Кінець колективної безвідповідальності?

Отже, спочатку, за словами Р. Кухаренка, забудовник подав на затвердження проект робіт у будинку по провулку Рильського, яким передбачалися тільки реконструкція і розширення даної будівлі — фітнес-центр ніде не фігурував. Попередній дозвіл було отримано, що дозволяє розробляти технічну документацію й остаточно затверджувати реконструкцію — після усунення всіх зауважень, зроблених експертною комісією. В останньому варіанті документації фітнес-центр раптово з’явився: після його розгляду, стверджує голова Управління, інвестору було запропоновано або привести документи до первинного вигляду, або подавати їх на узгодження «Держбуду» і керівництву заповідника. Затвердження будівництва вищезазначеними структурами, говорить Р. Кухаренко, не було отримане, а, значить, очевидний факт свавілля. Те, що ні дирекція заповідника, ні Управління до певного моменту не знали про незаконні роботи, що ведуться біля будинку, пояснюється Русланом Кухаренком досить просто. Першій, за його словами, заважала побачити будівництво власна огорожа території — про «сусідів» дирекція дізналася тільки після того, як близько 20 метрів стіни завалилося у розритий грунт. Те, що за весь час «розкручення» скандалу навколо Софії керівництво заповідника фігурувало досить рідко, за його словами, також можна пояснити: за твердженням Р. Кухаренка, інвестор виділив заповіднику компенсацію у розмірі 368 тис. грн. Саме Управління, говорив він, не могло знати про ситуацію, що склалася, хоч би тому, що, наприклад, археологи, які отримали від інвестора дозвіл провести розкопки, відкритий лист державним органам з проханням дозволити «копання» (такий порядок) адресували не Управлінню, а відділу з охорони пам’ятників Міністерства культури.

Крім проблем біля заповідника, чимало їх і на його території. Поважний вік Софії передбачає щорічно колосальні «вливання» у роботи з підтримання її у належному вигляді. Однак замість того, щоб спрямовувати кошти, виділені бюджетом на протиаварійні роботи, часто керівництво Софії проводило лише косметичний ремонт, нарікав Р. Кухаренко. Хоч тут же зазначив, що фінансова заявка заповідника і сума, що реально отримується ним, м’яко кажучи, відрізняються одна від одної. На його погляд, якби Закон дозволив передати Софію на баланс столиці (хоч би на декілька років), київський мер знайшов би кошти на підтримку пам’ятника. Однак багато спеціалістів вельми сумніваються, що саме такий хід вирішить проблеми заповідника. Свій сумнів учений секретар Всеукраїнського товариства охорони пам’ятників історії і культури Олена Титова, наприклад, підкріплює фактом розкрадання стародавніх курганів у заповіднику Китаєво. Заповідник, між іншим, закріплено все за тим же Управлінням, говорить вона.

Нині будівництво у районі Софії закрите. Учора на місці подій побував віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко, який провів першу міжвідомчу комісію і заслухав усі сторони, що мають безпосереднє відношення до справи. Засідання трохи нагадувало футбольний матч: кожний з присутніх (чиновники з Мінкультури і Міськадміністрації, товариство з охорони пам’ятників, дирекція заповідника) у своєму звіті поспішив відзначити, що «бити на сполох» його відомство стало ще на самому початку цієї непривабливої історії, зокрема, надсилало тривожні листи до інших структур, відповідальних за стан пам’ятників, але відповіді так і не дочекався. Перший заступник столичного мера Іван Фоменко висловився не менш радикально, ніж двома днями раніше голова Управління з охорони пам’ятників Міськадміністрації: насамперед «не додивилося» керівництво Софії, яке пустило все на самоплив після отримання від інвестора значної суми. У свою чергу директор заповідника Неля Куковальська нагадала: оскільки держава подавала заявку на внесення пам’ятника до списку ЮНЕСКО, вона брала на себе фінансові зобов’язання щодо його утримання. Ці зобов’язання виконуються надто мляво і далеко не у повному обсязі — навіть на видання каталогу (випуск якого державою не передбачається вже 18 років) довелося шукати кошти у меценатів. У цих міжвідомчих дебатах поставив крапку віце-прем’єр, який нагадав чиновникам Міськадміністрації про те, що, згідно з Законом, будь-які роботи в охоронній зоні заповідників (мається на увазі навіть «нешкідлива» для Софії надбудова мансарди на будівлі по провулку Рильського) повинні узгоджуватися з Кабінетом Міністрів.

Резюме В. Семиноженка було так. Комісія з нагляду, що складається з представників усіх Міністерств і відомств, що були присутні, інспектуватиме стан унікального пам’ятника як мінімум раз на квартал. До 30-го серпня повинні сформувати проектну документацію з усунення всіх можливих загроз Софії, на основі якої до одного з найближчих засідань Кабміну буде підготовлено комплексну програму, що враховує і реальну фінансову потребу заповідника. Також при Мінкультури буде створено централізовану службу, яка й відповідатиме за пам’ятники — якщо цей крок буде зроблено, напевно, можна буде поставити крапку в питанні колективної безвідповідальності.

Залишається додати, що вже складено акт на підставі порушення Закону «Про охорону культурної спадщини...», забудовнику пред’явлено фінансові претензії, розмір яких може коливатися у межах від однієї до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів. Більш того, підрядчик робіт, ТОВ «Будсервіс», швидше за все, буде позбавлено ліцензії на проведення будь-яких робіт на території Києва. Досить оригінально висловився з приводу того, що відбувається, представник інвестора Володимир Кучмієнко: ажіотаж навколо Софії створено на емоціях, які обійшлися як мінімум у півмільйона гривень. Свою ж «самостійність» інвестор пояснив і зовсім невигадливо: забудовники, не чекаючи офіційного дозволу, намагалися встигнути до осені (поки не піднялися грунтові води, що ускладнило б роботи), оскільки піклувалися виключно про… людей, які могли б оздоровитися у фітнес-центрі, що не відбувся на сьогодні.

Головний підсумок засідання, напевно, полягає у тому, що тепер В. Семиноженко налаштований не допустити жодної забудови у столиці без попереднього заслуховування думок представників професійної громадськості.