Хакерський напад

Напередодні візиту до Києва міністрів закордонних справ Польщі та Німеччини, який вважається першим і дуже важливим кроком у тому, щоб процес «європейської інтеграції» України отримав серйозну міжнародну підтримку, трапилася подія, яку самі поляки вважають провокацією, спрямованою і проти України, і проти Польщі. Саме під час візиту Володимира Путіна в Україну польські та українські засоби масової інформації почали роздмухувати скандал, який може кинути тінь на деклароване «потепління» у стосунках Росії та України якщо не на офіційному, то на ментальному рівні.

Причиною скандалу стало вміщення 17 березня на головній сторінці інтернет- сайту ИноСМИ.ru перекладу статті під назвою «Поговоримо про Україну відверто», начебто опублікованої польським виданням «Tygodnik Powshechny», в тексті якої автор Маріан Калуський, представлений як популярний публіцист та історик, висловлює відверто шовіністичні погляди стосовно українців і закликає до формування нової політики стосовно України, а саме — «будь- яким чином підтримувати ідею розколу України», оскільки «саме така Україна не становила б загрози для Польщі» навіть «у тому разі, якби в Києві правили самі бандерівці», серед яких називаються і Президент України, і її прем’єр-міністр («Сьогодні український націоналізм представлено вже на рівні державної влади. Ні президент Ющенко, ні прем’єр Тимошенко не є друзями Польщі. Обидва політики брали участь у ряді антипольських заходів та виступів (?!)»). У матеріалі йдеться про те, що Віктор Ющенко обманув очікування українців, що Україна розділить долю Іраку.

Такий матеріал не міг не викликати бурю серед українських, особливо західноукраїнських, медіа. Стратегічне партнерство двох країн, проведення Року Польщі в Україні, першочерговим завданням якого називалося знищення застарілих стереотипів, активна посередницька участь польської еліти у врегулюванні конфлікту під час виборів Президента України, замерзлі поляки з десятком національних прапорів на Майдані Незалежності як моральна підтримка помаранчевої революції, одним із гасел якої стало «Схід і Захід — разом» — усе це аж надто не в’язалося з різко антиукраїнським матеріалом та закликами до поділу України.

Власне, було б не дивно прочитати такі дописи в ультраправих націоналістичних виданнях. Тим дивніше виглядала публікація подібного матеріалу в «Tygodnik Powshechny», впливовому краківському часописі переважно католицького та культурного спрямування, який, однак, всіляко підтримував Україну під час помаранчевої революції. Серед його публікацій того часу — інтерв’ю з президентом Польщі Александром Квасневським про його участь у врегулюванні конфлікту, абсолютно приязне інтерв’ю з Юлією Тимошенко. Окрім того, 1 березня цього року Україна нагородила журналістів «TP» Малгожату Ноцунь та Анджея Бжежєцького премією «Золоте перо» за висвітлення подій в Україні.

Перша реакція на статтю — настороженість. Чи говорить це про зміну настроїв у Польщі, про зміну ставлення самих поляків до українців, яке останнім часом відчутно змінилося в бік позитиву? А якщо взяти до уваги те, що «Tygodnik Powshechny» в основному читають поляки, налаштовані на підтримку «правіцових» партій (які мають всі шанси перемогти на майбутніх парламентських виборах), то постає питання про курс майбутнього польського уряду щодо України. Чи знайде в ньому втілення запропонована «нова політика»?

Однак ситуація прояснилася дуже швидко. Уже наступного дня після публікації матеріалу на ИноСМи.ru бурю здійняла польська преса. Насамперед — «Tygodnik Powshechny», який заперечив публікацію матеріалу на шпальтах видання.

У зверненні журналістів газети до колег із Польщі, України, Росії й інших країн колишнього СРСР вказується, що «Tygodnik...» ніколи не друкував і ніколи не мав наміру друкувати тексту, підписаного Маріаном Калуським. Журналісти вважають сам факт розповсюдження цього матеріалу маніпуляцією, якщо не провокацією. Вони запевняють, що ніколи не поділяли антиукраїнських поглядів, і навіть навпаки. Звернення журналістів завершується фразою: «Разом нас багато!» Стаття Маріана Калускі, поляка, що проживає в Австралії і відомий своїми крайнє правими поглядами та критикою всіх політичних сил у Польщі, насправді висіла на інтернет- форумі порталу onet.pl, із яким «ТР» співпрацює, однак не відповідає за його наповнення, відтак погляди, які на ньому висловлюються не є позицією редакції. З’ясування стосунків із ИноСМИ.ru спочатку не дали ніякого результату — працівники порталу намагалися довести, що мали право публікувати матеріал під лого «ТР» і відмовилися зняти його.

Однак варшавському виданню «Gazetа Wyborcza» пощастило більше — в результаті перемовин особисто з головним редактором ИноСМИ.ru Ярославом Огнєвим, журналістам вдалося з’ясувати, що до розміщення даного матеріалу прямий стосунок має МЗС Росії. «Це прикра помилка. Мені дуже шкода. Ми не маємо спеціалістів із питань Польщі, рідко розміщуємо переклади з ваших газет. Найчастіше з’являються матеріали, в яких зацікавлене наше МЗС. Один із наших співпрацівників запропонував нам цю статтю. Неважливо, хто це...», — сказав Огнєв.

Ці слова викликали масу гнівних відгуків на форумі «GW». «Катинь теж була «прикрою помилкою», — рефлективна реакція поляка на російське втручання. Олії у вогонь підлили повідомлення з «Tygodnika Powshechnego» про те, що їхній сервер «упав» від масової хакерської атаки, в результаті чого вони виявилися відрізаними від зовнішнього світу й не могли розіслати спростування до українських колег. Польські експерти схильні вбачати в цій ситуації «тінь» відомих російських політтехнологів, що працювали під час виборчої кампанії в Україні. На цій версії, власне, і зупинилися. Відтак у польських ЗМІ з’явилися заклики до польського МЗС «розібратися» з російськими колегами, оскільки така ситуація негативно впливає на імідж Польщі. А тим часом провокаційний антиукраїнський матеріал на сайті ИноСМИ.ru і досі присутній, змінили тільки посилання — з «Tygodnik Powshechny» на загальний портал «Wirtualna Polonia» і дату (18 березня).

Відтак тепер маємо зовсім інше питання. Навіщо і кому ця провокація була потрібна?

Польські коментатори відразу наголосили на тому, що iнтернет-видання ИноСМИ.ru досить близьке до російської влади. Відтак, у Польщі не сумніваються, що за інцидентом стояла Росія, і що все це ілюструє справжню російську політику. Мета цієї провокації досить очевидна — «охолодити» позитивні українсько-польські емоції після помаранчевої революції і закинути сумнів щодо щирості дружніх намірів поляків стосовно України як з огляду лобіювання її інтересів у ЄС, так і ставлення до її незалежності та неподільності. Таким чином певні сили в Росії хотіли вбити двох зайців — дошкулити Україні за її «непокірність» хоча б морально, заодно нагадавши, що думки про «старий» її поділ між Польщею та Росією не забуті. З іншого боку — «помститися» Польщі за її аж надто активну участь у врегулюванні конфлікту (свого часу президент Росії Володимир Путін прямо порадив президенту Квасневському зайнятися своїми, а не українськими справами — фактично, він був єдиним із закордонних учасників «круглого столу», хто розбирався в українських реаліях і сприяв розв’язанню конфлікту), підірвавши її авторитет в очах українців.

Однак «за двома зайцями» угнатися не вийшло через ту ж таки «прикру помилку». Якщо ця провокація таки справа рук російських політтехнологів, то вони вочевидь втрачають кваліфікацію. Розміщувати антиукраїнський матеріал під логотипом проукраїнського «Tygodnikа Powshechnego» справді було безглуздо. Якби ИноСМИ.ru одразу послались на «Wirtualna Polonia», особливих запитань не виникло б — цей сайт прихильний до крайнє правих сил у Польщі. А в такому виконанні все занадто швидко розкрилося, причому суттєво зашкодивши і так не надто позитивному іміджу самої Росії в Польщі, натомість надавши зайву можливість полякам продемонструвати свою прихильність до українців.

За наявною у «Дня» інформацією, аналіз цього інциденту з боку фахівців варшавського Центру східних досліджень засвідчив, що подія була дуже схожою на те, що на Заході зараз називають «network- war», тобто, «війна у мережі». Може йтися про те, що таким чином російські спецслужби протестували методи ведення такої війни — вперше на території країни з Центральної Європи, члена Європейського Союзу. Метою такого тестування могло бути банальне вивчення реакції з тим, щоб іти далі. «Tygodnik Powszechny» могло бути обрано через відносно незалежну позицію тижневика, через яку він не може сподіватися на велику підтримку польської влади, яка зараз сама переживає дуже скрутну внутрішньополітичну ситуацію.

Зрозуміло, що цей інцидент досить груба провокація, спрямована проти Польщі й України. Втім, Україні з цієї ситуації також варто винести свої уроки. По-перше, протрансльована в матеріалі «публіцистика» залишає певне неприємне відчуття. По-друге, абсолютно очевидно, що — попри всю провокативність — поглядів, викладених у статті, можуть дотримуватися різні політичні сили за межами України. Зовнішньополітична кон’юнктура в нинішньому висококонкурентному світі — річ мінлива. І те, що сьогодні виглядає як провокація, завтра може бути однією з моделей політики. По-третє, хоч би як неприємно було це визнавати, деякі тези статті від імені «польського тижневика» грунтуються на реальних проблемах і вразливих місцях української держави та суспільства. Тому лише опора на власні сили, своє економічне зростання та політичну ефективність є найкращим захистом від подібних «політтехнологій».