Наше літо надзвичайних ситуацій
Це літо пов’язане з надзвичайними погодними ситуаціями в Росії, Пакистані, Китаї, Європі, Арктиці — що не згадай. Але чи пов’язано це якимсь чином з глобальним потеплінням і чи варто в цьому звинувачувати викиди в атмосферу в результаті людської діяльності?
Хоча це й не може бути науково доведено (або спростовано, якщо на те пішло), що глобальне потепління викликало який-небудь конкретний надзвичайний випадок, ми можемо сказати, що воно, мабуть, робить багато видів екстремальних погодних умов частішими й суворішими.
Протягом декількох тижнів центральна Росія була в лещатах найстрашнішої за всю історію спеки, яка, либонь, стала причиною тисяч смертей. У результаті посухи й жари безконтрольно бушувало більш як 500 лісових пожеж, заповнюючи Москву димом і загрожуючи декільком ядерним об’єктам. Уряд Росії заборонив експорт пшениці, що призвело до зростання світових цін на зерно.
Тим часом Пакистан бореться з безпрецедентною повінню, яка вбила понад тисячі чоловік і від якої постраждали ще мільйони людей. У Китаї в результаті зсувів на сьогодні загинуло понад тисячі чоловік і було знищено більш ніж мільйон будинків. У меншому масштабі європейські країни — такі, як Німеччина, Польща та Чеська Республіка, також пережили серйозні повені.
Тим часом, глобальна температура в останні декілька місяців була на найвищому рівні за час 130-річних спостережень. Арктичний морський крижаний покрив досяг свого найнижчого рівня в липні за всю свою історію. У липні й серпні в Гренландії обірвалися дві величезні глиби льоду.
Чи пов’язані між собою ці події?
Погляд лише на окремі екстремальні явища не розкриє причини, як декілька сцен з фільму не розкривають його сюжет. Але погляд у ширшому контексті, а також логіка фізики, можуть допомогти зрозуміти важливі частини сюжету.
Це десятиліття було відзначене цілою низкою приголомшливих крайнощів. 2003 року найстрашніша спека на пам’яті сучасників побила попередні рекорди температури з великим відривом і викликала 70000 смертей у Європі. 2005 року найстрашніший ураганний сезон, який коли-небудь бачили в Атлантиці, спустошив Нью-Орлеан і побив рекорди за кількістю й інтенсивністю штормів.
2007 року по всій Греції бушували безпрецедентні лісові пожежі, які майже знищили давні руїни Олімпії. А північно-західна арктична дорога, уперше на пам’яті сучасників була вільною від льодів. Торік у Австралії після посухи й рекордної спеки в результаті лісових пожеж загинуло більш ніж 100 чоловік.
Цей блок подій, що виходять за рамки рекордів, міг би бути просто дивною смугою невдач. Але це вкрай невірогідно. Набагато вірогідніше те, що винуватець — це потепління клімату, наслідок цього десятиліття, яке стало найгарячішим у всьому світі, принаймні за тисячу років.
Усі погодні умови обумовлені енергією, і в результаті сонце забезпечує нас цією енергією. Але найбільші зміни в енергетичному балансі землі за останні сотні років сталися через накопичення в атмосфері парникових газів, які обмежують вихід тепла в космос. У зв’язку з викидами в результаті спалювання викопних видів палива, зараз у атмосфері міститься на одну третину вуглекислого газу більше, ніж у будь-який інший час, щонайменше за мільйон років, як це показали останні буріння льоду в Антарктиді.
Зміни в енергетичному балансі планети, викликані змінами сонячної активності, принаймні в 10 разів менше. І вони йдуть у неправильному напрямі: останніми роками сонце було найтьмянішим з початку супутникових вимірів, початих у 1970 році. Таким чином, коли відбуваються безпрецедентні екстремальні погодні явища, головний підозрюваний, природно, — це найбільші атмосферні зміни, які сталися за останніх 100 років, викликані викидами в результаті діяльності людини.
Неважко зрозуміти той факт, що спека, така, як у Росії, стала частішою й екстремальнішою в умовах глобального потепління. Екстремальні опади також стануть частішими й інтенсивнішими в теплішому кліматі внаслідок ще одного простого факту з фізики: тепле повітря може містити більше вологи. За кожен градус Цельсія потепління, в насичених повітряних масах міститься на 7% більше води, готової випасти з дощами. З потеплінням також зростає ризик посух: навіть там, де опадів не стає менше, підвищений випар висушує ѓрунти.
Ефект двоокису вуглецю може змінити переважаючу модель циркуляції атмосфери, що може посилити надмірну жару, посуху або дощі в деяких районах, зменшивши їх у інших. Проблема в тому, що скорочення тих крайнощів, до яких ми вже добре адаптовані, дає лише скромні вигоди, тоді як нові крайнощі, до яких ми не пристосовані, можуть мати руйнівні наслідки, як показали недавні події в Пакистані.
Події цього літа показали, наскільки вразливі наші суспільства перед пов’язаними з погодою крайнощами. Але те, що ми бачимо зараз — це наслідки глобального потепління всього на 0,8 градуса Цельсія. При швидких і рішучих діях ми можемо обмежити глобальне потепління в цілому до 2 градусів за Цельсієм. Навіть це потепління зажадає величезних зусиль по адаптації до екстремальних погодних умов і підвищення рівня моря, які потрібно докладати вже зараз.
За слабких дій, на кшталт тих, які були обіцяні з боку урядів в Копенгагені в грудні торік, ми будемо на шляху до глобального потепління до 3-4 градусів за Цельсієм. Це, безумовно, перевершує можливості до адаптації багатьох співтовариств і екосистем. Якщо взагалі не вживати жодних заходів, то до кінця цього століття планета може нагрітися на 5-7 градусів за Цельсієм, а згодом і ще більше. Свідома дорога в цьому напрямку — це безумство.
Ми повинні дивитися фактам у обличчя: викиди парникових газів, принаймні частково, винні в крайнощах цього літа. Чіплятися за надію, що все це випадково й обумовлено природою — це наївно. Сподіватимемося, що це літо крайнощів стане пробуджуючим в останню хвилину дзвінком як для політиків і корпорацій, так і для громадян.
Стефан РАМСТОРФ — професор фізики океанів в університеті Потсдама та член німецької консультативної ради з питань глобального потепління. Його остання опублікована книга має назву «Кліматична криза» (написана в співавторстві з Девідом Арчером).
