Неосоціалізм

Те, чого наші найближчі сусіди та товариші по Єдиному економічному простору чекали два роки, здійснилося. Президент Білорусі Олександр Лукашенко в телезверненні до нації ввечері 7 вересня заявив, що підписав указ про проведення всенародного референдуму, який відбудеться 17 жовтня цього року паралельно з парламентськими виборами. Запитання на референдум винесуть таке: «Чи дозволяєте ви першому президенту Республіки Білорусь Олександру Лукашенку брати участь як кандидату на посаду президента у президентських виборах?» Також на референдумі пропонують змінити редакцію конституції — прибрати обмеження президентських термінів для однієї людини. Утім, Бі-Бі-Сі відзначає й такі слова білоруського лідера: «Сьогодні йдеться не про вибори президента, не про продовження повноважень. Вибори в нас у 2006 році. Йдеться про моє право громадянина та президента брати участь у цих виборах».

Лукашенко пригадав, що десять років тому Білорусь була «майже розваленою державою». Проте за роки його правління, переконував глядачів президент, усе було зроблене правильно. Крім того, він знову нагадав про ворогів, які «хочуть отримати всю нашу країну та нашу землю», про опозиціонерів, які рвуться до влади. Виступ президента транслювали всі білоруські телеканали та радіостанції. На великому екрані в центрі Мінська промову слухали кілька тисяч учасників мітингу на підтримку нинішнього глави держави, повідомляє «Хартія’97».

Про можливість балотуватися на третій президентський термін на виборах 2006 року Олександр Лукашенко заявив ще у вересні 2002-го. Чому указ про референдум підписав лише тепер, за півтора місяця до голосування? Лідер депутатської групи «Республіка» Володимир Парфенович наприкінці минулого тижня заявив, що президент спробує використати в своїх цілях трагедію в Беслані, граючи на тому, що в Білорусі за його правління терактів не було. Лідер Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лябедька в інтерв’ю «Независимой газете» сказав, що не схильний вбачати зв’язок між терактами в Росії та заявою Лукашенка. Але білоруські опозиціонери й експерти відзначають дивне «везіння» президента. Минулого разу він переміг на виборах 9 вересня 2001 року. Щойно Захід почав цікавитися достовірністю результатів і прозорістю голосування, прийшло 11 вересня, і світовій громадськості стало не до Білорусі. А тепер Кремль, який володіє набагато більшим впливом на білоруські процеси, ніж Вашингтон із Брюсселем, має терміновіші та важливіші завдання, ніж референдум Лукашенка. До речі, міністерство закордонних справ Росії вчора назвало референдум внутрішньою справою Білорусі.

За кілька годин до звернення президента до білоруського народу гродненський суд засудив до двох років позбавлення волі керівників страйкому підприємців Валерія Левоневського й Олександра Васильєва. Обвинувачення — образа честі та гідності президента й організація в Гродно несанкціонованого мітингу. Образливою суд визнав фразу з листівки: «Прийди і скажи, що ти проти, щоб хтось вирушав до Австрії їздити на лижах за твої гроші». Білоруські суди неодноразово захищали честь і гідність президента від посягання журналістів, тож справа Левоневського та Васильєва — чергове попередження напередодні парламентських виборів і референдуму.

«День» уже наводив результати опитування, проведеного весною білоруським соціологічним центром «Новак». Тоді 47,5% білорусів були готові проголосувати проти скасування обмежень на право займати президентську посаду однією і тією ж людиною понад два рази. Підтримати бажання Лукашенка балотуватися мали намір 25,4% опитаних.

При цьому майже 50% білорусів вважали, що проводити референдум щодо зміни конституції взагалі не треба, і лише 23,5% висловлювалися на підтримку цієї ідеї. У травні кількість прихильників і противників Олександра Лукашенка майже зрівнялася (37% і 33% відповідно). Щоправда, білоруський центр «Екоом» наводить результати опитування, які свідчать, що в серпні цього року за переобрання Лукашенка були готові проголосувати 66,5% населення країни. Нещодавні дослідження центру «Новак» свідчать, що прагнення білорусів до змін насамперед стосуються економічної, а не політичної сфери.

На парламентських виборах 31,5% респондентів вважали б за краще віддати свій голос за «нейтрального» кандидата. За кандидатів-прихильників президента Лукашенка готові проголосувати понад 27%, за опозиціонерів — 14,2%. Очевидно, що перед білоруською опозицією стоять два вже дуже давні завдання, які вона ніяк не може виконати: необхідність об’єднання та пошук яскравої, харизматичної фігури, здатної завоювати симпатії якомога ширших верств населення. На попередніх виборах профспілковому лідеру Володимиру Гончарику не вдалося стати таким кандидатом (хоч скільки б критикували офіційні результати голосування).

Деякі білоруські опозиційні лідери налагоджували контакти з адміністрацією президента Путіна. Про ці спроби можна здогадуватися: або вони такі успішні, що їхні ефекти тримають у таємниці до певного вирішального моменту, або, що набагато ймовірніше, взагалі безрезультатні. Щоправда, не так давно Олександр Лукашенко заявив, що білоруська опозиція сьогодні фінансується з Росії. Не виключено, що сприяти «прозорості» поповнення партійних кас покликана чергова білоруська новація: із 15 вересня всі безготівкові операції банківських установ незалежно від суми переказів стануть об’єктом державного контролю.

КОМЕНТАР

Леонід ЗАЇКО, голова ради аналітичного центру «Стратегія», Мінськ:

— З огляду на результати соціологічних досліджень, які ми постійно проводимо разом із нашими колегами, можу сказати, що отримати 50% голосів на референдумі Лукашенку буде неможливо. Він може виграти або за форс- мажорних обставин, або з допомогою маніпуляцій. Президент сам себе загнав у певний коридор політичної поведінки. Не дай Боже, він сказав би, що не претендує на третій термін — уже завтра від нього утекли б багато прихильників, близькі люди. Ситуація Лукашенка трагічна — він повинен такими способами боротися за те, щоб залишитися при владі, оскільки сам спалив за собою мости.

Насправді Олександр Григорович — звичайний президент. Із нього зробили монстра всі, хто з ним працював раніше, а потім через якісь причини пішов. Існує такий собі віртуальний образ Лукашенка, який, до речі, йому самому подобається. У цьому образі, цій парадигмі є лише народ, Лукашенко та Бог. Більше дійових осіб не передбачено — ні опозиції, ні посередників, ні наступників.

Будь-який кандидат на посаду президента Білорусі — Лукашенко, Жириненко, Зюганенко — на 70% буде промосковським. Бути пробрюссельськими або провашингтонськими в нас не навчилися, оскільки погано розмовляють не лише англійською, а й білоруською. Білорусь — це своєрідний острів нездійсненого романтичного радянського щастя. Володимир Путін неодноразово говорив про себе, що не балотуватиметься на третій термін — про це його запитували білоруські журналісти. Таким чином він ніби непрямо дав сигнал нашому президенту. Наші політики — щоправда, ніхто з них особисто не був присутній на зустрічах президентів, — кажуть, що Путін радив Лукашенку не висуватися на третій термін. Але Путін — людина розвідки. І відкритого російського втручання в білоруську ситуацію в жодному разі не буде. Росії це не потрібне, їй і так вистачає своїх проблем. Можна бути впевненими, що ми отримаємо повну можливість самим вибирати свою долю. Хоча я б не сказав, що це буде легко зробити. Маніпуляції на виборах стали рисою багатьох пострадянських країн, не лише Білорусі. Хтось думає, що на цьому просторі можна знайти демократію, але це швидше неосоціалізм, неономенклатурний варіант розвитку суспільства.