Комуністи проти «реформаторів»

Учора і сьогодні в Україні під прапорами компартії звучали гасла протесту проти росту тарифів на житлово-комунальні послуги. Від «правлячого режиму» вимагали оголосити мораторій на їхнє підвищення, припинити судове переслідування боржників, що мають доход нижче прожиткового мінімуму; заборонити відключення газу та електрики в квартирах незаможних родин, повернути систему державних дотацій житлово- комунальному господарству, заборонивши приватизацію обленерго і повернувши в держвласність усі раніше приватизовані енергорозподільчі підприємства.

В цілому наявне прагнення лівих скористатися складною ситуацією в передвиборних цілях. Однак справжня глибина проблем, які існують в галузі енергетики і житлово-комунального господарства, така, що її, природно, не «підняти» у запалі мітингових пристрастей та обвинувачень.

Уряд намагається зробити це своїми методами. Зокрема, наприкінці вересня Кабінет Міністрів доручив відомствам розробити законопроект про стягнення з населення пені за несвоєчасну оплату електроенергії. Це визначено розпорядженням «Про затвердження плану заходів щодо реалізації довгострокової тарифної політики на оптовому ринку електроенергії» від 26 вересня 2001 р. Щоправда, при цьому уряд робить (очевидно, спеціально для сьогоднішніх демонстрантів) застереження: створюваний проект може бути поданий на розгляд Верховної Ради у місячний термін «після повного погашення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплатах».

Розпорядження передбачає поступове підвищення тарифів на електроенергію для населення до 100% вартості її виробництва та передачі в період до 2004 року, ліквідацію пільг з оплати електроенергії для окремих категорій споживачів і впровадження механізму адресних дотацій для пільговиків, що залишилися. (За даними Нацкомісії з регулювання електроенергетики, рівень тарифів на електроенергію для населення сьогодні відповідає 70% фактичної вартості її виробництва та передачі).

Втім, говорити про наявність довгострокової державної політики в галузі енергетичних і житлово-комунальних тарифів, а тим більше, про державну політику в галузі енергетики можна лише з чималою натяжкою. Нагадаємо, що заплановане на 20 вересня голосування з приводу Закону про оптовий ринок електроенергії перенесено на невизначений термін. Як вважають експерти, це продиктовано відсутністю в уряду сформованої думки про цей закон, на який Президент Леонід Кучма 30 липня наклав концептуальне вето, побоюючись, що він призведе до підвищення тарифів на електроенергію, монополізацію закупівель дешевої електроенергії окремими постачальниками і споживачами, а також зруйнує систему розподільних рахунків енергоринку. Разом iз тим, ряд колишніх керівників ПЕК та енергокомпаній підтримали закон, вважаючи, що він передбачає створення конкурентного середовища на енергоринку, що, зокрема, підвищить ефективність роботи електроенергетики та її інвестиційну привабливість. Чи здатні демонстранти, під якими б прапорами вони не виходили на вулицю, внести конструктивні пропозиції в цей діалог?

До речі, чималу лепту в нерозв’язання цього питання внiс попередній уряд Ющенка- Тимошенко. Саме тоді чехардою «новацій» на енергоринку та обіцянками закордонним інвесторам підвищити ціни на електроенергію було закладено «гарну базу» для нинішніх протестів. Хоча, звичайно, зараз навряд чи хтось візьме на себе відповідальність за ситуацію, що склалася.

Тим часом галузь потребує коштів, інакше вона стане просто небезпечною. Достатньо сказати, що вже цілком вичерпали свій ресурс 98% енергоблоків теплових електростанцій. Зношеність енергомереж країни, за даними Мінтопенерго, призвела до того, що технологічні втрати електроенергії в них складають 20% її транспортованої кількості та постійно зростають: у 1996 р. вони складали трохи більше 12%, а сьогодні в таких областях як Хмельницька, Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Херсонська, Одеська доходять до 36—44%. За оцінками експертів, Україна щорічно втрачає в електромережах електроенергію, для виробництва якої необхідно до 10 млрд. кубометрів газу.

Представники енергопостачальних компаній вважають, що чималу частку в загальних технологічних втратах електроенергії складають так звані «комерційні» втрати — неврахована електроенергія, що була поставлена споживачам. В результаті постійно знижується рентабельність української енергетики. Так, середній показник рентабельності українських обленерго в першому півріччі склав майже «мінус» 7% (проти «мінус» 2,3% — за аналогічний період минулого року). Поряд з високими втратами в мережах, енергетики пояснюють свої низькі фінансові результати недостатнім розміром тарифів на передачу електроенергії. На їхню думку, зростаючі втрати електроенергії, що чинять чималий тиск на тарифну політику, можна знизити, зокрема, шляхом удосконалення роботи зі споживачами і заміни приладів обліку. Однак це просто неможливо за нинішнього рівня тарифів.

А ще наші енергетичні біди, очевидно, багато в чому пов’язані з масовим розкраданням енергетичного майна. Це явище набуло надзвичайного характеру і унеможливлює стабільну роботу енергосистеми. Незалежна галузева профспілка енергетиків України навіть звернулася з цього приводу до керівників держави. «Якщо облдержадміністрації не нададуть підтримки енергетикам, третина електромереж в областях не будуть належним чином підготовлені до роботи в осінньо- зимовий період 2001—2002 років, — стверджує профспілка і попереджає, що це «перекреслить надії на стале енергопостачання». За інформацією представників енергопостачальних компаній, розкрадання майна в електромережах особливо активізуються під час відключень споживачів від електроенергії в осінньо-зимовий період.

Це замкнуте коло, мабуть, можна розімкнути не інакше як шляхом наведення порядку: в обліку, в платежах, в техніці, що транспортує енергію від виробників до споживачів, і навіть в охороні відповідних об’єктів. Енергетики запевняють, що після цього ріст цін припиниться, та електроенергія навiть подешевшає.

Але чи потягне населення чергове підвищення енергетичних і багато в чому похідних від них житлово-комунальних тарифів? Відповідаючи на це питання «Дня» лідер фракції СДПУ(о) у парламенті Олександр Зінченко сказав: «Наш погляд на цю проблему такий. Ми визнаємо, що існування тарифів у їхньому нинішньому вигляді не дає можливості піднімати та вирішувати численні проблеми житлово-комунального господарства, обновляти основні фонди цієї сфери. І якщо у нас так і не буде можливості підняти тарифи, то це означатиме загибель галузі в цілому. Але тут для нас важливо, якими кроками й у якій послідовності проходитиме процес цього підвищення. Якщо населенню, особливо його найменш захищеним верствам, не буде попередньо підвищено заробітну плату, то ми проти зростання тарифів. Якщо ми фіксуємо, заморожуємо зарплати та пенсії, а тарифи піднімаємо, то соціальна криза неминуча. Нам абсолютно ясно, що будь-які рішення у цій сфері повинні спочатку передбачати ріст соціальних витрат, поліпшення соціальних стандартів і лише потім — через місяць-два — рішення питання про перегляд комунальних платежів. Якщо ж зробити навпаки, то ми матимемо надзвичайно гостру соціальну ситуацію, і я не можу виправдати адміністраторів, котрі через свої служби не попередили населення про ріст комунальних тарифів, вчасно не надали людям, які цього потребують, працівникам бюджетної сфери — вчителям, лікарям, військовим — адресної допомоги. Усі ці питання повинні розглядатися в комплексі і не можуть розв’язуватися окремо одне від одного».

«Розсьорбувати цю кашу» в передвиборний період доведедеться уряду Кінаха.

Втім, судячи з висловлень голови Держкомітету з будівництва, архiтектури та житлової полiтики Валерія Черепа, запас кабмінівського оптимізму в цьому питанні ще не вичерпано. За його словами, у нинішньому році держава виплатить субсидії на оплату житлово-комунальних послуг родинам з низьким сукупним доходом майже на мільярд гривень. Надалі чинну схему збираються переглянути для того, щоб зробити допомогу більш адресною та виплачувати її у вигляді реальних грошей, які можна було б витратити як на безпосередню оплату послуг, так, скажімо, і на придбання сучасних лічильників, використання яких помітно знижує і витрати ресурсів і, відповідно, суми, виплачувані по рахунках житлово-комунальних організацій. В.Череп також розповів «Дню» про наміри Держкомітету домагатися упорядкування і навіть зниження окремих видів житлово-комунальних послуг. Адже загальна заборгованість населення житлово-комунальній сфері на сьогодні складає 6,7 млрд. гривень. Зрозуміло, що підвищення тарифів за нинішнього рівня життя може призвести лише до нарощування цієї цифри. «У цьому випадку на якомусь етапі ми можемо взагалі зруйнувати систему житлово-комунального господарства», — вважає голова комітету. Вихід він вбачає в тому, щоб реструктуризувати борги населення за умов одночасного реформування житлово-комунальної сфери, спрямованого на те, щоб зробити всі послуги і тарифи на них економічно обґрунтованими і зрозумілими населенню.

Як сказав В.Череп, виводячи людей на демонстрації, комуністи хочуть нажити політичний капітал, але краще б вони та їхні прихильники прилучилися до конструктивної дискусії.