На «євроатлантичному фронті» без змін?..
Ситуація із внесенням правок до Воєнної доктрини, схоже, добігла свого логічного кінця. Край «доктринній історії» поклали останні офіційні коментарі, надані Радою нацбезпеки та міністром оборони, які пояснили, що європейська та євроатлантична інтеграція залишаються пріоритетними напрямами зовнішньої політики Києва. Неофіційні коментарі не заперечують такого формулювання, однак дають деякі «залаштункові» пояснення причин виникнення доволі чутливої події для іміджу країни на міжнародній арені.
ЦІЛКОМ ОФІЦІЙНО
Воєнна доктрина з внесеними до неї Леонідом Кучмою змінами, підтверджує незмінність курсу України на істотне поглиблення відносин з НАТО і Євросоюзом. Про це мовиться в коментарі апарату РНБОУ, текст якого було поширено у вівторок. Сам указ Президента Леоніда Кучми, зокрема, що вносить зміни до Воєнної доктрини країни, «повною мірою узгоджується з основними нормативно-правовими актами, що регламентують політику держави в сфері зовнішньої політики, національної безпеки й оборони». «Йдеться насамперед про прийнятий Верховною Радою Закон «Про основи національної безпеки України», постанови «Про основні напрямки зовнішньої політики України», «Про взаємини України з НАТО», «Про взаємини України з ЄС», а також про затверджену рішенням РНБО від 23 травня 2002 року Стратегію України щодо НАТО», — зазначено в коментарі. «Зазначені документи визначають стратегічні цілі і задачі нашої держави. У них міститься положення про вступ України до НАТО і ЄС, і ця мета продовжує залишатися найважливішим зовнішньополітичним пріоритетом, спрямованим на середньо- і довгострокову перспективу», — відзначає РНБО. Разом з тим, йдеться в коментарі, затверджена указом Президента Воєнна доктрина — «документ, розрахований не на довгострокову перспективу». Нова редакція Воєнної доктрини (затвердженої указом від 15 червня) готувалася з розрахунком на схвалення в ході Стамбульського саміту Комісії Україна—НАТО рішення про приєднання України до програми НАТО «План дій щодо членства» і одержання нею статусу країни-кандидата. Тому в неї були включені відповідні положення, що конкретизували можливості країни протягом найближчих років стати повноправним членом Альянсу. Це ж стосується і наших взаємин з ЄС: передбачалося, що в Плані дій Україна—ЄС будуть конкретизовані перспективи двосторонніх відносин у сфері нацбезпеки й оборони в контексті нашого прагнення одержати членство в цій організації», — мовиться в коментарі.
Міністр оборони Євген Марчук також підкреслює, що оновлена Воєнна доктрина не змінює стратегію країни і напрям на євроатлантичну інтеграцію. «Життя змінилося, внесено корективи і відпрацьовано нову редакцію військової доктрини. Пройде час, не знаю, 5 або 10 років, буде нова редакція доктрини», — сказав Марчук у програмі «Саме Той» на Першому національному каналі. Він відзначив, що доктрина — документ не парламентського рівня, «де дуже важко усе дається», а президентського затвердження, оскільки визначає тактичні елементи на певний час. «Але є речі стратегічні, тому, якщо згадати стратегію Україна—НАТО, це указ Президента 2002 року, то стратегія ця не змінена і євроатлантична інтеграція як напрямок залишилася», — підкреслив міністр оборони. За словами Марчука, у новій редакції військової доктрини України залишилися всі основні напрями співробітництва з НАТО. «Євроатлантична інтеграція, співробітництво з НАТО, орієнтація на критерії НАТО, досягнення цих критеріїв, План дій Україна— НАТО, інформаційне забезпечення в Україні подальшого співробітництва з НАТО, співробітництво в рамках Партнерства заради миру, нові ініціативи, активне співробітництво в Середземному морі — усе це залишається», — підкреслив Марчук.
Міністр нагадав, що й високі представники НАТО і ЄС не змогли назвати дат — реальної перспективи членства України в цих організаціях. «Ми йшли до Стамбульського саміту і говорили, що варто було б розглянути можливість переходу на нову якість співробітництва України з НАТО, але потім почалися різного роду сигнали про те, що не сподівайтеся на нову якість, у вас є і так достатній режим». Відповідаючи на питання, чи йде Україна до НАТО, міністр сказав: «Україна йде сама до себе. Україна створює свій рівень, рівень армії, реформованих Збройних сил. Багато країн НАТО сьогодні є орієнтиром для України». Марчук також відзначив, що в зв’язку зі змінами у Воєннiй доктрині, План дій Україна—НАТО на 2004 рік не зазнає змін, а в ряді напрямів навіть активізується, що передбачено й указом від 15 липня.
Офіційні представники НАТО, так само як і Євросоюзу розповсюдили цілком збалансовані коментарі, в яких не містилося ані критики рішення Києва, ані тим більше підтримки. У Росії, зрозуміло, прихильно поставилися до кроку Києва, назвавши його таким, що носить «збалансований характер». Про це, зокрема, повідомили в Департаменті інформації та преси МЗС РФ. «Визначення основних напрямів зовнішньої політики є внутрішньою справою кожної держави. Водночас слід зазначити, що відносини Росії з Україною, з якою нас поєднують узи стратегічного партнерства і з якою неухильно поглиблюються політичний діалог, а також співробітництво в торговельно-економічній сфері, повинні активно розвиватися й у військово-політичній області», — відзначили в МЗС Росії. «Позитивні тенденції і у цьому напрямі очевидні, що можна тільки вітати», — сказали в МЗС. «У зв’язку з цим збалансований характер нової військової доктрини буде, безсумнівно, відповідати національним інтересам України, інтересам наших країн», — повідомили в Департаменті інформації і преси.
ЦІЛКОМ НЕОФІЦІЙНО
Неофіційні коментарі фактично не відрізняються від офіційних заяв. Проте містять чимало цікавих доповнень до того, про що не говорять «вголос». Численні експерти, справді, визнають, що Київ схвалив відповідне рішення під тиском неготовності західних партнерів до більш глибокої співпраці. Однак, вони звертають увагу, що вимогливість НАТО та ЄС з’явилася не на порожньому місці — Україна добровільно взяла на себе зобов’язання, прописані, наприклад, у Плані дій та Цільовому плані Україна-НАТО на поточний рік. Так само без жодного примусу Україна визначила за свій пріоритет повноправне членство в Альянсі та Євросоюзі. Конкретні дати щодо приєднання до цих організацій лежать цілком в площині готовності окремої держави відповідати основоположним критеріям, досягнення яких і призводить до вступу.
Поінформовані джерела, наближені до російського МЗС, стверджують, що в Москві не сильно перейнялися видозмінами зовнішньої політики Києва. Росіяни визнають, що було створено лише сприятливий фон для перебування в Україні президента Володимира Путіна, однак ніхто всерйоз не сприйняв правки до Воєнної доктрини. Росіяни, як стало відомо «Дню», прагнуть більших гарантій від Києва у відданості «східному вектору», а не декларацій, яких достатньо вже чули як на Сході, так і на Заході...
У зв’язку з внесенням правок до Воєнної доктрини із проблемами довелося зіткнутися керівництву Польщі. Польські аналітики звертають увагу на розгубленість своєї верхівки, яка виступала головним прибічником зближення України із НАТО та ЄС. Опозиція цієї країни накинулася на президента Александра Квасневського зі звинуваченнями, мовляв Київ скомпрометував «східну політику» Варшави, яка зазнала, виходячи з останніх подій, повної поразки. Так, за повідомленням радіо «Полонія», заступник маршалка польського Сейму Казимєж Міхал Уяздовський заявив, що у відносинах Києва та Варшави, замість реальних дій, переважала «політика жестів та бенкетів», політика, «зосереджена на себелюбстві президента Польщі, а не на реальному стані безпеки».
Реакція офіційних чинників Польщі виявилася досить спокійною. Міністр закордонних справ країни Влодзимеж Цимошевич, зокрема, зазначив, що внесення змін до доктрини не означає відмови України від свого прагнення інтегруватися до ЄС та НАТО, а тому Варшава й надалі проводитиме політику, мета якої полягає у зближенні України з західними структурами. Між тим, джерело, наближене до польського уряду, учора повідомило «Дню», що «Україна недооцінює здібностей російського керівництва, яке не задовольниться лише деклараціями з боку Києва». За словами співрозмовника газети, Росія намагатиметься в передвиборний період отримати якомога більше гарантій прихильності Києва до «східного вектора».
...Вибори вирішують усе. Таке формулювання є фактично лейтмотивом усіх коментарів. Зовнішньополітична карта дуже часто стає вирішальною в передвиборних кампаніях, однак обіцянки, дані в цей період, не завжди реалізовуються в поствиборний період. Як у Росії, так і на Заході мають добре розуміти, що заяви, які, очевидно, неодноразово лунатимуть в ході кампанії, носитимуть почасти тактичний, короткостроковий характер. Багато чого проясниться після виборів. Саме тоді чимало залежатиме від пропозицій, які зможе надати новому керівництву України НАТО або ЄС...
