Навiщо вступають до ЄС

Пропонуємо читачеві інтерв’ю з амбасадором Фінляндії в Україні Лаурою Рейніля, в якому розповідається про те, як невелика північна держава, колись — частина Російської імперії, стала однією з найбільш розвинутих держав Європи і повноправним членом ЄС.

Замість передмови — небагато історії. Фінляндія більше нiж сто років перебувала в складі Російської імперії. Історичні обставини склалися так, що народ цієї невеликої країни зберіг досить високий рівень самостійності — 1809 року імператор Олександр I дарував Фінляндії статус Великого Князівства з правами «широкої автономії». Це означало, серед іншого, що країна отримала власні органи управління і правосуддя, а також зберегла законодавство попереднього періоду. Лютеранська церква (церква більшості населення) стала державною. 1866 року, в царювання імператора Олександра II , статус державної отримала фінська мова (нарівні зі шведською та російською). 1906 р. у Фінляндії було ухвалено новий виборчий закон, який надав право голосу жінкам — з того часу вони мають право як голосувати, так і бути обраними. У західних країнах — навіть у Франції та Сполучених Штатах — такого закону тоді ще не було. (Пані Лаура Рейніля розповіла, що й сьогодні жінки-виборці Фінляндії дуже цінують цей закон і стараються, при інших рівних умовах, голосувати саме за жінок.) Користуючись цими правами та більш ліберальними умовами, ніж у іншій частині Російської імперії, Фінляндія ще в Х I Х сторіччі, незважаючи на багато які несприятливі обставини, почала швидко розвиватися як економічно, так і політично. Тому не дивно, що відразу після революції — 6 грудня 1917 р. року фіни проголосили незалежність країни, а 1919 року прийняли Фінську конституцію. Згідно з Конституцією Фінляндія є республікою. Верховна виконавча влада належить президентові, що обирається на шестирічний термін (сьогодні — прямим всенародним голосуванням). Президент є главою виконавчої влади й відповідає за зовнішню політику держави, призначає й усуває з посади прем’єр-міністра і членів уряду, затверджує закони, має право відносного вето, є головнокомандувачем збройними силами. Президент призначає особу, що представляє партію чи коаліцію для формування уряду. Законодавча влада розділена між президентом і однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів.

Через декілька десятиріч після Другої світової війни Фінляндія перетворилася на незалежну західноєвропейську демократичну країну, хоч «іноді їй доводилося докладати дуже багато зусиль для збереження добрих стосунків зі східним сусідом». Безпрецедентним є піднесення економіки Фінляндії в 1980-х роках, її орієнтацію на країни Заходу. Відразу після об’єднання Німеччини та розпаду СРСР уряд Фінляндії став проводити політику зближення з Західною Європою, чому в минулому перешкоджали укладені з СРСР угоди.

Отже, на запитання газети «День» відповідає пані Лаура Рейніля .

— Як давно в суспільстві, в політикумі Фінляндії виникла ідея входження до ЄС? Як багато опору вона викликала?

— Входження Фінляндії до ЄС не було спонтанним, разовим, непродуманим кроком. Це був тривалий і складний процес, який тривав фактично декілька десятиріч — починаючи з 60-х років. Саме тоді почав формуватися рух за сильні економічні зв’язки з Європою, за комерційне партнерство, за різні форми всеєвропейської співпраці.

— Які шари суспільства найбільш побоювалися членства в ЄС і чому? Які чинники, зміни викликали у фінів особливі побоювання?

— Більше за все побоювалися входження до ЄС ті громадяни нашої країни, які займаються сільським господарством або живуть за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції. Виникали також побоювання — як потім виявилося, абсолютно безпредметні, — що після вступу до ЄС може початися відчуження і продаж закордонним покупцям землі і що може дійти навіть до часткової втрати незалежності Фінляндії.

— Яку тактику використав уряд країни для того, щоб підготувати громадян Фінляндії до входження в Європейський Союз? Щоб продемонструвати перевагу цього кроку?

— Цьому питанню приділялося особливо багато уваги в той час, коли почалися конкретні ділові переговори між нашим урядом і ЄС. Необхідно було повно та своєчасно інформувати народ про все істотне, пов’язане з ЄС. Уряд дуже старався створити умови для розгорнутої дискусії в масштабах всієї країни, зокрема між партіями, в якій обговорювалися б усі «за» і «проти». У це вкладалися значні гроші, причому фінансувалися як «за» так і «проти». Залучалися вчені, фахівці, випускалися книги і матеріали, доступні не лише для фахівців і не лише для міського населення, але й для сільського.

До цієї кампанії ставилися не менш серйозно, ніж до виборів. А остаточний всенародний референдум став, як у очах уряду, так і громадян, більш значним і важливим, ніж вибори. Для всієї країни це був час великих дискусій, роздумів і напруження.

1994 року було опубліковано спеціальну доповідь, де перераховувалися можливі позитивні й негативні наслідки вступу країни до ЄС. У числі очікуваних позитивів називалися, серед інших чинників, підвищення міжнародного авторитету Фінляндії, а також приплив до країни іноземних інвестицій. Проте мінусів очікувалося набагато більше, ніж плюсів. Особливу тривогу викликала доля сільського господарства та харчової промисловості — були побоювання, що держава позбудеться значної частини податкових надходжень.

16 жовтня 1994 року відбувся референдум і фіни проголосували за вступ до Європейського Союзу; голоси розподілилися так: 57% — за, 43% — проти. Після цього парламент ратифікував підсумки референдуму, і з 1 січня 1995 року Фінляндія стала членом ЄС.

— Чи є які-небудь риси схожості між ставленням до входження в ЄС громадян Фінляндії 1994 року і громадян України сьогодні?

— Гадаю, що схожого не дуже багато. Головна причина в тому, що рівні довіри до своїх урядів у цих двох країнах абсолютно різні. У Фінляндії протягом багатьох останніх років рівень довіри до президента, парламенту і до більш низьких рівнів влади вельми високий. Сьогодні, проте, помічається деяке зниження політичної активності, участі у виборах, а також помітне падіння довіри до влади як такої. Відома аполітичність сучасного фінського суспільства пояснюється, зокрема, тим, що в нас програми різних політичних партій вельми мало відрізняються — нам нема про що особливо сперечатися.

Істотно відрізняються також історичні стосунки фінського та українського народів з Росією. Адже Фінляндія має абсолютно відмінну від російської мову (неслов’янської групи), іншу релігію — лютеранство та великий досвід автономного існування в складі Росії. Ще раз нагадаю, що з 1809 року ми мали свій законодавчий орган, армію. Культура, мова (фіни не знали і не знають російської мови, як не знали, що таке кріпацтво), економіка, школа, армія — все це радикально відрізнялося від того, що існувало тоді в межах імперської Росії, в тому числі і в Україні. Це, звичайно ж, позначається і сьогодні. А якщо повернутися до сучасності, то досить сказати, що всі політичні партії нашої країни, при всіх своїх розбіжностях, завжди єдині в усьому, що стосується Росії, — це повинні бути нормальні спокійні взаємовигідні відносини двох незалежних країн, сусідів, і не більше того.

Ще один істотний чинник — наше суспільство дуже рано зрозуміло, що заради незалежності країни надзвичайно важливо чітко визначити свої національні інтереси і захищати їх за будь-яких обставин. Фіни це зробили.

— Чи можна назвати головну мету, яку переслідувала Фінляндія, її народ, її уряд, вступаючи до ЄС?

— Для більшості населення нашої країни дуже важливо було позбутися того почуття самотності, яке з тих або інших причин давало про себе знати в багато які періоди нашої історії. Адже ми — невелика країна, яка перебуває на периферії Європи. І коли стало можливим членство в могутній організації, до якої входять країни зі спільною з нами культурою, спільними цінностями, ми цю можливість не втратили. І тепер почуваємо себе захищеними.

Зі свого боку, Фінляндія усвідомлює також свою відповідальність за долі країн-учасниць ЄС. Так, ми маємо свою власну програму, яка коротко формулюється так: «Відкритість, Прозорість і Ефективність». Річ у тім, що з погляду фінів, у роботі ЄС сьогодні дуже багато бюрократії. Тому сьогодні, коли Фінляндія головує в ЄС, ми маємо шанс у якійсь мірі послабити формули бюрократії.

— Минуло вже понад 10 років із часу вступу Фінляндії до ЄС і можна підбивати підсумки — як позитивні, так і негативні. Як фіни оцінюють минулі десять років?

— Дуже важливим є те, що за ці роки наша економіка стала більш конкурентоспроможною на міжнародній арені і стала частиною глобальної системи. Це результат рішучої політики фінського уряду. І сьогодні можна сказати, що жоден зі скептичних прогнозів не збувся. Сільське господарство країни зберегло свою рентабельність — завдяки фінансовим компенсаціям ЄС, а також за рахунок укрупнення розмірів фермерських господарств. Харчова промисловість, пов’язана з сільським господарством, також благополучно уникла небезпечного спаду. А що стосується податкових доходів держави, то втрати були набагато меншими, аніж очікувалося — зниження податкових надходжень практично не сталося. Після економічного спаду на початку 90-х років знову помітно збільшилися розміри експорту; рівень безробіття знизився й став майже дорівнювати середньому показникові в ЄС, тоді як десять років тому безробіття в Фінляндії було найвищим у Європі. Навіть інфляція в країні сьогодні нижча за середній рівень у ЄС. Так що загалом зростання економіки Фінляндії за роки перебування в ЄС виявилося вище очікуваного.

Противники вступу Фінляндії до ЄС колись передбачали, що перебування у Співтоваристві обійдеться фінам «у копієчку», бо треба буде сплачувати членські внески до спільної каси. Але насправді кожний фін платить за членство в ЄС, пересічно, двадцять п’ять євро на рік. У будь-якому випадкові, у фінів немає реальних причин бути незадоволеними своїм вступом до ЄС. Хоча одинадцять років тому багато фахівців й політиків всередині країни були налаштовані критично й думали, що ЄС принесе фінам більше проблем, ніж користі.

Надзвичайно важливо й те, що процес євроінтеграції торкнувся всього народу і що помітно підвищилася відкритість досить замкненого фінського суспільства. Всі відчули зручність життя і бізнесу за умов, коли між партнерами немає кордонів, немає митниць, коли є спільний ринок і спільна валюта. Для фінів важливо й те, що тепер торговельно-промислові інтереси нашої маленької країни, яка стала складовою Європейського Союзу, надійно захищені. ЄС володіє набагато більшими силами й можливостями в переговорах на світовому ринку, аніж окрема держава.

А що стосується негативів, то вони пояснюються, головним чином, силою звички, боязню нового в деяких шарах суспільства. Це стосується, наприклад, заміни наших старих грошей на євро, хоча єдина грошова система вельми спрощує міжнародну торгівлю.

Серед аргументів проти вступу до ЄС були також побоювання, що значна частина населення країни поїде за кордон, що чисельність населення країни різко впаде. З іншого боку, багато хто боявся напливу іноземців до країни. Але ні того, ні іншого не сталося. Хоча в фінському суспільстві все ще обговорюються плюси й мінуси вступу країни до цієї організації.

Отже, багато які наші надії виправдалися, а прогнози песимістів — не збулися. Хотіла б підкреслити, що запорукою успіху нашої євроінтеграції стало те, що на момент вступу до ЄС економіка Фінляндії була сильною та конкурентоспроможною.

— А як у країні з мовами, якими мовами люди спілкуються з іноземцями, з європейськими партнерами?

— У нас дві державні (чи офіційні) мови — фінська і шведська. Існує також сильний практичний інтерес до англійської, якою так чи інакше може спілкуватися значна частина населення країни. Між іншим, багато хто опановує цю мову, переглядаючи англомовні фільми на екранах ТБ. Цьому сприяло те, що в нас іноземні фільми ніколи не дублюються.

— Фінляндія стала членом Європейського Союзу, але не вступила до НАТО. Чим це пояснюється? Чи існує найближча перспектива входження до НАТО?

— Фінляндія співпрацює з НАТО, бере участь у програмі «Партнерство заради миру». Але сьогодні ідея вступу до НАТО отримує в суспільстві вельми незначну підтримку. А наші політики, знаючи таке ставлення народу, не поспішають «натискати» на цю тему, не хочуть втрачати популярність.

— Дозвольте поставити запитання, яке випадає з попереднього контексту. Як фінське суспільство реагує на корупцію політиків і високих урядовців?

— Почнемо з того, що депутат парламенту отримує в нас зарплату, яка повністю забезпечує всі потреби його і його родини. Корупцією в нас вважається, наприклад, найбільш, здавалося б, невинне використання службової машини у власних цілях, наприклад, щоб відвезти дитину до школи. Це — принцип, за цим надзвичайно уважно стежать журналісти, а значить, і суспільство. А якщо йтиметься про дійсні зловживання державними коштами, то підозрюваному краще відразу йти з політики — така починається кампанія!

P.S. Як відомо, зараз почався період головування Фінляндії в ЄС. Програму цього головування було загалом сформульовано так: «Фіни завжди дотримуються прагматичної позиції щодо ЄС». У цей же період у Гельсінкі буде організовано 10-й саміт «ЄС — Україна». Як говорить амбасадор Фінляндії в Україні пані Лаура Рейніля, для Фінляндії дуже важливо, щоб цей саміт був успішним.