Нафтова геополітика
Зважаючи на те, що Росія — по суті, країна третього світу (яка експортує сировину, щоб заплатити за готові товари з «просунутого» першого світу), багата на корисні копалини і володіє ядерною зброєю, — її головний інструмент для втілення геополітичних зазіхань — контроль над енергетичним краном. Зрештою, спочатку нафтопровід побудували через Україну, щоб забезпечити залежність Європи від радянської нафти, а пострадянська Росія прийняла проект будівництва обхідного газопроводу через Білорусь, щоб «вирвати один із отруйних зубів українського тризуба». Після того, як Україна відповіла створенням ГУУАМ і будівництвом нафтопроводу до польського кордону, щоб протистояти явним сьогоднішнім і майбутнім загрозам її незалежності, Росія запропонувала подати Україні, яка переживала фінансові труднощі, руку допомоги, перетворивши нафтопровід на відгалуження основного шляху, що залишиться в руках Росії через енергетичний транспортний консорціум. В Україні, на жаль, вистачає людей, котрі вважають, що проект, націлений на забезпечення національної незалежності, слід оцінювати тільки з погляду тимчасової економічної вигоди.
Самі по собі економічні аргументи можуть бути переконливими. Але насправді важливе тут питання незалежності України — чи хоче вона стати повноправною європейською нацією, досить привабливою і важливою для держав-членів європейських і атлантичних структур, інтеграцію, з якими вона, як передбачається, вибрала як базову стратегію? Або ж стати залежною від країни, яка для Європи є тимчасовим партнером та вічним «другим»? Важливість того, яке рішення приймуть сьогодні, важко переоцінити, тому що головний факт сучасної геополітики — те, що у найближчому майбутньому світова економіка буде зав’язана на нафті, невідновлюваному ресурсі, який ставатиме все ціннішим у міру свого виснаження. А коли нафта закінчиться, залишаться відносини, структуровані у ті часи, коли вона ще текла рікою, подібно до того, як посткомуністичні відносини між колишніми радянськими республіками забарвлені радянським досвідом. Нафта — не єдина сфера, в якій українське суспільство пов’язане минулим. І йому доведеться вирішувати, наскільки воно повинне пристосуватися до радянської спадщини і наскільки — може собі дозволити з нею порвати. Але нафта — надзвичайно важлива складова цього ширшого вибору. Іншими словами, те, яким шляхом піде Україна в майбутньому, серйозно залежатиме від того, у якому напрямку потече нафта між Одесою і Бродами.
Випуск газети №:
№63, (2003)Рубрика
Панорама «Дня»