Насмішили
Найнуднішим питанням з усіх можливих я вважаю мовне. Не те щоб навіть розмова, а лише перші ознаки, так би мовити, натяки на присутність такої розмови викликають щось на кшталт оскоми.
Хоча й на цій топтаній стежинці інколи трапляються справжні перли, такі собі іскорки, котрі дещо урізноманітнюють це сіре буденне життя.
Наприклад, мигнула новина минулого тижня: Апеляційний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України № 20 від 16 січня нинішнього року про обов’язкове дублювання, озвучення або субтитрування українською мовою всіх іноземних фільмів. Ну то нічого, нічого. Звична історія. А ось коли підоспіла реакція публічних осіб, стало набагато цікавіше.
Отже (вчитуємося повільно, кожне слово смакуємо), член фракції «Наша Україна» В’ячеслав Кириленко збирається рекомендувати уряду оскаржити в касаційному порядку рішення Київського апеляційного суду. Пан В’ячеслав поважно аргументує: «вона (тобто постанова. — Д.Д. ) не забороняє жодної іншої мови в кінопрокаті — російської й іншого, але дає можливість українській мові також з’явитися в кінопрокаті». Поки що стримуючись, починаємо ставити риторичні запитання.
Цікаво, чи функціонує пам’ять пана В’ячеслава за принципом старого комп’ютера? Ну, тобто, «завис», коли цю фразу говорив. Або ж забув якісь очевидні речі, теж зрозуміло — збій трапився. А може, шановний депутат бере додаткові (бо основні має за місцем роботи) уроки театральної майстерності. І якраз йому дали завдання розіграти етюд «невинна дитинка, що вперше потрапила в політику». Тоді — залік!
І хто ж це в уряді буде це, як його… в касаційному порядку? Просто примружте очі і спробуйте на хвилинку уявити. Дмитро Табачник? Та в нього ж спеціалізація трохи інша: не касації, а контрасигнації, а також просто асигнації у значній кількості. Микола Азаров, який до української культури має таке ж відношення, як і до культури загалом? Янукович? Клюєв? Толстоухов?! Або весь регіонально-соціалістичний уряд гуртом?!! Отак от візьмуть і оскаржать… Мовляв, давайте нам фільмів укрмовою та побільше!
Сміх, та й годі…
Але головний регіт ще попереду.
Адже спричинила такий вердикт Апеляційного суду, за повідомленням агенції «Главред», заява Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні. Мовляв, ще на початку року її президент Михайло Соколов бідкався-побивався: «Документ про субтитрування поставив дистриб’юторів під серйозний економічний удар. Нас зобов’язують у рамках державної програми дублювати фільми українською мовою. Але якщо це державна програма, то мають бути хоча б якісь гроші й від держави. Ми не проти дубляжу. Але ми не можемо зрозуміти, чому ця державна політика — за наш рахунок? У середньому, 100 кінотеатрів України за рік отримують майже 150 мільйонів гривень. Iз цієї суми ми платимо податки, зарплати, прокатну плату. А тепер від нас хочуть ще й 50 мільйонів гривень на рік на дубляж. Ми не в змозі це робити!»
Ой, боюся… гигавка почнеться. Від кожного слова… Марк Твен відпочиває, Петросян йде на пенсію (до речі, давно пора)…
Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні? І в якій же Україні вони той кінематограф розвивають? Я, мабуть, зовсім від життя відстав, адже з такою пафосною назвою кінематограф у вищезгаданій країні на літеру «У» давно вже повинен квітнути всіма барвами.
Так ви, значить, українські у нас? А як же це так виходить, що всі ваші копії поголовно везуть сюди прямо з Москви? І всі вони московськими ж конторами куплені, там таки продубльовані російськими виконавцями (часто-густо надзвичайно паскудно), і в Москві, перш ніж потрапити до нас, уже по тижню-два демонструються? А на світовий ринок напряму вийти, свіжого кіна купити, конкурентів випередити, глядачів здивувати, тобто свої безпосередні дистриб’юторські обов’язки виконати, це як, нічого? Чи теж не в змозі?
То про який розвиток ідеться? Про розвиток кіна в Росії, чий ринок таким чином приростає ще й ринком сусідньої держави? Так чим же ви, любі дистриб’ютори, тут займаєтеся? Тим, що героїчно є філіалами російських прокатних компаній, га?
Звичайно, не в змозі. Бо нічого і не робите. І не збираєтеся.
Гумористи, блін.
