На кого нарікати?

Україна може не отримати допомогу від Міжнародного валютного фонду, якщо не мінімізує ризики подальшого зростання потреб країни у кредитуванні. Про це повідомляється на сайті МВФ. Про цю загрозу днями говорив і перший заступник керівника Секретаріату Президента України Олександр Шлапак. Для того, щоб виділити черговий транш, Фонд висунув українському уряду низку умов: підняти ціни на газ для громадян, переглянути систему оподаткування і пенсійних виплат, уникати підвищення соціальних витрат. Владі України належить усіма силами перешкоджати нарощуванню бюджетного дефіциту, ефективніше використовувати резерви й додаткові заходи регулювання, вирішити питання з проблемними «Надра Банком» і Укрпромбанком. Тому МВФ виступає за посилення незалежності центрального банку.

Але в Україні топ-темою останніх днів став скандал навколо НБУ. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявляє: «Виявлені серйозні факти, які можуть бути використані для притягнення до відповідальності за згоди Генеральної прокуратури вищих посадових осіб Національного банку України». «Ми маємо достовірні факти про конкретні дії конкретних посадових осіб вищого керівництва Національного банку під час усіх цих фінансових афер», — запевнив Луценко й закликав Президента України Віктора Ющенка навести лад у Нацбанку. «Або вони стабілізують курс валюти, припиняють грабіж населення, нічим не підтверджений із фінансової точки зору, або — час сушити сухарі», — ставить свій ультиматум міністр, хоча, мабуть, розуміє, що його дії можуть принести значно більше шкоди, ніж дії керівників НБУ. «Політика Національного банку взагалі вимагає тиші, — визнає відомий своєю нестриманістю міністр, а утриматися від гучних заяв усе-таки не може: — Але, на жаль, останнім часом у цій тиші відбуваються масові зловживання, розкрадання коштів обчислюється вже сотнями мільйонів». При цьому головний міліціонер країни, що клявся раніше утримуватися від участі в політичній боротьбі, явно виходить на «виборчу» стежку. «У мене створюється враження, що валютний курс стає не стільки фінансовим показником, скільки політичною технологією для дестабілізації політичної ситуації в Україні за сценарієм Секретаріата Президента».

Безпрецедентна атака на Національний банк і Президента, «яка явно зрежисирувана в одному центрі, має на меті відвернути увагу від проблем із невиконанням цих обіцянок, наповненням бюджету, різким погіршенням рівня життя громадян», заявляє прес-служба Глави держави. У заяві зазначається: якщо міліція володіє конкретними фактами зловживань, то вони повинні бути пред’явлені у встановленому законом порядку. Прес-служба президентського Секретаріату пояснює, що мета цієї атаки — «посіяти серед людей недовіру, розгубленість, посилити девальваційні настрої — і тим самим розхитати й завалити банківську систему». І відразу викладається позиція Президента в цьому скандалі: «Глава держави вірить у те, що банківська система гідно витримає цю кризу, незважаючи на будь-який політичний тиск».

Мабуть, упевненість Президента передається і голові Нацбанку Володимиру Стельмаху. Передчуваючи атаку, він ще у понеділок зібрав журналістів на прес-конференцію і почав із твердження про те, що стабільність національної валюти і її курс відносно долара та євро — це зовсім не одне й те саме. Стельмах упевнений, що стабільність гривні, за яку НБУ, згідно з Конституцією, відповідає, вимірюється її купівельною здатністю на внутрішньому, а не на міжнародному ринку. І НБУ, на думку його голови, з завданням підтримки купівельної здатності гривні на належному рівні цілком справляється. Якщо за дев’ять місяців минулого року вона впала більше ніж на 13,4%, то за такий самий період цього року — менш ніж на 7,8%. «Це говорить про те, що стабільність національної валюти навіть виросла», — стверджує голова НБУ. І ще він дав невелику довідку для тих, хто все ще по-радянському вважає спекуляцію злочином. Спекулянт, за Стельмахом, це той, хто «оцінює майбутнє, але діє раніше, ніж воно настало».

Чи розуміють ці азбучні істини там, де готувалася ця атака на Нацбанк? Скоріш за все, це не є для них таємницею. Чим же насправді викликані такі серйозні обвинувачення? Цілком імовірно, що нинішнім курсом національної валюти дуже незадоволені близькі до уряду імпортери. З іншого боку, прибічники уряду мають підстави побоюватися зміцнення експортерів, для яких позитивний реальний обмінний курс гривні створює на міжнародному ринку певні переваги, що дає можливість фінансувати відповідні політсили. Та, мабуть, головне, що непокоїть критиків Нацбанку, — це те, що нинішнє падіння курсу національної валюти є дзеркалом стану економіки. І в нього їм зовсім не хочеться заглядати.