«Iнша Україна»

Телевізійна картинка новин останніх років поступово привчила нас до того, що головні події, тай й загалом усе «справжнє» життя в Україні, відбуваються в Києві. І не просто в Києві, а в його адміністративному центрі. А чим живе «інша країна»? Чи лише турботами про хліб насущний? І чи не приїлися громадянам однотипні політичні «видовища»? Очевидно, можновладці туманно уявляють собі реалії життя простих людей. Тому що зустрічаються з народом тільки в період передвиборних кампаній. Та й тоді вони більше говорять, ніж слухають. Політики ізольовані від народу. Це дійсно погано. Але ще гірше те, що українці ізольовані самі від себе. Таким є висновок, до якого прийшли організатори виїзних засідань «Українського форуму», присвячених обговоренню проекту Національної стратегії розвитку «Україна 2015». Про те,чи існує «інша Україна», чим вона дихає, у що вірить, ми розмовляємо з головою «Українського форуму», академіком НАНУ Володимиром СЕМИНОЖЕНКОМ.

— Як виникла ідея виїзних засідань «Українського форуму» та чому їхньою темою стала Національна стратегія «Україна-2015»?

— Спочатку «Україна 2015»планувалася просто як ініціатива колективу однодумців, які зібралися в «Українському форумі». Була потреба осмислити реалії сучасного світу, новітні правила глобальної економічної гри в їх заломленні для України. Адже для всіх очевидно, що наша країна розвивається не так, як треба. А як треба? Ось на це питання ми і спробували відповісти. До того ж, за два роки роботи «Українського форуму» нагромадилося багато цікавого матеріалу — ідей, думок, пропозицій, висловлених абсолютно різними людьми у різних напрямах. Також з’ясувалося, що небайдужих до долі країни громадян набагато більше, ніж здається, а відмінності в способі мислення представників протидіючих політичних таборів навпаки, сильно перебільшені. Тому ідея акумулювати результати всіх ініційованих нами дискусій, накласти їх на єдину фундаментальну основу та оприлюднити Національну стратегію розвитку «Україна-2015» нам видалася цікавою та важливою. Більше того, ми отримали безліч відгуків на цю роботу, особливо з регіонів. Організувавши масову розсилку у регіональні органи влади та місцевого самоврядування, ми очікували знайти, відверто кажучи, небагато вдумливих читачів. А вийшло навпаки: знайшли тисячі співавторів. Тому рішення відвідати всі області України та послухати людей, їхню думку відносно пропозицій, висловлених на засіданні «Україна-2015» та відносно всього, що відбувається в країні, дозріло само собою.

— Хто став учасником ваших заходів?

— Виїзні засідання «Українського форуму» відбулися в шістнадцяти обласних центрах України. Плюс Київ, з якого ми почали. Склад учасників дуже широкий — і вчене співтовариство, і суспільний актив, і преса, і влада. До того ж організаційною базою наших заходів у різних містах були різні структури. Десь активність виявляв великий ВНЗ, десь — діловий центр або підприємство, а десь — облдержадміністрація або мерія. Але скрізь наші засідання проходили дуже змістовно. Приємно вразила зацікавленість та активність на рівні малих міст та районів.

— Чи однаковий інтерес до діяльності «Українського форуму» в різних регіонах? Чи відчули ви цю горезвісну регіональну неоднорідність суспільства?

— Звичайно, Україна складна країна. Заперечувати наявність досить глибоких світоглядних та ідеологічних відмінностей між жителями різних регіонів — невиправдана легковажність.

І хоча географія наших поїздок на сьогоднішній момент не повністю збалансована — ми відвідали всі найбільші міста в центральній, східній та південній частині України, а на заході тільки Львів — ми відчули самобутність кожного регіону. Наприклад, у Львові «Україна — 2015» зазнавала критики через те, що в ній відсутні чіткі й однозначні європейські та євроатлантичні перспективи. «Ви не говорите про вступ до ЄС та НАТО, отже, ви хочете союзу з Росією», — такі були зауваження. Хоч Національна стратегія розвитку, запропонована «Українським форумом», базується саме на визнанні пріоритетною задачею досягнення самодостатності, суб’єктності України в політиці та, особливо, в економіці. Іншими словами, необхідно навчитися у всіх рішеннях, діях ставити на перше місце національні інтереси. Тільки з таким багажем, виправивши траєкторію розвитку України, можна реалізовувати будь-які інтеграційні наміри. В іншому випадку інтеграція для нас буде рівнозначна розчиненню, втраті ідентичності, самостійності та взагалі непоправній втраті себе. А це однаково поганий сценарій у разі як вступу до НАТО, так і відходу під протекторат будь-якого іншого військового блоку. Яскравий виступ академіка Валерія Геєца про географію імпорту-експорту товарів з високотехнологічною начинкою в Україні всіх переконав: ми не зможемо вижити, не виробляючи унікальних та актуальних у світі продуктів. А учасники львівської зустрічі переконали нас змінити своє відношення до деяких аспектів гуманітарного та економічного розвитку. Хочу підкреслити, що загалом, незважаючи на критику та зауваження, «Україна — 2015» знайшла повну підтримку в усіх регіонах. Це недивно не тільки тому, що над нею працювали провідні експерти, але й тому, що це перший стратегічний комплексний документ, запропонований до суспільного обговорення впродовж останнього часу.

— Чи можете ви сформулювати зауваження до тексту «України —2015», які найчастіше зустрічалися? Або скільки було людей — стільки й думок?

— Ми були вражені, наскільки вдумливо люди читали запропоновану нами роботу, наскільки глибокими були в критиці та формулюванні зауважень і пропозицій. Їх було багато. Особливо — до розділу, присвяченого економіці. Це велика помилка наших політиків, що простих громадян не цікавить, звідки в країні будуть братися гроші. А їх цікавить тільки, щоб ці гроші своєчасно надходили до них у кишені у вигляді пенсій, зарплат та дотацій. Нісенітниця! Абсолютно всім очевидний шахрайський, за великим рахунком, характер усіх популістських рішень урядів останніх років. Люди відчувають триво гу, вони розуміють, що економіка недоотримує важливі стимули для розвитку, що потреби політики переважають над потребами економіки і це має руйнівний вплив на майбутнє країни. Найбільш розповсюджене зауваження — це прохання деталізувати розділ конкретних реформ, пов’язаних з інноваційною перебудовою суспільства та економіки. Ця ідеологія не тільки зрозуміла людям, вона їм близька. Отже, порадив би нашим політикам більш шанобливо ставитися до інтелектуального рівня народу. Іншим важливим для наших співрозмовників розділом було суспільство. Особливо — реформи в галузі освіти та проблеми інтеграції, об’єднання суспільства в єдине ціле. Коли останнього разу ми мали можливість публічно, в прямому ефірі якого-небудь центрального каналу подискутувати на ці теми? Я не пригадую. І ви не пригадаєте. Тому що єдина проблема, яка займає ефірний час зараз — це конфлікти всередині влади, боротьба політиків «стінка на стінку». Запропоновані нами реформи в галузі державного управління також обговорювалися. Хоча загальна тональність цієї частини дискусії — тотальна, найсильніша втома від засилля брехні, непрозорості, бруду в політиці. Розчарування глобальне в суспільстві.

— Що робити?

— Важливе питання, відповіді на нього, власне, і присвячена «Україна — 2015». Інша справа, як реалізувати все це? Частіше за все нас запитували: «Ось ви написали чудову працю, дуже цікаву та новаторську. А хто її буде виконувати?». Звичайно, як суспільне об’єднання, «Український форум» має вельми обмежені можливості безпосередньо впливати на хід прийняття державних рішень. Але хто сказав, що ми не можемо впливати на формування політики розвитку? Наш шлях — об’єднувати цивільне суспільство, активізувати його інтелектуальний та творчий потенціал. А потенціал колосальний. Провівши понад півтора десятка зустрічей з людьми, спілкуючись з регіональними ЗМІ, ми відчули себе першовідкривачами України! Сьогодні з людьми ніхто не говорить, їх ніхто не слухає. А їм є що сказати. Головна проблема нашої країни не стільки в корупції та непрофесіоналізмі влади, скільки у відсутності комунікацій між владою та суспільством. Далеко не весь цвіт наукової, управлінської, творчої еліти сконцентрований у Києві. Він розсіяний всією країною, але не запитаний нею. І сьогодні ми бачимо свою першочергову задачу в наладці таких комунікацій, які дозволять зазвучати кожній новій думці, ініціативі, кожному голосу, кожному судженню.

— Це красиві наміри. А як реалізувати їх на практиці?

— Зараз ми опрацьовуємо всі пропозиції, зауваження та доповнення до Національної стратегії розвитку «Україна — 2015» та готуємо до видання другу редакцію цієї роботи. Навіть відмовилися від відпусток. Ми опублікуємо список усіх учасників виїзних засідань, усіх, хто виступив із зауваженнями, пропозиціями, критикою, на знак того, що їхня думка є цінною для нас, і вона врахована. Ми дійсно дуже вдячні всім, хто взяв участь в обговоренні «України — 2015». Тепер це — плід інтелектуальних зусиль більшої частини громадян нашої країни. Отже, це сила, з якою не можна не рахуватися. Сама моральна, інтелектуальна сила, а не сила повноважень, політичних інтриг або прагнення до влади. За наполегливим проханням наших співрозмовників із різних міст в «Україні — 2015» з’являться нові розділи, присвячені проблемам екології, духовності, державним фінансам, регіональній політиці. В основу останнього ми поклали простий постулат: ефективна та сучасна регіональна політика — це не сума дій держави відносно регіонів, а сума дій регіонів відносно держави. Я впевнений в тому, що Україна подужає цю дорогу — до розвиненого цивільного суспільства, а значить до розвиненої держави. Іншого шляху в нас просто немає.