Кандидату не допоміг, а собі нашкодив

Напередодні виборів у Дніпропетровську не минає й дня, щоб місто не відвідали учасники чергової акції «під патронатом Президента», навперебій розхвалюючи достоїнства «кандидата №1». У хід все частіше пускається і «ненав'язлива» реклама вустами маститих метрів російського мистецтва, котрі мало що не прописалися останнім часом в Україні. Так, не встиг поїхати із Дніпропетровська співак Йосип Кобзон, як сюди ж на презентацію свого фільму «Сибірський цирульник» прибув режисер Микита Михалков. Виступаючи перед жителями міста, Микита Сергійович запевнив аудиторію у найтепліших і родинних почуттях. «В усіх нас у жилах тече одна кров», — підкреслив він. Нагадуванням про це ніби стала і його нова кінострічка «про російських офіцерів», що побила, згідно запевнень самого режисера, у Росії збори знаменитого «Титаніка». Як з'ясувалося з одкровень М.Михалкова, «російськими офіцерами» він однаковою мірою вважає і татар, і черкесів, і «хохлів», що служили в російській армії за тих часів. Подібні висловлювання, судячи зі всього, збентежили деяких глядачів, про що режисеру тут же повідомили запискою. «Ну що ви ображаєтеся, — лагідно й по-батьківському відповів Микита Сергійович, — я ж сказав по-домашньому. Сам я ніколи не ображаюся, якщо мене називають кацапом чи москалем».

Схоже на те, що делікатна тема слов'янського братства сколихнула почуття і якогось суб'єкта (очевидно, невипадкового) напідпитку в передніх рядах, котрий своїми репліками перевів спілкування «метра» із залом у якісно інше русло. «А Єльцин?» — поцікавився він. «А Кучма?» — запитанням на запитання відпарирував М.Михалков. І тут же перейшов до теми виборів в Україні. «Леонід Данилович, — пророчо прорік він, — ваш майбутній президент. Я його знаю ще відтоді, коли він був директором «Південмашу». Намагаючись переконати дніпропетровців у перевагах знайомого кандидата, російський режисер повідомив, що, на його думку, Кучма — « вменяемый человек » і « я бы голосовал за него ». Ці висловлювання привели у захват п'яненького виборця, і він спробував піднятися на сцену, щоб побрататися з московським гостем. На шляху стала сувора охорона...

Невідомо, наскільки аргументація знаменитого режисера вплинула на тверезу частину присутніх, але ще до перегляду фільму частина публіки залишила кінозал. Поїхав і сам Михалков, залишивши двояке відчуття стосовно мети візиту в Дніпропетровськ. Ясним залишилося одне: подібною агітацією він навряд чи збільшив свою популярність серед українських кіноглядачів.