Не сумуй!

Сьогодні близько шести мільйонів дітей (450 тисяч — уперше) сідають за парти в очікуванні хороших оцінок, доброзичливого і терплячого ставлення до них педагогів, в очікуванні власних великих і маленьких відкриттів. У радянський період українській школі відводили роль однієї з галузей народного господарства, а якість освіти визначалася здатністю навчального закладу задовольнити потреби централізованої економіки та відповідати ідеологічним ритуалам.

Сьогодні престиж школи залежить від того, наскільки успішно вона готує своїх вихованців до життя, розвиває здiбностi дитини. Сума знань як критерій якості освіти поступово залишається в минулому. Постановка нових цілей вимагає і зміни самого змісту освіти. Сьогодні вона перебуває в стадії реформування. Початкові класи вже цього року вчитимуться за новими програмами 12-літньої школи, а для середньої та старшої школи Міністерство освіти та науки оголосило конкурс на кращу її розробку. Ці програми повинні працювати на розвиток успішної особистості, здатної вписувати себе в реалії життя та бути запитаною нашим суспільством. Напередодні початку навчального року «День» запропонував відомим й успішним людям відповісти на запитання: «Чого варто вчитися в школі, щоб стати щасливими й успішними в дорослому житті?».

Лілія ПОДКОПАЄВА , абсолютна чемпіонка світу, Європи й Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики:

— Щоб бути успішною та щасливою людиною, треба чого-небудь у житті дуже хотіти. Потрібна мрія, ідея. Ніхто не може примусити вчитися: ні викладачі, ні батьки, якщо ти не маєш мрії. Першокласникам хочеться побажати, щоб вони отримали в школі максимум задоволення від спілкування зі своїми вчителями й однокласниками. Дуже важливо на початковому етапі, щоб учитель прищепив любов до школи, а не відбив бажання вчитися.

Якщо ви справді чогось хочете в житті, то докладіть максимум зусиль, щоб ваша мрія здійснилася. Усім учасникам навчального процесу в новому році хочу побажати олімпійського спокою, впевненості в собі, у своїх силах. Якщо з ідеєю лягати спати та вранці вставати, то вона обов’язково матеріалізується, — і все вдасться.

Іван КІКТА , віце-президент Ліги українських меценатів, підприємець, голова наглядової ради Дрогобицького машинобудівного заводу:

— Найкраще орієнтувати дитину на те, щоб вона максимально розвивала свої здiбностi і пристосовувала їх до реалій життя. Те, що я колись вивчив у школі, наштовхнуло мене на думку про необхідність ламати стереотипи. Адже між тим, що вчиш за партою та реаліями життя, є великі розходження. Особливу увагу треба звертати на всебічний розвиток особистості та ставити перед собою «високі» та «середні» цілі. Виходити слід з такого: «Я єдиний і неповторний прийшов у цей світ. Що ж я зроблю в цьому світі таке, що лише я, єдиний, і можу здійснити? Який позитивний слід я зможу залишити своїми діями?» Визначити можливості та планку власних цілей кожен має для себе сам. Також треба навчитися відрізняти порожні розмови від дії, зіставляти почуте зі зробленим. Хоч як це парадоксально, але в нашому суспільстві сьогодні виживають тверді трієчники. Це тому, що вони ще в школі навчилися добре пристосовуватися — правильно відповідати батькам, вчителям. У них не сформувалися в житті комплекси, як у деяких відмінників, які вирішили, що вже добралися до самої вершини. Вершина завжди повинна залишатися недосяжною, як горизонт. Темпи життя сьогодні настільки стрімкі, а ситуації можуть бути такими непередбачуваними, що найголовніше — це вміння пристосуватися до них.

Ольга СУХОМЛИНСЬКА , академік-секретар відділення теорії й історії педагогіки АПН України:

— У шкільні роки треба навчитися працювати, отримувати нові знання та зіставляти їх із проблемами, з якими доводиться постійно стикатися в житті. Отриманим знанням потрібна практична спрямованість. Школярам і студентам хочеться побажати навчитися вчитися, не чекати, коли педагоги піднесуть готовеньке. Знання треба вчитися здобувати самостійно, розвивати допитливість і вміння працювати. Самі по собі знання можуть забуватися, а вміння працювати з книжкою, з комп’ютером, з іншою людиною — не забуваються. Сьогодні цінні не самі по собі знання, а вміння та компетенції. Вони залишаються на все життя і полегшать потім професійне становлення, формування особистості.

Святослав ВАКАРЧУК , лідер гурту «Океан Ельзи»:

— Основний принцип, який я сповідував та сповідую — вчитися не для оцінки, а для знань. Насправді в школі я дуже добре навчався та претендував на золоту медаль. Але на випускному екзамені з математики мені поставили «4» , хоча математику я знав добре й навіть брав участь в математичних олімпіадах. Як ви розумієте, золоту медаль я не отримав. Звичайно, я дуже переживав, але мої близькі тоді допомогли мені зрозуміти, що медаль — не головне. Я успішно склав екзамени та вступив до університету. Будучи студентом, я в основному приділяв увагу тим предметам, які мені були цікаві та потрібні. Я раджу вам не робити трагедії, коли вам ставлять несправедливі оцінки. Набагато гірше, як на мене, намагатися мати хороші результати в тому, що вам насправді не буде потрібно в житті. У житті нікому не цікаво, який в тебе диплом. Головне — професіоналізм.