Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

КОМЕНТАРI

27 січня, 00:00

Борис ТАРАСЮК, голова комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

— Рік Польщі в Україні повинен сприяти подальшому розумінню польським суспільством — українського, а українським — польського. Потреба в цьому виникає у зв’язку з численними соціологічними опитуваннями. Польська громадська думка значно повільніше змінює своє ставлення до українців, аніж українська щодо поляків. Я покладаю великі сподівання на те, що цей рік підвищить через заходи в Україні обізнаність польського суспільства про українців. Можливо, це сприятиме руйнації стереотипів, які існують в польському суспільстві щодо жителів сусідньої держави. Звичайно, хотілося б також сподіватися, що цей рік сприятиме подоланню можливих негативних наслідків від зміни статусу партнерів — Польща стане членом ЄС. Уже зараз експерти прогнозують серйозні втрати з українського боку, тому треба використати цей рік для того, щоб інтенсифікувати діалог і знайти рішення, які можуть мінімізувати втрати для українців і для поляків. Звичайно, варто використати цей рік і для того, аби інтенсифікувати обмін між поляками та українцями на предмет запозичення позитивного досвіду поляків в їхній адаптації до умов НАТО, а також підготовці до вступу в ЄС. Цей досвід є неоціненним: було б помилкою не скористатися ним. Це основні елементи, які, я сподіваюсь, принесли б користь для обох країн. Упродовж двох попередніх років (Року України в Росії та Року Росії в Україні. — Ред. ) і фактично, і формально простежувалося домінування Росії, відбувався крен у бік Москви в зовнішній політиці України. Хотілося б сподіватися, що Рік Польщі в Україні, як і Рік України в Польщі, відновлять рівновагу в зовнішній політиці України на користь іншого стратегічного партнера та на користь стратегічного курсу на інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури. Це не означає, що Україна має відвернутися від Росії: ми повинні продовжувати розвивати добросусідські, взаємовигідні, рівноправні стосунки з Росією, але якщо вже ми оголосили два роки роками особливих стосунків з Польщею, яка є нашим стратегічним партнером, то, очевидно, тут ми повинні досягти більших позитивних результатів, ніж досі. Польща для України є не просто стратегічним партнером. Не можна порівняти партнерські взаємини, скажімо, між Україною та США, Україною та Росією зі стратегічними партнерськими взаєминами між Україною і Польщею. Неодноразово згадувалося відоме висловлювання, що не може бути незалежної Польщі без незалежної України, так само як і незалежної України не може бути без незалежної Польщі. Для Польщі Україна важлива з геополітичного погляду, важливо, щоб наша держава була самостійною, незалежною, демократичною, стабільною. Тому що поляки, як і українці, мають негативний досвід від контактів із колишнім Радянським Союзом. Треба розуміти бажання поляків, щоб, по-перше, Україна не стала частиною нової імперії з будь-якою назвою. По-друге, для поляків Україна є дуже важливим торговельним партнером. По-третє, в Польщі та в Україні проживають великі українська та польська громади, які фактично реалізують людський зв’язок між двома країнами. Україна для поляків — важлива транспортна артерія: йдеться про російський газ, залізниці, потенційно дуже важливий нафтовий проект «Одеса — Броди — Плоцьк». Україна дедалі більше стає важливим партнером для Польщі в геополітичних питаннях. Маю на увазі участь у миротворчих операціях не лише в Європі, але й за її межами, як наприклад, у Іраку. Поляки як ніхто розуміють значення України для участі в об’єднаній Європі. Звісно, тут першу роль відіграють національні інтереси Польщі, але поляки зацікавлені в тому, щоб єдиний європейський простір простягнувся далі за східні кордони Польщі — на всю Україну.

Януш ОНИШКЕВИЧ, екс-міністр національної оборони Республіки Польща, представник Центру міжнародних відносин (Варшава):

— Україна повинна дуже ясно визначити свої політичні цілі. Сподіваюся, що рішення, яке Україна вже прийняла два роки тому, про інтеграцію до структур НАТО, буде підтверджене рішучими конкретними кроками. Вважаю, що Рік Польщі в Україні може допомогти зрозуміти українцям, навіщо Польща так стрімко хотіла увійти до ЄС. Наші національні цілі настільки схожі на українські, що для рішення й досягнення цих цілей Україна, на мій погляд, повинна йти тим самим шляхом — шляхом інтеграції до об’єднаної Європи, щоб відігравати важливу роль у цій сім’ї націй. Для нас стабільна, багата Україна — дуже важливий чинник не тільки з практичного, але й з історичного погляду. Для поляків Україна — не тільки стратегічний партнер, це — стратегічний друг. Для нас Україна — це також наша спільна історія й зовсім не маленька частинка нашого серця.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

— На сьогоднішній день і з боку Польщі, і з боку України мають бути переглянуті напрямки діяльності численних державних і недержавних організацій, які сьогодні існують. Скажімо, міждержавна комісія з питань співробітництва між Україною та Польщею, очевидно, повинна працювати в новому форматі, тому що тепер зовнішньоекономічна політика Польщі буде формуватися не у Варшаві, а у Брюсселі, що пов’язано зі вступом Польщі до Євросоюзу. Другий момент: необхідно активізувати співпрацю на рівні підприємницьких структур, причому зробити цю співпрацю не формальною, а так би мовити інформаційно насиченою і для цього, звичайно, необхідно поліпшувати інвестиційний клімат в Україні. По-третє, ми повинні вивчати досвід Варшави не тільки в запровадженні, але й у реалізації відповідних норм, які наблизили Польщу до Європейського Союзу. Із приводу прогнозів про втрати України після вступу Польщі до ЄС, хотів би зазначити, що в історії Євросоюзу були періоди, які умовно називалися періодами єврооптимізму і періодами єропесимізму. Мені здається, що просто мова йде про певний циклічний процес. Думаю, що це виклик, з яким Євросоюз впорається. Які проблеми при цьому виникнуть, це питання залишається багато в чому відкритим. На сьогодні перед ЄС стоять дві дуже складні проблеми. Перша — забезпечення реальної інтеграції нових членів у Євросоюз. Друга проблема пов’язана з прийняттям конституції ЄС.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати