Майстер проти порожнечi
Більшість гостей, насамперед Леонід Кравчук, озвучили думку про необхідність створення у Києві персонального музею і художню школу Івана Марчука. А його тезко Євген Марчук, добре знайомий із творчістю художника, чиїм шанувальником він давно є, і якого пов’язують з Іваном Степановичем теплі людські відносини, теж підтримав цю ідею. Більше того, пообіцяв задіяти всі доступні йому механізми влади заради якнайшвидшого вирішення цього питання.
Художник прямо зараз готовий принести у дар місту 150 своїх полотен — лише б знайшлися гідні умови для їх зберігання й експонування. Пропозиція Івана Марчука, поки що спрямована у порожнечу, зачіпає дійсно серйозну проблему. Не можна ігнорувати того факту, що Київ (та й Україна загалом) на сьогодні переживає справжній художній підйом. Велика кількість імен, різноманітне і плідне співіснування стилів і шкіл, розквіт галерей — яскраві тому підтвердження. Прогавити цю епоху, розтринькати її спадок було б неприпустимим, катастрофічним марнотратством. Однак нині у своїй країні жоден художник, незалежно від маститості, регалій чи таланту, практично не має шансів на постійну експозиційну присутність, на відрадну будь-якому артистичному серцю музеєфікацію. Залишається лише сподіватися, що дар Марчука-художника за сприяння видатних політиків стане першим кроком до здійснення справді великої і благородної мети — створення Музею українського сучасного мистецтва.
