Майбородівська рапсодія
Кожен із них залишив величезний доробок прекрасних творів, що прославили нашу культуру. Георгій Іларіонович писав академічну музику, а Платон Іларіонович прославився в українській естраді і як аранжувальник українського фольклору. Обидва брати були неймовірно талановитими, дружніми. Вони навіть народилися в один день — 1 грудня, тільки Георгій на п’ять років старший за Платона. Навчалися в одного педагога в Київській консерваторії — українського класика Льва Миколайовича Ревуцького, ставши гідними продовжувачами його традицій. Майбородівські твори не застаріли. Їх люблять слухачі. Досі багато провідних колективів і співаків виконують їх у концертах, записують на радіо і ТБ.
Вечір пройде в двох відділеннях. Спочатку прозвучать арії і фрагменти з опер «Ярослав Мудрий», «Тарас Шевченко», «Арсенал», «Милана», які написав Георгій Іларіонович спеціально для Київського оперного театру. Саме на цій сцені їх вперше поставили.
Друга частина програми нагадає публіці найпопулярніші пісні, створені Платоном Іларіоновичем. На вечорі виступить Роман Майборода — соліст Національної опери, продовжувач творчої династії, син і племінник композиторів. Поет Борис Олійник був побратимом обох братів, він автор текстів багатьох пісень. Анатолій Мокренко був першим виконавцем цілого сузір’я майбородівських творів. У вечорі візьмуть участь Симфонічний оркестр опери, Хор українського радіо та ТБ, який нині носить ім’я Платона Майбороди, солісти — Світлана Добронравова, Петро і Павло Приймаки, Ольга Нагірна, Оксана Дика, диригенти — Володимир Кожухар, Іван Гамкало й інші.
Напередодні концерту мені вдалося поговорити з вдовою Платона Іларіоновича Тетяною Василівною Майбородою.
— Як ви познайомилися з Платоном Іларіоновичем?
— Це сталося випадково в кафе 9 червня 1956 року. Дату я добре запам’ятала, оскільки, надалі, ми її завжди відзначали, як день нашої першої зустрічі. Платон Іларіонович зайшов випити кави в перерві між зйомками фільму «Близьке і далеке». До речі, там уперше прозвучала пісня «Ми підем, де трави похилі», яка стала пізніше дуже популярною. Коли композитор дізнався, що я співачка, то запросив на концерт, а потім взяти участь у гастролях на Івано-Франківщині. Я пісень Майбороди не знала, оскільки на той час нещодавно приїхала з Ленінграда. Він дав мені ноти і тексти. У наших репетиціях брав участь поет Андрій Малишко. Це були прекрасні дні. Така тепла творча атмосфера, що здавалося — гори можна звернути... Як все ж таки швидко летить час. Минуло 47 років із моменту нашого знайомства. Тепер мені залишилося берегти пам’ять про Платона Іларіоновича. Я щаслива, що його пісні звучать не тільки в Україні, а й за кордоном.
— А чи була в нього улюблена пісня?
— Була. Вона називається «Якщо ти любиш», написана на слова Нагнибіди для хору. Є чудовий запис, зроблений капелою «Думка» та Симфонічним оркестром під керiвництвом прекрасного диригента Костянтина Арсенійовича Симеонова. До речі, в 1964 р. він першим виконав оперу «Тарас Шевченко» Георгія Майбороди.
— Які стосунки були між братами?
— Платон Іларіонович дуже любив і поважав свого старшого брата. Вони товаришували все життя. Цінували мистецтво один одного. Вони були споріднені душею. Першим помер Платон Іларіонович у 1989 р., а Георгій Іларіонович пережив брата всього на три роки. Його син Роман Георгійович став народним артистом, лауреатом Шевченківської премії, солістом Національної опери. Я вважаю, що він перший баритон нашої країни.
Нещодавно поет Леонід Тендюк (чоловік постійного концертмейстера Платона Іларіоновича Елеонори Пірадової) передав мені вірша, присвяченого Майбороді. У ньому такі проникливі рядки: «Неначе ластівки, усілись густо на папері ноти, // із серця випурхнули і защебетали. // Куди летіти, навіть не питали, // В людські осели подалися, в них радість і печаль переплелися. Ласкаві ластівки пісні крилаті, // ви поселилися у кожній хаті. // Давно, хто вас зростив, немає, // а пісня все щебече, не вмирає»...
