Мустафа ДЖЕМIЛЬОВ: Сподіваюся, ніхто не скаже, що у кримських татар «поїхав дах»

Як відповідачів НРКТ просить притягнути: Україну — як державу, що проводить політику геноциду й етноциду проти кримськотатарського народу й незаконно володіє та розпоряджається його національною територією, а також Російську Федерацію, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Республіку Білорусь, Туркменістан, Азербайджан, Грузію, Вірменію, Молдову, Литву, Латвію, Естонію — як правонаступників СРСР. Позовну заяву надіслано в ООН, Раду Європи, Гаазький міжнародний трибунал, Організацію ісламської конференції, Лігу арабських держав СНД.

Для з’ясування «історії питання» й по коментарі кореспондент «Дня» Тетяна КОРОБОВА звернулася до Мустафи ДЖЕМІЛЬОВА — голови меджлісу, народного депутата України:

— У кожного народу, коли він живе в демократичній державі, є різні партії, громадські організації, які в тих чи інших питаннях мають різні позиції і навіть діаметрально протилежні точки зору. У цьому плані кримські татари не виняток.

— Угруповання НРКТ є однією з трьох невеликих політичних організацій, викоханих свого часу радянським КДБ і протиставлених основному кримськотатарському національному руху.

За радянської доби стрижнем їхньої позиції була установка: для вирішення кримськотатарських питань потрібно звертатися тільки до ленінської партії й уряду і ні в якому разі не підтримувати акції правозахисників. І основна їхня діяльність за компартійних часів полягала в тому, що вони збирали підписи під петиціями, витриманими у вірнопідданському дусі, і викривали нас як антирадянськи налаштованих людей, котрі «дискредитують кримських татар в очах радянського народу і цим перешкоджають поверненню їх на батьківщину».

НДПК-ешники завжди прагнуть наблизиться до влади. Та позаяк вони дуже непопулярні в народі, влада їх використовує, але особливо не наближає. Нині їхнім основним ворогом є меджліс. Причому в угрупованні НДКТ є люди, котрі балотувалися в меджліс, але не були обрані. І тоді представницький орган народу став для них «ворогом». Коли в нас була національна квота в 14 мандатів, жоден із членів НДКТ не пройшов на виборах у Верховну Раду Криму — вони набрали 3–4%. Тоді вони почали говорити про фальсифікацію і про те, що квота — це неправильно.

Загалом уловити будь-яку логіку в їхніх діях і заявах важко. Однак те, що вони активно і стабільно стараються виступати проти меджлісу, подобається багатьом: і комуністам, і проросійським шовіністам, і, як не дивно, представнику Президента в Криму Кисельову, котрий завжди з задоволенням цитує їхні заяви проти меджлісу. Особливу любов НДКТ має і з боку Грача, а починалося це ще тоді, коли Леонід Іванович був великим компартійним керівником.

Проте в останніх діях НДКТ вже є логіка й розрахунок. Вони добре знають, що ухвалення Верховною Радою України й підписання Президентом конституції Криму викликало велике роздратування в народі. Передусім тим, що українські власті спокійно позирають на те, як грубо нехтують нашими правами. Не вирішується практично жодне з наших питань, тож угруповання НДКТ, користуючись моментом, вирішило виступити з заявою й розширити, як то кажуть, свій електорат.

Однак я не даватиму оцінку цьому документу. Ну, буває... Адже є серед українців сили, які, приміром, виступають проти незалежності України. На цій підставі ми ж не говоримо, що в українців «поїхав дах». Сподіваюся, не скажуть такого і про нас лише через те, що в нас є таке екстравагантне угрупованнячко...

У багатьох організаціях, до яких апелює НДКТ, про них уже знають, і ставлення відповідне. А коли хтось чогось не зрозуміє — тоді, як завжди, телефонуватимуть до нас, у меджліс.