Народження українського електровоза
Як виявилося, непомітно для простих смертних пасажирів ця проблема тривалий час залишалася вразливим мiсцем залізничників. З усього «електровозного» парку в 705 одиниць 576 (тобто 82%) вже давно мали перебувати на заслуженому відпочинку. А 237 із них і зовсім збільшили для себе амортизаційний термін на 10—15 років. Один новий імпортний електровоз обходиться «Укрзалізниці» в 2,5—3 мільйони доларів. А щоб більшість їх знаходилася у нормальному стані, треба нi багато нi мало 90—105 мільйонів доларів на рік. Словом, у необхідності розробки «свого» не сумнівався ніхто. У 1993 році Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про розробку і виробництво магістральних вантажних і пасажирських електровозів», і вітчизняні вагонобудівники втілили його в життя. А крім цього, ще й вирішили, що український електровоз повинен перевершувати не тільки російські, грузинські і чеські (ці електровози нині курсують Україною), але й навіть деякі західні. Судіть самі. Зі слів конструктора даного електровоза, директора Iнституту електровозобудівництва Віктора Браташа, західні зразки він перевершує за потужністю, силою тяги, а отже, — і за продуктивністю, при цьому залишаючись максимально економним. Враховуючи могутнє рекуперативне гальмо, в українському електровозі повернення енергії становить 10—15%, а на деяких ділянках — і до 25%. Наявність мікропроцесорної системи діагностики дозволяє оперативно визначати технічний стан машини в процесі експлуатації. На екрані пристрою відбивається вся інформація про контрольовані параметри. А в разі досягнення критичних значень диво-техніка посилає машиністу попереджувальні сигнали.
Крім цього, як кажуть розробники, українському електровозу властиві і принципово нові характеристики, які розглядаються як винахід вітчизняних учених. Наприклад, це дистанційна електронна система гасіння пожежі, а також екіпажна частина. Сидіння машиніста тут відповідає стандартам стосовно вібрації на робочому місці, в кожній секції електровоза встановлено санвузол із водонагрівачем для умивальника. Влітку використовується система конденсації повітря, а взимку — калориферне опалювання. Максимальна швидкість машини — 100 кілометрів на годину, але, зі слів В. Браташа, експерименти при швидкості в 120 кілометрів також пройшли успішно.
Щоправда, конструктори електровоза так і не наважилися повідомити, скільки ж коштів у нього вкладено. Обмежилися тільки невизначеним: «Дешевше, ніж західні аналоги». І ще додали, що термін окупності у вітчизняного — 3,5 року, на відміну від десятирічного терміну західних.
