Головний аргумент
Учора набрав чинності новий закон про Кабмін і втратив її старий закон, прийнятий рівно півтора року тому Партією регіонів спільно з БЮТ.
Документ, довкола якого було зламано стільки коаліційних списів, дещо міняє співвідношення у владних повноваженнях між урядом і Президентом, але сьогодні, на жаль, вже не відповідає на головне питання: чи буде з його допомогою зупинене протистояння між двома верхівками влади. Більше того, можна припустити, що підстав для протиборства стане ще більше.
Нагадаємо, новий закон про Кабмін, зокрема, передбачає, що у разі порушення вимог Конституції та цього закону про внесення пропозицій щодо кандидатур на посаду прем’єр- міністра, а також у разі невідповідності запропонованої кандидатури вимогам до члена уряду, передбачених цим законом, Президент інформує парламент про неможливість внесення запропонованою коаліцією кандидатури. Крім того, закон передбачає, що міністри оборони й закордонних справ призначаються Верховною Радою виключно за представленням Президента, а пропозиції прем’єр-міністра щодо звільнення цих міністрів вносяться за узгодженням із главою держави. Програму діяльності уряду Верховна Рада, згідно з цим законом, затверджує одночасно з призначенням прем’єр- міністра. Причому ця програма має ґрунтуватися на узгоджених політичних позиціях і програмних завданнях коаліції. У глави уряду тепер не буде права призначати перших і наступних заступників міністрів — воно передано главі відомства. Прем’єр утратила також можливість у ручному режимі координувати роботу відомств. Відтепер це може робити виключно Кабмін як колегіальний орган.
Суперактуально виглядають сьогодні норми названого закону, що регулюють взаємодію Кабміну з Президентом і Радою національної безпеки й оборони. Уряду тепер буде важче нехтувати рішення РНБО, введені в дію указами Президента.
Проте закон у нас сьогодні вважається не обов’язковою для виконання теорією. Про це, наприклад, може свідчити ситуація з компанією Vanko. Попри рішення РНБО і відповідний указ, уряд вирішив в односторонньому порядку розірвати з нею всі відносини за угодою про спільний розподіл продукції... Не схоже, щоб під покровом цього закону запанував мир і в інших питаннях, що викликають сьогодні незгоду Президента й уряду.
Зокрема, за день до введення в дію згаданого закону в Конституційний Суд надійшло представлення Президента, що ставить під сумнів конституційність розпорядження Кабміну, що перейняв на себе повноваження з управління державними корпоративними правами низки великих підприємств, намічених до приватизації, зокрема, ВАТ «Одеський припортовий завод» і ВАТ «Укртелеком».
Тож новий закон про Кабмін є, але потребу у його тлумаченні, що породжує постійне тертя зацікавлених владних структур, не усунуто. Вже тепер можна припустити: довге життя цьому документу навряд чи загрожує... Як, зрештою, й уряду, що відразу вороже зустрів закон, за який проголосувала коаліція.
Однак говорити про те, чи є сьогодні реальна коаліція, складно. Опозиція вже давно стверджує про її відсутність. А вчора це підтвердила і прем’єр- міністр, перевівши коаліцію лише в ранг «де-юре» і заявивши, що фактично у парламенті діє інша коаліція, «до якої входять усі олігархічні утворення, Партія регіонів і частина нашого демократичного сектору».
Звісно, в державах з розвиненою демократією в такій обстановці прем’єр пішов би у відставку. У нас, у країні перманентних виборів, цього, безумовно, не варто робити. Бо глава уряду завжди на вістрі уваги і здатна одним лиш частим мельканням на екранах тримати високий рейтинг. Причому це стосується не лише Тимошенко. Аналогічна ситуація була й у глави «регіонально-комуністичного» уряду Віктора Януковича, який, проте, не зміг її використати. Тимошенко в цьому плані йому не пара. Її бійцівські якості, як всі зауважують, вищі за всілякі похвали. Інша річ, що в ситуації, коли країна, насамперед, потребує відновлення внутрішнього миру, спокою і стабільності, об’єктивна затребуваність у бійцях мала б знижуватися.
Шкода, та цього не відбувається. Сила, а не закон стає в політиці головним аргументом. Чи не тому знову ж, у день народження закону про Кабмін, віце-прем’єр і кандидат у мери Києва Олександр Турчинов висловився за перепідпорядкування в ході конституційної реформи силових структур від Президента уряду?
