Любі авантюристи
У книгарні «Є» відбулася презентація книжки з довгою назвою: «Авантюра, або Практичні реалії мандрів по-бідняцьки. Еротично-політичний документальний калейдоскоп». Автор підписується псевдо Артем Чапай, а в житті він називається Антон Чап’як. Журналіст, лівак, активіст громадського руху «Збережемо старий Київ», бере участь у радикальних акціях проти незаконних забудов. 2006-го, недовчившись у Києво-Могилянській академії, Артем-Антон подався у дійсно авантюрну, дуже далеку мандрівку — Америкою. Експедиція розтяглася на півтора року, маршрути пролягли не тільки по США, а й по Мексиці, Кубі, Белізі, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа. Ось, власне, звіт про ті півтора року — суміш нотаток подорожнього з інтимним щоденником — і вийшли у світ «Авантюрою».
Політичні заворушення та ідеологічні суперечки. Прекрасні до нереальності краєвиди. Прекрасні та палкі дівчата. Галюциногенні гриби. Весела біднота. Бундючні буржуа. Безумні аристократи. Моря і океани. Гори і шосе. Кольори, для яких немає слів. Сто пудів кохання. Молодість.
«Авантюра» цілковито вкладається у річище модного нині захоплення писанням щоденників, нотаток про мандри та іншими автобіографічними жанрами. По суті, подібних «авантюр», як добре пошукати, можна чимало знайти у всесвітній Мережі: перевага Чапая-Чап’яка у тому, що він, зрештою, надав записам у своєму інтернет- блозі ознак певної літературності. А втім, навряд чи то можна вважати новим словом у красному письменстві. Читати книжку цікаво завдяки особистому темпераменту автора, а також через саму подорож. Бо ж не всім випадає попоїздити по таких далеких краях, та ще й тривалий час, і не туристом, а в малобюджетному, так би мовити, варіанті: заробляючи собі на хліб на випадкових роботах, знаходячи прихисток у добрих людей або просто неба у наметі. Фактично отакий собі звичайний — ну хіба що більш- менш політично освічений — хлопець у досить незвичних обставинах; немає особливої дистанції між автором і читачем, і це читачеві так само подобається. Для мене ж важливе трохи інше.
Так, це не є велика література, насамперед це документ. А документ часто- густо свідчить не тільки про те, що в ньому записане, а й про контекст — соціальний, мистецький, часовий. «Авантюра» засвідчує появу в Україні ось саме таких цілковито нових людей, як Артем, — громадян своєї країни, однак водночас і громадян світу. Це та справді вільна генерація, яка знає свої права і вміє боронити їх; хлопці та дівчата, які легко можуть знайти мову з ровесниками хоч у Штатах, хоч у Белізі, хоч в Індії, вони вміють думати самостійно, і якщо навіть помиляються, то мають розум, аби не накидати свої помилки комусь, вони люблять жити і цінують смак життя.
Мені хотілося б бути з ними, але достатньо знати, що вони такі є і що в Україні їх чимдалі більше, і країна, яку вони побудують, буде щасливіша, ніж та, яку маємо тепер.
