ГРОСМЕЙСТЕРСЬКА ПАРТIЯ ВАЛЕРIЯ ЛОБАНОВСЬКОГО

Чи легко грати проти собі подібних? Це запитання постало цього року вже вдруге. Перший раз був у лютому—березні, коли наш постійний чемпіон грав у рамках Ліги Чемпіонів із постійним чемпіоном Норвегії. Двобій «Динамо» — «Русенборг» завершився тоді на нашу користь, причому перевага українців була досягнута мінімальними засобами спокійно і впевнено. Може, тому не було особливого страху перед грою Норвегія — Україна в рамках відбору на світову першість. Бачили ми цю Норвегію на Євро-2000, де навіть безглуздий гол, який іспанці самі собі організували, не допоміг скандинавам хоча б «вийти» із групи.

Аргументи на кшталт того, що провідні футболісти Норвегії грають у закордонних клубах, вже не вражають — наші зірки теж не в Маріуполі легіонерами влаштувалися! Враження від гри норвежців було стабільним: старанні, дисципліновані, мобільні і... примітивні. Норвезький чемпіон «Русенборг» та національна команда країни досягають успіхів, старанно повторюючи однакові ходи, буквально примушуючи суперника помилитися на їхню користь. Ми граємо так само, а тому принаймні на нічию в Осло Україна могла розраховувати твердо.

Видозмінена копія київського «Динамо», якою є на сьогодні збірна України, крок за кроком повторює всі рухи «материнської» команди. «Динамо» цієї осені у міжнародних іграх відсиджується перший тайм в обороні, а в другій половині гри намагається перебігати втомлених суперників. Те саме робить і збірна. У випадку з Норвегією нова тактика Лобановського навіть за відсутності самого Лобановського спрацювала на всі сто відсотків. Спокійно відбивши всі атаки норвежців у першій половині гри, наші мали значну перевагу у другій, граючи на контратаках. Те, що майже не вдавалось в Єревані, чудово проходило в Осло.

Отож, перший тайм збірна терпіла і нам веліла. Невідомо, щоправда, що було б, аби господарі реалізували хоча б один із півдесятка шансів забити, які їм надали наші захисники. Але у воротах стояв Шовковський, той самий, про якого вже стали забувати після несправедливої минулорічної критики. Наш воротар не тільки ловив і відбивав всі удари, а й передавав спокій і впевненість команді. Захисники українців не нервували. як в Єревані чи в Києві з поляками, а грали спокійно, даючи Солск’яєру, який майже не грає у складі «Манчестер Юнайтед», вдосталь набігатися і настрибатися. Саме Солск’яєра і Фло, який вийшов у складі норвежців на заміну у другому таймі, називали зірками нападу, здатними забити і принести перемогу господарям. Може, Солск’яєр і Фло і справді зірки, але за умови присутності на полі Андрія Шевченка називати зіркою можна тільки одного футболіста.

Склалося враження, що Шевченко зробив свою справу, тобто забив переможний гол, якось недбало, ніби дорослий дядечко, який вийшов у шкілький двір показати пацанам, як треба бити по воротах. Звичайно, що це було не так. Шевченко разом з іншими українцями грамотно пересувався по полю, відбирав м ’ яч, віддавав передачі, словом працював як належить. Але ж гол він і справді забив із першої спроби як справжній майстер! Поки з протилежного боку Солск’яєр тренував Шовковського, наш гросмейстер атаки зробив лише два ледь помітних рухи і весь захист норвежців із воротарем включно міг хіба що аплодувати досконалій виконавській майстерності Шевченка.

Ми ще не оцінили двох десятків італійських голів Шевченка. Кожен гол в Італії — це подвиг нападника, а забивати там регулярно можуть тільки футбольні генії, яких є одиниці. Нема чого соромитись — ми маємо у складі національної команди України футбольного генія, чий талант і майстерність нічим не поступається і навіть переважає розрекламованих футбольних «ідолів». Такого форварда, як Шевченко, не має нині жодна країна Європи, і саме це дає Україні шанс виграти нарешті відбірковий турнір і показати у 2002-му році футбольному світу нашу суперзірку у всій красі. Немає сумніву в тому, що наступні кілька років пройдуть в європейському, а значить і у світовому футболі під знаком Андрія Шевченка.

Є футбольні зірки, які не мають шансів нічого виграти із своїми збірними. Не всім поталанило народитися бразильцем, німцем, французом, італійцем і регулярно боротися за Кубки світу та Європи. Сьогодні ми вже можемо ставити питання саме так — чи гідна Україна свого футбольного лідера, чи зможуть команда і видатний гравець допомогти одне одному? Шевченко може витягнути Україну до світового фіналу, а Україна може дати Шевченку шанс увійти у футбольну історію, стати в один ряд із такими гравцями, як Пеле, Мюллер, Марадона, Зідан. Всі названі гравці були чемпіонами світу, без цього звання вхід до числа кращих із кращих неможливий.

Читач зауважить, ну тебе, друже, і понесло! Забив Шевченко чотири голи полякам, вірменам та норвежцям, а ти його у чемпіони світу сватаєш! А що забив за ці чотири дні перехвалений англійський піжон Бекхем? Допоміг він своїй збірній подолати німців та фіннів? Шевченко ще встигне порекламувати «шмотки» за великі гроші. Зараз його шанс — збірна України, яка чомусь грає остані ігри у найдовших в Європі трусах. Може, це мода така, а може, просто прикмета? Не варто сміятися із забобонності футболістів. Шанс Андрія Шевченка — це і наш шанс. Розписана Лобановським для збірної гросмейстерська партія із ферзем в особі Шевченка привела до впевненого мата команді Норвегії, яку перед початком відбіркового турніру називали головним фаворитом у нашій групі. Тепер фаворити — поляки (які в середу спіткнулися на Уельсі — 0:0). Але ж полякам Шевченко вже забивав, а безглузді помилки у захисті можна і не повторювати.

Як не подякувати команді України за хороший настрій, з яким проведуть зиму вітчизняні любителі футболу? Не будемо зараз аналізувати численні недоліки у грі нашої головної команди. У тренерів є на це час, вони все бачили не гірше за нас. Незабаром нові ігри наших клубних лідерів у чемпіонській Лізі. Згодом і про національний чемпіонат можна буде згадати. Не повинен бути таким убогим чемпіонат країни, яка дала футбольному світу Андрія Шевченка. Але це все буде згодом. А сьогодні — вітання і подяка збірній команді України за повернуту надію, за хороший футбол і ще кращий результат.