнятною для України ціною», — пообіцяла Тимошенко і додала, що може «твердо сказати, що ніяких посередників між Україною, Росією, Туркменістаном, Казахстаном і Узбекистаном не буде — будуть прямі державні угоди».
Як можна інтерпретувати ці трохи розпливчаті передвиборні векселі? Йдеться, мабуть, про намір розірвати підписані за часів прем’єрства Тимошенко українсько-російські газові угоди і про повернення до угод, підписаних за часів прем’єрства Анатолія Кінаха. Як же так? Справа в тому, що угоди, підписані главою «Нафтогазу України» Олексієм Івченком, Тимошенко не вважає «своїми», оскільки тоді Президент Віктор Ющенко фактично вивів НАК «Нафтогаз України» з підпорядкування уряду. Нагадаємо, що на початку червня 2005 року Президент в офіційному листі до Кабміну звернувся з проханням «терміново переглянути ставлення» до діяльності національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України». «Діяльність НАК «Нафтогаз України» не може бути предметом політкон’юнктури, а є стратегічним інтересом держави», — зазначав Ющенко.
І тоді, й тепер Тимошенко послідовно наполягала на відмові від посередника. Але це, погодьтеся, різні речі. Тепер це означає усунення з українського ринку компанії «Росукренерго», яка далеко не з альтруїстичних мотивів, однак усе ж виконує свої зобов’язання і забезпечує Україну найдешевшим у Європі газом.
На одному метрі труби поруч із Тимошенко опинився і лідер соціалістів Олександр Мороз. Не будучи фахівцем її рівня в цьому питанні, він проте також висловився за те, щоб посидіти на російській трубі без посередників. І нехай його директиви виглядали дещо плутано, але цілком категорично: «Треба знайти вихід, щоб росіяни ставили ту ціну, яку вважають за потрібну за весь газ. Ми їм платили відповідну ціну і на основі спільних домовленостей з користувачами газу за кордоном і Росією як власником газу визначали плату за доставку, тариф і відповідні надбавки»...
І зовсім дивну позицію в газовому питанні зайняв інший професіонал високої проби — заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони, екс-заступник міністра палива і енергетики Юрій Продан. «Якщо ціна на газ збільшиться на 10% (такий прогноз дало Мінпаливенерго на 2008 рік), слід переглядати транзитні ставки (на транспортування російського газу до Європи територією України)», — впевнений Продан. Але, схоже, така впевненість країні може тільки зашкодити. Адже, як зауважив НАК «Нафтогаз України» у спеціальній заяві з цього приводу, ставка на транзит російського природного газу територією України закріплена на рівні $1,6 за тисячу кубометрів на 100 кілометрів відстані і не може бути змінена до 2009 року. «Цього не може не знати пан Продан, який у січні 2006 року працював на посаді заступника міністра палива та енергетики. Про такі умови транзиту російського газу домовлявся його безпосередній керівник — екс-міністр палива та енергетики Іван Плачков, а підписав угоди від імені «Нафтогазу України» його колега, екс-керівник компанії Олексій Івченко», — говориться в заяві. НАК розцінює слова Продана як спрямовані «на погіршення позицій української сторони в ході переговорів за умовами поставок газу в Україну на 2008 рік» і висловлює стурбованість тим, що з самого початку передвиборної кампанії окремі чиновники впроваджують принцип «чим гірше, тим краще». «Необґрунтоване втручання політиків у суто комерційні українсько-російські газові відносини вже неодноразово приносило збитки Україні, призводило до втрати транзитних контрактів і підвищення ціни на природний газ», вважають у компанії. І з цим не посперечаєшся — було.
