Голландці — біля штурвала

Королівство Нідерландів змінило Італію на посаді президента ЄС у липні й визначатиме політику Європейського Союзу до кінця 2004 року. Період голландського президентства розпочався на хвилі ейфорії від широкомасштабного розширення ЄС, і саме Нідерландам доводиться вирішувати перші проблеми, які виникли внаслідок прийняття десяти нових членів. Крім того, Голландії до кінця цього року необхідно озвучити рішення з питання, яке вже тривалий час провокує досить гострі висловлювання європейських політиків, — про можливість початку переговорів щодо вступу Туреччини до ЄС. Серед останніх — заява від імені уряду Нідерландів, яка грунтується на експертному звіті, про те, що переговори щодо вступу Туреччини до ЄС можна починати вже за два роки. І у відповідь на неї — заява президента Польщі Александра Квасневського про те, що в такому разi треба починати переговори про вступ до Євросоюзу і з Україною. Якщо питання про початок переговорів iз Туреччиною буде вирішено позитивно, це стане певним сигналом для України. В такому разі Туреччина буде визнана більш європейською, ніж Україна, з чим нашим громадянам буде нелегко погодитися. Про головні віхи голландського президентства, перспективи подальшого розширення Європейського Союзу, а також наближення до нього України «Дню» розповіла Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні Монік ФРАНК.

— Які основні завдання президентства Нідерландів у ЄС? Що вже зроблено? Що ще слід зробити? Яке місце в політиці Нідерландів відведене Україні?

— Як вам відомо, весь серпень Брюссель був «закритим», однак до цього, в липні, на самому початку президентства Нідерландів, відбувся саміт Україна — ЄС, який активно висвітлювався у пресі. Він проходив під головуванням прем’єр-міністра Нідерландів, у ньому також брали участь Романо Проді, Хав’єр Солана і Кріс Паттен. Під час саміту стався відкритий обмін думками щодо відносин України з Європейським Союзом, а також було визначено низку питань, які необхідно вирішити. Крім того, напередодні цього саміту сталася інша, не менш важлива подія — було узгоджено текст конституції Європейського Союзу, і саме під час нашого президентства, наприкінці жовтня, його мають підписати керівники країн- членів ЄС. Однак підписання ще не означає її прийняття — цей текст мають схвалити всі 25 країн-членів ЄС через парламент або всенародний референдум. Ще одне досить чутливе питання, яке слід вирішити під час президентства Нідерландів — коли саме почнуться переговори про вступ Туреччини до ЄС. Поки що це питання не вирішене, ми чекаємо звіту Європейської Комісії, його мають опублікувати на початку жовтня. Що стосується України, то насамперед треба чекати затвердження Плану дій Україна — ЄС, який все ж таки узгодили на початку цього тижня. Крім того, важливим для України сьогодні залишається питання надання їй статусу країни з ринковою економікою, найближчим часом Європейська Комісія має опублікувати докладний звіт із цього питання. І ще одне питання, що потребує вирішення, — це продовження Угоди про партнерство та співробітництво України та Європейського Союзу, термін якого нинi закінчується, однак цим займатимуться вже наші наступники.

— Коли все ж таки буде вирішено питання про надання Україні статусу країни з ринковою економікою? Яким може бути рішення?

— Насамперед, не можна говорити про позитивну або негативну відповідь. Це предмет переговорів Європейської Комісії з українським урядом й окремими міністерствами України, до того ж це скорiше питання технічне. Є певний список критеріїв, які Україна повинна виконати. Наскільки мені відомо, практично всі проблеми вже вирішено, за винятком двох — банкрутства та ціноутворення. Під час візиту до України прем’єр-міністр Нідерландів зустрічався з представниками українського уряду та пообіцяв, що наша країна зробить усе можливе, щоб під час її президентства питання про надання Україні статусу країни з ринковою економікою було вирішено, однак означені мною проблеми все ж таки треба розв’язати.

— Свого часу до розширення Європейського Союзу багато говорили про негативний вплив цього процесу на Україну, зокрема на її економіку. Поки що українські експерти значних негативних наслідків не відзначають. Як ви вважаєте, як вплинуло розширення ЄС на Україну?

— Мені здається, що люди, які заявляють про негативний вплив на Україну розширення ЄС, виявляють цілковите нерозуміння цієї проблеми. До ЄС сьогодні входять уже не 15 країн, а 25. У них один внутрішній ринок з єдиним законодавством. Троє з них сусідять з Україною, тому сьогодні співробітничати з ринком ЄС Україні стало набагато простіше завдяки єдиній економічній політиці. Раніше Словаччина, Польща, Угорщина мали різні законодавства, що, на мою думку, ускладнює співробітництво. Можливо, до 1 травня Україна мала якісь контракти з цими країнами, і внаслідок їхнього вступу до ЄС вони тепер не можуть бути виконані. У такому разі це єдині негативні наслідки, які можливі. Але сьогодні єдина економічна політика сусідніх з Україною країн лише спростить співробітництво. І мені приємно чути, що через п’ять місяців після розширення ЄС українські експерти не знаходять ознак значного негативного впливу цього процесу на Україну.

— Сьогодні Європейський Союз переживає період адаптації, «перетравлюючи» десять нових членів. Як довго може затягнутися процес «перетравлення»?

— 1 травня цього року справді стало великою історичною подією для Європейського Союзу, оскільки ще не було прецедентів, щоб приймали одразу 10 країн. Максимальним досі було розширення на три країни. Це вплинуло не лише на нові країни-члени, а й на давнiх членів ЄС. Їм сьогодні потрібен передих, щоб усвідомити те, що вони абсорбували в себе таку кількість нових країн. Однак це не питання часу, швидше, техніки, адаптації нових членів до правил Європейського Союзу, оскільки необхідні для вивчення ними документи налічують тисячі сторінок. Треба організувати роботу в Брюсселі, прийняти рішення про структуру Єврокомісії — чи буде комісарів 25 або їх кількість доведеться скоротити. У цьому плані показовими стали червневі вибори до Європарламенту. Ця подія відкрила нам очі на європейців — явка була досить низькою, таким чином, перед урядами багатьох країн постала необхідність пояснювати громадянам, що таке Європарламент, як він працює. Виникла необхідність зацікавлювати населення ЄС тим, що відбувається у Брюсселі, хоча багато європейських країн мають внутрішні проблеми — безробіття, злочинність, імміграцію. Звісно, для адаптації потрібен час, але скільки — нікому не відомо.

— Які перспективи подальшого розширення ЄС?

— Процес розширення триває. Крім розгляду можливості вступу Туреччини, також йдеться і про кандидатури Болгарії та Румунії, які можуть стати членами ЄС 2007 року, якщо виконають усі необхідні вимоги. Крім того, незадовго до початку головування Нідерландів виникло питання про те, що Хорватія також має шанси на вступ до ЄС.

— Яка перспектива наближення України до ЄС?

— Президент України багаторазово повторював, що мета вашої країни — прагнення до євроатлантичних структур. Європейський Союз вітає це, ми готові допомогти Україні. Але, з одного боку, ви повинні вирішити, який напрям інтеграції важливіший — ЄС чи ЄЕП. З іншого боку, дискусії щодо членства України в ЄС зараз не зовсім доречні, оскільки поки що офіційного запиту про статус члена ЄС український уряд не робив. До того ж Україна має солідне «домашнє завдання». Угода про партнерство та співробітництво передбачає необхідні кроки, які ви повинні зробити в усіх сферах — юридичній, промисловій, сільськогосподарській тощо. В інтересах України продовжувати початі процеси, щоб досягнути існуючих критеріїв ЄС. Є багато проектів, якi здійснюються через програму ТАСIS, спрямованих на допомогу Україні в реалізації тих чи інших завдань. Повторюю, ми вітаємо європейський напрям української політики.

— Як би ви прокоментували заяву урядової комісії Нідерландів про те, що переговори з Туреччиною щодо вступу до ЄС можна починати вже через два роки і, на противагу цьому, заяву Александра Квасневського про те, що в такому разі слід розпочати переговори і з Україною? Туреччина ближча до ЄС, ніж Україна?

— Я не можу коментувати заяв свого уряду і тим більше — президента Польщі.

— До Плану дій Україна — ЄС українська сторона внесла тезу про укладення «посиленої угоди» (intensified agreement), яка означала б особливе партнерство України та ЄС після виконання нею Плану дій. Якою, на вашу думку, могла б бути ця «посилена угода»?

— На жаль, я ще не бачила цього документа і не можу нічого сказати про термін «посилена угода». Однак Європейський Союз, на мою думку, вже запропонував Україні особливе співробітництво за допомогою концепції «Ширша Європа». Політика сусідства, до якої входить і Україна, передбачає особливе партнерство з кожною сусідньою країною.

— Європейські політики постійно наголошують на важливості демократичного проведення президентських виборів в Україні. На сьогодні, схоже, це головний політичний критерій відповідності України європейським демократичним нормам. Якщо вибори в Україні будуть досить демократичними, що стане новим головним критерієм? Економічний або ж якийсь новий політичний?

— Так, демократичність проведення виборів в Україні є дуже важливою. Ваша країна є членом Ради Європи та ОБСЄ, тому ви зобов’язані відповідати певним критеріям. 2002 року на парламентських виборах Україна подолала перший поріг. У своїх звітах ОБСЄ, ПАРЄ та Інститут прав людини висунули низку рекомендацій. Минуло два роки, відповідно, очікується, що ці рекомендації будуть виконані. Якщо вибори відбудуться успішно, це буде тільки великий плюс для України. Однак не можна сказати, що цим вичерпуються політичні проблеми. Серед політичних критеріїв ЄС є ще верховенство права, незалежність судів і прокуратури, свобода преси. Навіть якщо після виборів буде озвучено фантастичний звіт про те, що все відбулося чудово, це не означає, що політичних проблем не існує. Ще залишиться низка питань. Крім проблем із судами, існують соціальні проблеми, вирішувати які сьогодні допомагає й наше посольство через програму «МАТРА». Щодо економіки — подивiться на середній та малий бізнес, які дуже важливі для розвитку суспільства. Тож демократичні вибори президента — це лише один крок до демократії.