НАТО не говорить про дати, а лише про результати,

Сьогодні в українському МЗС відбудеться презентація чергового Цільового плану Україна — НАТО на 2006 рік. Цей документ нещодавно було затверджено Указом Президента України — Віктором Ющенком. Які перспективи вступу України до НАТО після парламентських виборів, які відбулися наприкінці березня? У чому відмінність нинішнього Цільового плану від попередніх трьох? Про це в інтерв’ю газеті «День» розповів директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Мішель ДЮРЕ.

— Минулого року українська влада заявляла, що розраховує після парламентських виборів підвищити відносини між Україною та НАТО до рівня Плану дій щодо набуття членства в Альянсі (ПДЧ). Чи виправдані ці очікування?

— Я думаю, що сьогодні ніхто не може прямо відповісти на це запитання. У нас зараз є один інструмент, розпочатий минулого року — інтенсифікований діалог. Ми його розвиваємо, проводимо багато зустрічей, обмінюємося досвідом і детально роз’яснюємо, що треба здійснити для членства в НАТО. Країнам, які входять до Альянсу, треба ще подивитися, які рішення будуть прийняті новою українською владою щодо євроатлантичної інтеграції. Такі питання повинні обговорюватися в демократичній атмосфері. Зараз очевидно, що в Україні є демократія, що вибори пройшли дуже добре. Тепер ми в очікуванні рішень уряду.

— Відомий британський експерт Джеймс Шерр назвав дві перешкоди, які не дозволяють Україні перейти до ПДЧ: можлива участь в уряді Партії регіонів та неготовність українського суспільства. У країнах НАТО поділяють таку думку?

— По-перше, на відміну від незалежних експертів, ми не можемо коментувати внутрішню політику і процеси, які відбуваються в Україні. Хоч, звичайно, ми за ними уважно стежимо. По-друге, перехід до додаткового етапу відносин автоматично не залежить від підтримки народу. Тому що така підтримка створюється через інформацію, а це вимагає часу. Я переконаний, якщо український уряд робитиме заяви про перехід до нового етапу, вiн при цьому братиме до уваги думку народу. Якщо такий крок буде зроблено, то я впевнений у необхідності існування публічної інформації та інформаційної кампанії. Уряд повинен аргументувати такий підхід. Сьогодні ми, безумовно, є свідками інтенсифікації інформації з приводу НАТО. Різні міністерства працюють над цим. Однак це не залежить від нас.

— Ви, напевно, звернули увагу, що різні українські політики називають різні дати можливого вступу країни до Альянсу. Для одних — це 2008 рік, інші після виборів цю дату «відсунули» до 2010 року. З чим, на вашу думку, це може бути пов’язано?

– У кожного є своя думка, і раніше далеко не кожен українець мав доступ до повної інформації про НАТО. Особисто я переконаний у тому, що для того, щоб наповнити склянку, не потрібен сильний струмінь води. НАТО не можна «продавати» як комерційний продукт; безпека не є товаром народного споживання. Це необхідно розуміти, а для того, щоб досягти цього розуміння, необхідний час і широка дискусія, щоб продемонструвати, що вступ до НАТО не означає, що країна стає «споживачем» безпеки, а що від неї вимагатиметься робити свій якісний внесок в інтересах населення та країни.

Ми не говоримо про дати, а тільки про результати. У НАТО роблять оцінку за якісними показниками. I результати очевидні. Наприклад, у Цільовому плані на 2006 рік було записано мету — провести прозорі вибори. Зараз можна з певністю сказати, що її виконано. Але є й інші цілі. Зокрема, удосконалення громадського контролю над сектором безпеки, реформа сектора безпеки. Все це вимагає додаткових зусиль, забезпечення прозорості бюджетів.

— Чим нинішній Цільовий план відрізняється від трьох попередніх?

— Щорічний Цільовий план визначає заходи в різних областях, починаючи від внутрішньополітичних питань, зовнішньої політики та політики безпеки, реформування структур безпеки та оборони, інформування громадськості, питань інформаційної безпеки до економічних та правових питань. У деяких сферах цілі повинні досягатися шляхом виконання внутрішніх заходів, в інших — шляхом здійснення спільних заходів Україна — НАТО. Структура плану залишається такою самою. Однак, за змістом нинішній документ — більш якісний. Ми вважаємо, що він дозволить здійснювати конкретні кроки для реалізації необхідних реформ у всіх сферах життя України. Цільовий план передбачає залучення недержавних організацій в обговоренні виконання цілей. Мені здається, дуже добре, що громадський контроль робитиме незалежні оцінки. У цьому також полягає відмінність від попередніх Цільових планів.

— Які недоліки попередніх планів враховано при підготовці нового документа?

– Я думаю, були проблеми з недостатньою координацією при реалізації цього документа. Зараз є більш чітка структура щодо виконання плану, і ми чекаємо, щоб пересвідчитися, як вона працюватиме на практиці. Створено ефективну (щоправда, поки тільки на папері) систему координації, призначено національних координаторів, сформовано робочі міжвідомчі групи. Все це дозволить обговорювати виникаючі проблеми і в ході прозорого процесу реалізувати цей план. Як показує досвід усіх нових країн-членів Альянсу, належна координація та гнучкість є запорукою успіху і мають вирішальне значення для кінцевого результату. У НАТО оцінку роблять за конкретними результатами.