Лукашенко продаватиме Іранові зброю. Російську

Президент Білорусі Олександр Лукашенко, котрий прибув з офіційним візитом у Тегеран, несподівано заявив про готовність співробітничати у військово-технічній царині.

До цього протягом місяця президентська команда категорично відкидала таку можливість, аби не загострювати й так складні відносини зі США та Заходом, які проводять політику заборони військового співробітництва з державами войовничого ісламу. "Такої угоди ми не готували й не готуємо", - переконувала журналістів заступник міністра закордонних справ Ніна Мазай. Хоча "Вашингтон таймс", відома контактами із ЦРУ, вже заздалегідь докладно змалювала таємні плани Мінська.

Білорусь збирається надати Тегеранові потужності для ремонту авіатехніки й вузли для танків. При цьому "Вашингтон таймс" допускає, що Лукашенко представляє в цій угоді не так свою державу, як Росію, котра визнає за краще підраховувати дивіденди, а не "заплямовувати мундир" відкритим співробітництвом з Іраном.

Вочевидь, Білорусь, котра торік несподівано увійшла до першої десятки світових торговців зброєю, є своєрідним "підставним лицем" для російського ВПК і - так чи інакше - регулярно фігурує у скандалах, пов'язаних із сумнівними оборудками.

Напередодні іранського візиту перший заступник міністра оборони Білорусі Михайло Козлов сказав: "Ми не хочемо ставити залізну завісу перед Іраном". Однак при цьому він пояснив, що торгувати зброєю Мінськ не може з однієї простої причини: нічим. Адже Білорусь не виробляє зброї, а спадщину Радянської Армії розпродано вже до 1996 року.

Сам Лукашенко оцінює свій візит до Ірану як відповідь Заходові та США на спроби блокувати державу, котра не поділяє їхніх поглядів на проблему прав людини.

Незапрошуваний до Європи Лукашенко цього року відвідав, не рахуючи російських регіонів, Югославію, Сирію, Іран. "Звичайно, президент їде туди, куди його запрошують, але він також їде туди, куди йому цікаво, і до країн, які понад усе цінують свій суверенітет", - пояснив цю географію міністр закордонних справ Іван Антонович.

Білорусь, проводячи курс на інкорпорацію до складу Росії, однак уміє цінувати суверенітет і національні звичаї: коли представник уряду Ірану приїжджав до Мінська, на злітній смузі традиційні хліб-сіль йому піднесли не білоруські дівчата у віночках, а (вперше в історії держави!) двоє білявих парубків. Жінкам-журналісткам було відмовлено у присутності на прес-конференції з поваги до ісламу.

Мінськ