Момент істини для арабського світу
Після повалення режиму Саддама Хусейна стають ясними масштаби його жорстокого ставлення до іракського народу. Розкопують братські могили, відкривають камери тортур. Величезна кількість іракців відкрито розповідає жахливі історії про вбивства та зникнення дорогих їм людей.
В інших арабських державах політичне керівництво і засоби масової інформації намагаються не надто говорити про ці аспекти правління Саддама. І вони мають причини уникати таких тем.
Найкращим часом відносин Саддама з арабським світом була ірано-іракська війна у 1980-х роках. Напад Саддама на Іран заспокоїв побоювання арабських режимів щодо можливого експорту ісламської революції Іраном під керівництвом Аятолли Хомейні. Покійний монарх Йорданії король Хусейн надав Саддаму допомогу в інспектуванні ліній фронту. Країни Перської затоки, особливо Саудівська Аравія та Кувейт, запропонували йому фінансову та інформаційну підтримку.
Впливові елементи єгипетського суспільства, такі як армія, бізнесмени, журналісти та ідеологічні групи, також відіграли помітну роль у наданні підтримки Саддаму у війні проти Ірану. Єдиним винятком у цьому вияві солідарності арабських країн щодо дій Саддама була Сирія. Її колишній лідер, президент Хафез аль Асад, став на бік Ірану.
Жорстокість Саддама у самому Іраку також грала на руку його сусідам. Він пригноблював шиїтів — традиційних опонентів сунітських режимів у регіоні, придушував курдів, що було вигідно Туреччині та Сирії, яка має свою досить численну — і непокірну — курдську меншину. Справді, придушуючи будь-який натяк на демократію або політичну опозицію в Іраку, поліцiйна держава Саддама повністю усувала ризик можливого поширення інакомислення на сусідні країни.
Саддам чудово розумів, як можна використати багатство та вплив для придбання друзів за межами Іраку. Для досягнення своїх цілей він використав нафтові ресурси країни, надаючи значні знижки Йорданії та Сирії, які були у складному економічному становищі, забезпечуючи собі таким чином їхню прихильність.
Саддам також зосередив свою увагу на засобах масової інформації в арабському світі, усвідомлюючи їхню силу у сфері формування й контролю громадської думки. Саддам витрачав величезні суми, купуючи політиків, журналістів, письменників й артистів в Іраку, арабських країнах та за їхніми межами. За допомогою налагодженої системи взаємодії органів безпеки та засобів масової інформації Саддам фінансував безліч газет і журналів, обдаровуючи їх сумами, неймовірними для простих арабських журналістів.
Система взаємодії політики, спецслужб та засобів масової інформації постійно діяла. Арабські письменники й артисти, запрошені на влаштовані Саддамом культурні заходи, незмінно мали приємні сюрпризи, відкриваючи роздані як подарунки портфелі, набиті пачками доларів. Тим, до кого Саддам особливо прихильно ставився, випадали набагато більші дарунки: особняки, розкішні апартаменти, автомобілі останніх моделей тощо.
Десятки арабських інтелектуалів мали подібні стосунки з Саддамом. В арабському світі багато хто з цих людей є літературними знаменитостями, ідолами кіно та зірками засобів масової інформації. Знайдені нещодавно документи свідчать про те, що сотні таких людей отримували гроші й подарунки від Саддама та його поплічників.
У центрі цієї системи були культурні організації, створені Саддамом у столицях арабських та інших країн світу. Посольства Іраку відігравали роль центрів масової інформації нарівні з їхньою іншою менш привабливою функцією вiдсліджування дисидентів усіх політичних гатунків. Єдиним завданням цих щедро фінансованих організацій було «продавати» Саддама Хусейна за кордоном і дискредитувати його опонентів.
Я знаю за власним досвідом, як складно було запропонувати альтернативний погляд на Ірак та його культурне життя. З групою колег я організував невелику культурну групу, яка працювала без будь-якої підтримки ззовні. Ми пройшли через безліч випробувань, намагаючись опублікувати наші твори або зробити огляд життя іракського суспільства. Я пам’ятаю, скільки зусиль було докладено, перш ніж вийшов у світ наш перший літературний огляд «Al-Badeel» («Альтернатива») понад двадцять років тому в перші роки вимушеного заслання в Лівані.
В арабському регіоні Саддам маніпулював почуттями й настроями людей, постійно міняючи ідеологічний раціон, що складався зі світських, ісламістських і націоналістичних гасел. Усе це він увінчав закликом визволити Палестину «від ріки до моря», тобто знищити Ізраїль, перевершивши у своїх закликах самих палестинських лідерів. Саме Саддам власною рукою додав слова «Бог великий» на іракський прапор.
Саддам також доручив своєму заступнику Іззату Ібрагіму очолити так звану «кампанію за віру». Кампанія мала слугувати кільком цілям, включаючи придушення вільного світського мислення. У ширшому плані вона була задумана, аби залучити на свій бік арабів і мусульман за допомогою пустих, але помпезних заяв. На жаль, багато арабів, як можновладців, так і звичайних людей, зловилися на цей гачок.
Сьогодні, після падіння режиму Саддама, Ірак має підвести риску під десятиріччями фізичного насильства й культурного тиску. Іракцям доведеться переглянути такі поняття, як націоналізм, суверенітет та ісламське суспільство, які ніколи критично не вивчалися. Те, як арабський світ відреагує на становлення нового Іраку, а також те, чи зможе він визнати свою частку відповідальності в тому, що відбувалося в Іраку за Саддама, дасть нам точне уявлення про те, якого роду арабських суспільств слід чекати в майбутньому.
Авед НАСІР — іракський поет, який усе ще перебуває у засланні в Лондоні, де займається літературною й редакторською діяльністю.
